ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 290/260/22
провадження № 61-2823св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Романівська селищна рада Житомирської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:державний нотаріус Романівської державної нотаріальної контори в Житомирській області Назарець Дмитро Володимирович, селянське (фермерське) господарство "Шанс",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Романівського районного суду Житомирської області у складі судді Кірічука М. М. від 06 вересня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М.,
Коломієць О. С., від 26 грудня 2023 року,і виходив з наступного.
Основний зміст позовних вимог
1. У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, Романівської селищної ради Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Романівської державної нотаріальної контори в Житомирській області
Назарець Д. В., СФГ "Шанс", про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та довідки сільської ради.
2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 28 вересня 2004 року до Романівської районної державної адміністрації Житомирської області звернулися 24 власники земельних часток (паїв) із заявою про виділення їм земельних паїв єдиним масивом на суміжних полях з метою передачі їх в оренду СФГ "Шанс". Розпорядженням голови Романівської РДА Житомирської області від 06 квітня 2005 року йому було надано дозвіл на розробку технічної документації з передачі у спільну власність земельних часток (паїв) громадянам Вільшанської сільської ради на землях реформованого КСП "Маяк". Рішенням Романівської РДА Житомирської області № 229 від 13 червня 2006 року заява пайовиків була задоволена і затверджена замовлена ними у землевпорядної організації технічна документація. Відповідно до кількості сертифікатів на земельні паї та площі земельних паїв пайовикам було виділено земельні паї масивом загальною площею 66, 7269 га, який складається з двох земельних ділянок, а саме земельної ділянки площею 50, 4218 га, кадастровий номер 1821481000:13:000:0002, і земельної ділянки площею 16, 3051 га, кадастровий номер 1821481000:15:000:0125, згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ № 844350, виданим 28 листопада 2006 року, без виділення кожному пайовику земельної частки в натурі.
3. Вказував, що оскільки на дату винесення Романівською РДА Житомирської області рішення він мав відповідні повноваження від імені пайовиків, у тому числі ОСОБА_3, тому державний акт на право приватної власності на земельні ділянки було виготовлено на його ім`я. Вважав, що вони з ОСОБА_3 стали співвласниками вказаної земельної ділянки.
4. У 2006 році ОСОБА_3 померла. Протягом шести місяців після її смерті до нього як до співвласника з повідомленням про прийняття спадщини ніхто не звертався і не повідомляв про її смерть. Вважає, що ОСОБА_3 втратила право власності на свою частку земельної ділянки.
5. У березні 2021 році йому стало відомо, що після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла її племінниця ОСОБА_2, яка не входила до складу сім`ї на день смерті ОСОБА_3, не проживала з нею за однією адресою, тому не могла прийняти спадщину після смерті останньої. Свідоцтва про право на спадщину видані ОСОБА_2 на підставі статті 1265 ЦК України.
6. Вважає, що ОСОБА_2 не прийняла спадщину у встановлений законом строк, адже заява про прийняття спадщини була подана нею у 2019 році, через 13 років після смерті спадкодавця. На підтвердження прийняття спадщини ОСОБА_2 надала довідку Вільшанської сільської ради Романівського району Житомирської області, в якій зазначено, що вона на день смерті спадкодавця входила до складу її сім`ї. Позивач вважав недійсними вказані свідоцтва про право на спадщину на підставі статті 230 ЦК України, оскільки відповідачка надала нотаріусу довідку з некоректними відомостями.
7. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив: визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, які видані державним нотаріусом Романівської державної нотаріальної контори в Житомирській області Назарцем Д. В. 18 березня 2021 року після смерті ОСОБА_3 на 1/24 ідеальну частину земельної ділянки, площею 16, 3051 га (кадастровий номер 1821481000:15:000:0125) та на 1/24 ідеальну частину земельної ділянки площею 50, 4218 га (кадастровий номер 1821481000:13:000:0002) на ім`я ОСОБА_2 ; визнати недійсною довідку Вільшанської сільської ради Романівського району Житомирської області про склад сім`ї ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Романівського районного суду Житомирської області
від 06 вересня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не наданого жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_2 не мала права на отримання спадщини після смерті своєї двоюрідної баби ОСОБА_3, не підтверджено, що видачею свідоцтв про право на спадщину порушено його права.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
10. Постановою Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Романівського районного суду Житомирської області від 06 вересня 2023 року - без змін.
11. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки спірні свідоцтва про право на спадщину за законом видані ОСОБА_2 як спадкоємиці за законом. Водночас права позивача, з урахуванням визначених часток співвласників земельних ділянок, не порушені. Крім цього, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що скасування вказаних свідоцтв про право на спадщину за законом не вплине на права позивача, оскільки не змінить частки у праві власності на спірні земельні ділянки.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
12. 21 лютого2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Романівського районного суду Житомирської області від 06 вересня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
13. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та
апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами
норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що
суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування
норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 рокуу справі № 2-3632/11, від 12 листопада 2020 року у справі № 750/12880/19, від 14 квітня 2021 рокуу справі № 205/2102/19-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів. Крім того зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
14. Заявник стверджує, що оспорювані свідоцтва про право на спадщину порушують його права, оскільки він є співвласником земельних ділянок, частину яких (1/24 ідеальні частини) успадкувала відповідачка.
