ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 757/46491/18-ц
провадження № 61-3740св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - публічне акціонерне товариство "Комерційний Індустріальний Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Небилиця Артем Вікторович, на рішення Печерського районного суду м. Києва у складі судді Остапчук Т. В. від 21 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., від 08 лютого 2024 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк", про зобов`язання вчинити певні дії та визнання кредитних зобов`язань припиненими.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що
11 лютого 2008 року між ним та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", було укладено кредитний договір № 010/05-01/0028/08.
3. ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" протоколом засідання комітету з проблемних кредитів банку від 16 жовтня 2012 року № 25/651 затвердив прощення залишку заборгованості за кредитним договором від 11 лютого
2008 року № 010/05-01/0028/08, після внесення позичальником суми не менше 80 000,00 грн (еквівалент у дол. США за комерційним курсом на момент здійснення погашення), а також зобов`язався підписати з позичальником договір про припинення зобов`язань за кредитним договором від 11 лютого 2008 року № 010/05-01/0028/08.
4. 23 жовтня 2012 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надіслало на його адресу лист за вих. № 10460, у якому запропонувало наступну схему врегулювання заборгованості за вищевказаним кредитним договором: внесення позичальником до каси банку 80 000,00 грн (еквівалент у дол. США за комерційним курсом на момент здійснення погашення) на погашення заборгованості за кредитним договором від 11 лютого 2008 року
№ 010/05-01/0028/08 та 1 252,44 грн на погашення судових витрат (судового збору).
5. Зазначав, що 24 жовтня 2012 року він виконав вимогу банку та вніс у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 лютого
2008 року № 010/05-01/0028/08 грошові кошти у розмірі 80 000,00 грн, що в еквіваленті на момент здійснення погашення становило 9 782,00 дол. США, а також 1 252,44 грн судових витрат.
6. Однак, 21 лютого 2018 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надіслав на його адресу повідомлення про те, що 16 лютого 2018 року всі права вимоги банку до нього за кредитним договором № 0295559100 від 09 лютого 2006 року були відступлені ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" на підставі договору відступлення права вимоги від 14 лютого 2018 року № 114/55, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк".
7. Крім того, 16 лютого 2018 року він отримав повідомлення-вимогу
ТОВ "ФК "Кредит Капітал", у якій було зазначено, що ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" відступив право вимоги за кредитом № 0295559100 новому кредитору ТОВ "ФК "Кредит Капітал" на підставі договору відступлення права вимоги від 14 лютого 2018 року № КП-14022018.
8. Посилався позивач на те, що ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" не виконало належним чином взятих на себе зобов`язань відповідно до протоколу засідання комітету з проблемних кредитів банку від 16 жовтня 2012 року № 25/651 та листа-вимоги від 23 жовтня 2012 року № 10460, а саме не підписало договір про припинення зобов`язань за кредитним договором від 11 лютого 2008 року
№ 010/05-01/0028/08, умовами якого мало бути передбачено прощення залишку заборгованості за указаним кредитом.
9. Відступлення права вимоги вважав незаконним, оскільки відступлено право вимоги за розрахунковим рахунком № НОМЕР_1, договору із зазначеним номером від 09 лютого 2016 року не існує. Більш того, зобов`язання перед ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" за кредитним договором
№010/05-01/0117/06 від 08 лютого 2006 року вважав виконаними.
10. З огляду на наведене та враховуючи уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд: зобов`язати ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" підписати з ним договір про припинення зобов`язань за кредитним договором
від 11 лютого 2008 року № 010/05-01/0028/08; визнати зобов`язання за кредитним договором від 11 лютого 2008 року № 010/05-01/0028/08 припиненими; визнати вимоги ТОВ "ФК "Кредит Капітал" незаконними; стягнути в солідарному порядку з відповідачів компенсацію у розмірі 10 000,00 грн; визнати недійсним договір від 14 лютого 2018 року № 114/55 про відступлення прав вимоги укладений між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та
АТ "Комерційний Індустріальний Банк", а також договір від 14 лютого 2018 року № КП - 14022018, укладений між АТ "Комерційний Індустріальний Банк" та
ТОВ "ФК "Кредит-Капітал".
Стислий виклад позиції відповідачів
11. Відповідач АТ "Райфайзен Банк Аваль" заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх безпідставність. Зазначав, що протокол комітету проблемних кредитів банку від 16 жовтня 2012 року не є договором, а лише визначає можливі шляхи врегулювання проблемної заборгованості. Крім того, оскільки кредитний договір не припинено та позивачем не виконано його умови у повному обсязі, банк, дотримуючись норм чинного законодавства, відступив право вимоги за кредитним договором
ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк". Додатково заявляв клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, посилаючись на те, що про порушення свого права позивач дізнався ще 24 жовтня 2012 року, у день внесення грошових коштів на виконання протоколу комітету проблемних кредитів банку від 16 жовтня 2012 року № 25/651.
12. Відповідач ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити у його задоволенні. Посилався на те, що підставою для звернення до суду стали порушення прав позивача з боку
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у 2012 році. Тоді як право вимоги на користь
ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" було відступлене лише у 2018 році. Таким чином обставини укладення кредитного договору, пропозиції банку щодо прощення заборгованості та інші особливості правовідносин, що виникли між позивачем та АТ "Райфайзен Банк Аваль", йому не відомі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
13. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
14. Рішення суду першої інстанції мотивовано необґрунтованістю позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, а також відсутністю правової підстави для зобов`язання відповідача укласти договір про припинення зобов`язань, з огляду на те, що прощення боргу є правом кредитора.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
15. Постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року залишено без змін.
16. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо підстав відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначено, що прощення боргу належить до повноважень кредитора, позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження припинення зобов`язань за спірним кредитним договором у зв`язку з прощенням боргу, виконання сторонами всіх домовленостей, які направлені на укладення договору про припинення зобов`язань за кредитним договором. Вимога про зобов`язання
АТ "Райфайзен Банк Аваль" підписати з ним договір про припинення зобов`язань за кредитним договором є безпідставною, а обраний позивачем спосіб захисту не є належним.
Узагальнені доводи касаційної скарги
17. 12 березня 2024 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Небилиця А. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
18. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та
апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами
норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що
суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування
норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,
від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15?ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 910/11715/17,від 08 серпня 2018 року у справі № 920/1144/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 910/11565/17,від 26 лютого 2019 року у справі № 925/1453/16, (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на факт виконання ним вимог банку щодо внесення грошових коштів з метою припинення кредитних зобов`язань та закінчення судового розгляду справи № 435/1845/12 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 лютого 2008 року № 010/05-01/0028/08. АТ "Райффайзен Банк Аваль" запевняло, що після виконання ним запропонованих умов жодних претензій за кредитним договором кредитор не буде мати.
20. Зауважує, що після здійснення відповідної оплати він звертався до працівників банку, які підтвердили факт сплати заборгованості, однак відмовилися від підписання договору про припинення зобов`язань.
21. Крім того, звертає увагу, що кредитний договір № 010/05-01/0117/06 було укладено 08 лютого 2006 року та випущено кредитну карту "Голд" строком на 1 рік. Після закінчення строку кредитного договору від 08 лютого 2006 року
№ 010/05-01/0117/06 картка була повернута відповідачу (у лютому 2007 року), було перепідписано новий кредитний договір та випущено нову кредитну картку строком на 1 рік. У лютому 2008 року між ним та банком було проведено звірку розрахунків, згідно з якою банк був винен йому 193,88 дол. США.
22. Наголошує, що через 6 років банк вирішив відступити право вимоги за розрахунковим рахунком № НОМЕР_1, тоді як кредитного договору за таким номером не існує.
23. Акцентує увагу на фіктивності договорів відчуження прав вимоги та наявності підстав у нового кредитора відмовитися від договору купівлі-продажу та вимагати повернення грошових коштів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
24. Ухвалою Верховного Суду від 22 березня2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
25. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі
№ 757/46491/18-ц, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
26. 24 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
27. Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Заперечення на касаційну скаргу
28. 03 травня 2024 року АТ "Райффайзен Банк" через підсистему "Електронний суд" надіслало до Верховного Суду додаткові пояснення на касаційну скаргу, у яких посилається на необґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .
29. Вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту його прав, з огляду на відсутність такого способу у статті 16 Цивільного кодексу України. Договір про припинення зобов`язань за кредитним договором від 11 лютого 2008 року
№ 010/05-0/028/08 не було укладено, а протокол засідання комітету проблемних кредитів банку від 16 жовтня 2012 року визначає можливі шляхи врегулювання проблемної заборгованості. Прощення боргу належить до повноважень кредитора. Докази виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором відсутні. Кредитний договір не припинено.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30. 11 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено кредитний договір № 010/05-01/0028/08.
31. Відповідно до пункту 1.2 договору кредитор на умовах цього договору відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію до карткового рахунку, вказаного в пункті 1.1, для здійснення розрахунків за допомогою платіжної картки, отримання коштів в касах банків або через мережу банкоматів.
32. Розмір кредитної лінії за цим договором становить 10 000,00 дол. США (пункт 1.3 договору).
33. Згідно з пунктом 2.1. договору за користування коштами, які обліковуються за дебітом карткового рахунку, кредитор щомісячно нараховує проценти за ставкою, встановленою рішенням Комітету з управління активами та пасивами кредитора, чинним на дату розрахунку таких процентів, та стягує їх з позичальника в день нарахування, шляхом списання з карткового рахунку.
34. 08 квітня 2009 року Саксаганським районним судом м. Кривій Ріг Дніпропетровської області було видано судовий наказ, яким з позивача стягнуто на користь ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" заборгованості у розмірі 81 036,10 грн.
35. 23 жовтня 2012 року за вих. № 10460 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надіслав на адресу позивача лист, в якому вказав, що відповідно до протоколу засідання комітету з проблемних кредитів банку мережі АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 16 жовтня 2012 року № 25/651, було затверджено схему врегулювання заборгованості шляхом прощення залишку заборгованості за кредитним договором від 11 лютого 2008 року № 010/05- 01/0028/08, після внесення позичальником суми не менше 80 000,00 грн (еквівалент у дол. США за комерційним курсом на момент здійснення погашення), а також подальшого підписання з позичальником договору про припинення зобов`язань за кредитним договором від 11 лютого 2008 року № 010/05-01/0028/08.
36. 24 жовтня 2012 року ОСОБА_1 сплатив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 лютого 2008 року № 010/05-01/0028/08 грошову суму у розмірі 80 000,00 грн, що в еквіваленті на момент здійснення погашення становило 9 782,00 дол. США, та 1 252,44 грн судових витрат.
37. 21 лютого 2018 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" надіслав на адресу позивача повідомлення про те, що 16 лютого 2018 року всі права вимоги банку до позивача за кредитним договором № 0295559100 від 09 лютого 2006 року були відступлені ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" на підставі договору відступлення права вимоги від 14 лютого 2018 року № 114/55, укладеного між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк".
38. Також позивачем було отримано повідомлення-вимогу ТОВ "ФК "Кредит Капітал", за змістом якої ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" відступив право вимоги за кредитом № 0295559100 новому кредитору ТОВ "ФК "Кредит Капітал" на підставі договору відступлення права вимоги від 14 лютого 2018 року № КП-14022018.
Позиція Верховного Суду
39. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
40. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
41. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
42. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
43. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
44. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
45. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
46. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.