15. На думку заявника, суди дійшли неправильних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 не прийняла спадщину після смерті спадкоємця, вона ніколи не проживала із спадкодавцем. Відомості, які відображені у довідці Вільшанської сільської ради Романівського району щодо входження відповідачки до складу сім`ї спадкодавця, не відповідають дійсності, суперечать відомостям про фактичну реєстрацію місця проживання згідно з паспортними даними ОСОБА_2 .
16. Згідно з доводами касаційної скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, при вирішенні спору спір вийшов за межі заявлених позовних вимог і фактично встановив факт постійного проживання відповідачки із спадкодавцем на підставі неналежних доказів. ОСОБА_2 на підставі положень частини першої статті 1272, статті 1270 ЦК України вважається такою, що спадщину не приняла, а тому оскаржувані свідоцтва підлягають визнанню недійсними.
17. Позивач вказує, що відповідно до статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, тобто не змінюються, але це не свідчить про те, що скасування оспорюваних свідоцтв про право на спадщину не вплине на його права та законні інтереси. Вважає, що спадщина має бути визнана відумерлою та перейти у власність територіальної громади.
18. Заявник вказує, що отримавши свідоцтва про право на спадщину,
ОСОБА_2 уклала договір оренди земельних ділянок з ТОВ "Агро-Регіон Любар" без виділення своїх часток із спільної часткової власності, чим порушила право, надане їй та іншим співвласникам, визначене частиною першою статті 358 ЦК України, згідно з якою на договори оренди з іншим орендарем потрібна згода всіх співвласників. Також її діями порушено інтереси орендаря СФГ "Шанс".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 290/260/22.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
20. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_2 - Борисова Л. В. вказує, що суди дійшли правильних та обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його прав. Позивач не довів, що ОСОБА_2 не мала права на спадкування земельних ділянок після смерті її двоюрідної баби. ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті своєї двоюрідної баби на законних підставах, що не спростовано позивачем. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 не вказав, яке саме право було порушено внаслідок спадкування.
21. Також представник відповідачки ОСОБА_2 - Борисова Л. В. просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 800 грн, а також поновити (продовжити) строк на подання відзиву, оскільки ухвалу Верховного Суду про відкриття провадження у справі від 14 березня 2024 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку не отримувала, а про існування касаційної скарги стало відомо з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень. Копію касаційної скарги було отримано після звернення представника ОСОБА_2 - Борисової Л. В. через підсистему "Електронний суд".
22. Із урахуванням зазначених доводів та статті 127 ЦПК України, слід прийняти поданий відзив до розгляду, продовживши строк для його подання до 17 травня 2024 року, дати подання відзиву.
23. 26 травня 2024 року ОСОБА_1 до Верховного Суду подано клопотання, у якому він наголошує на зловживанні процесуальними права зі сторони відповідачки, просить вимоги касаційної скарги задовольнити, оскільки судові рішення прийнятті на підставі неналежних доказів. Також ОСОБА_1 просить постановити окрему ухвалу щодо порушення адвокатом Борисовою Л. В. вимог законодавства України. Зменшити у половину стягнення судових витрат під час розгляду справи в касаційному провадженні у зв`язку з невеликим обсягом наданих адвокатом Борисовою Л. В. послуг та незначною ціною позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
25. На день смерті спадкодавиця була зареєстрована по АДРЕСА_1 . До складу сім`ї входила ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що підтверджується записами в погосподарській книзі № 3 за 2006-2010 роки Вільшанської сільської ради Романівського району Житомирської області (особовий рахунок НОМЕР_2, адреса домогосподарства АДРЕСА_1 ).
26. Відповідно до спадкової справи № 211/2019, заведеної після смерті ОСОБА_3, інших спадкоємців, які прийняли спадщину, крім ОСОБА_2 немає.
27. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня
2019 року у справі № 761/33069/18 встановлено факт, що ОСОБА_2 є двоюрідною онукою ОСОБА_3 .
28. Згідно з копіями свідоцтв про право на спадщину за законом, які видані державним нотаріусом Романівської державної нотаріальної контори в Житомирській області Назарецем Д. В. 18 березня 2021 року, ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 успадкувала 1/24 ідеальну частину земельної ділянки площею 16, 3051 га (кадастровий номер 1821481000:15:000:0125) та 1/24 ідеальну частину земельної ділянки площею 50,4218 га (кадастровий номер 1821481000:13:000:0002).
29. Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 844350 від 28 листопада 2006 року ОСОБА_3 належало на праві власності 1/24 ідеальна частина земельної ділянки площею 16,3051 га (кадастровий номер 1821481000:15:000:0125) та 1/24 ідеальна частина земельної ділянки площею 50,4218 га (кадастровий номер 1821481000:13:000:0002), розташованих у с. Вільха Романівського району Житомирської області.
Позиція Верховного Суду
30. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
31. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
32. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
33. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
34. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
35. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).