ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 367/6426/21
провадження № 61-17127св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - державна установа "Бучанська виправна колонія (№ 85)";
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державної установи "Бучанська виправна колонія (№ 85)" на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., та додаткову постанову цього суду від 21 листопада 2023 року
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року державна установа "Бучанська виправна колонія (№ 85)" (далі - ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення з гуртожитку без надання іншого житла.
Позовна заява мотивована тим, що ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" належить на праві власності гуртожиток сімейного типу за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 1.2. Положення про гуртожиток сімейного типу ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" вищевказаний гуртожиток призначений для проживання співробітників державної установи та підприємства установи і членів їхніх сімей на період роботи в установі або на підприємстві установи.
04 липня 2011 року до керівництва ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" з рапортом на отримання службового жилого приміщення звернувся оперуповноважений оперативного відділу - ОСОБА_2 .
Питання щодо надання ОСОБА_2 кімнати для тимчасового проживання в гуртожитку було розглянуто на засіданні житлово-побутової комісії та прийнято рішення про виділення йому кімнати НОМЕР_2.
11 жовтня 2016 року ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" видала ОСОБА_2 ордер № 2 на право зайняття жилої площі, а саме кімнати НОМЕР_2 в гуртожитку. Разом із ним до кімнати НОМЕР_2 заселилася його дружина ОСОБА_1, якій за заявою ОСОБА_2 було видано ордер № 27 від 07 листопада 2017 року для реєстрації місця проживання.
В подальшому 22 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до керівництва установи із заявою про анулювання ордеру № 2 від 11 жовтня 2016 року на кімнату НОМЕР_2 та отримання ордеру на жилу площу в гуртожитку - кімнати НОМЕР_3, у зв?язку з тим, що він припинив сімейні відносини з ОСОБА_1 та уклав шлюб з ОСОБА_3, тому постійно проживає у кімнаті № НОМЕР_1 .
Відповідно до протоколу № 10-2020 від 22 грудня 2020 року заява ОСОБА_2 щодо повернення ордеру № 2 від 11 жовтня 2016 року на жилу площу в гуртожитку установи була задоволена, ордер № 2 від 11 жовтня 2016 року на жилу площу в гуртожитку установи було анульовано та житлово-побутовою комісією установи було прийнято рішення оформити ордер на ім?я ОСОБА_2 для реєстрації місця проживання в кімнаті АДРЕСА_2 .
До того ж 13 липня 2021 року між ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" та ОСОБА_2 було укладено договір № 21-Г найму відокремленого жилого приміщення - кімнати НОМЕР_3 в зазначеному гуртожитку сімейного типу.
Положенням про гуртожиток сімейного типу ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" передбачено, що жила площа в гуртожитку надається виключно співробітникам установи та підприємства, вона не підлягає обміну, розділу, бронюванню, приватизації і здачі в найм. Однак ОСОБА_1 трудових відносин з установою ніколи не мала, а внаслідок припинення сімейних відносин з ОСОБА_2 втратила законні підстави проживання в гуртожитку.
Враховуючи викладене, ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" просила усунути їй перешкоди у користуванні гуртожитком, що розташований в АДРЕСА_1, які чиняться зі сторони ОСОБА_1 та виселити її з кімнати НОМЕР_2 цього гуртожитку без надання іншого жилого приміщення, із зобов`язанням ОСОБА_1 зняти місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та передати ключі від вхідних дверей кімнати адміністрації установи.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2023 року у складі судді Мерзлого Л. В. позов задоволено. Усунуто ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" перешкоди у користуванні гуртожитком, що розташований в АДРЕСА_1, які чиняться зі сторони ОСОБА_1 та виселено її з кімнати НОМЕР_2 цього гуртожитку без надання іншого житлового приміщення та із зобов`язанням ОСОБА_1 зняти місце реєстрації за вказаною адресою та передати ключі від вхідних дверей кімнати адміністрації ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)". Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 ніколи не перебувала у трудових відносинах з позивачем. Вселення ОСОБА_1 в жиле приміщення гуртожитку та видача ордеру для реєстрації місця проживання відбулися лише з підстав перебування відповідачки у шлюбі із спіробітником ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)".
Однак ордер № 2 від 11 жовтня 2016 року на жилу площу в гуртожитку установи за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до протоколу № 10-2020 від 22 грудня 2020 року анульовано.
За таких обставин, оскільки твердження представника відповідача про правомірність проживання відповідачки у житловому приміщенні, яке належить позивачу, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)". Стягнуто з ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" на користь ОСОБА_1 3 405 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 вселилася до кімнати НОМЕР_2 гуртожитку за згодою ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" як дружина ОСОБА_2 . На підставі протоколу засідання житлово-побутової комісії ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" № 4 від 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 07 листопада 2017 року був виданий окремий ордер на вселення до кімнати НОМЕР_2 гуртожитку. Відтак, ОСОБА_1 на законних підставах вселилася до кімнати НОМЕР_2 гуртожитку.
Посилаючись на анулювання виданого 11 жовтня 2016 року ОСОБА_2 ордеру на вказану кімнату у гуртожитку, суд першої інстанції не врахував, що ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" не анулювала виданий відповідачці ОСОБА_1 ордер від 07 листопада 2017 року на вселення до кімнати НОМЕР_2 гуртожитку. Також позивач не заявляв вимог про визнання недійсним виданого ОСОБА_1 ордеру.
Враховуючи викладене, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" до ОСОБА_1 .
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Котлубовської І. В. про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
Додаткове судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що 02 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Котлубовська І. В. подала заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн, до якої додала копію договору про надання правничої допомоги від 21 червня 2023 року, укладеного між нею та ОСОБА_1, копію ордера на надання правничої допомоги ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді, копію додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 21 червня 2023 року, відповідно до якого вартість послуг адвоката в цій справі визначено у фіксованій сумі - 30 000 грн.
Надання ОСОБА_1 правничої допомоги адвокатом Котлубовською І. В. підтверджується матеріалами справи, зокрема адвокат Котлубовська І. В. подавала апеляційну скаргу на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2023 року, відповідь на відзив на апеляційну скаргу, додаткові пояснення, брала участь в судових засіданнях 26 вересня 2023 року та 31 жовтня 2023 року. В суді апеляційної інстанції адвокат Котлубовська І. В. надала витяг з банківського рахунку про сплату 17 листопада 2023 року ОСОБА_1 гонорару за правову (правничу) допомогу за договором від 21 червня 2023 року в сумі 30 000 грн.
Оскільки в задоволенні позову було відмовлено повністю і ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" не подала клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також відсутні підстави вважати, що заявлений стороною відповідача розмір витрат на правничу допомогу - 30 000 грн, є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, то понесені відповідачем та документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають стягненню на її користь з позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2023 року представник ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" - адвокат Паламарчук О. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року та додаткову постанову цього суду від 21 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16, в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 754/16005/16 тощо, а також - не дослідив зібрані у справі докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Ірпінського міського суду Київської області.
08 лютого 2024 року справа № 367/6426/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив та дав належну правову оцінку тим обставинам, що відповідачка втратила право користування спірним жилим приміщення та користується ним протиправно, оскільки на час звернення до суду з позовом вона не була працівником чи членом сім`ї працівника ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)", так як її шлюб було розірвано і ОСОБА_2 було звільнено з роботи 30 січня 2021 року. Також відповідачка не укладала договір найму з позивачем, не відноситься до категорій осіб, які не можуть бути виселені без надання іншого житла, перелік яких визначений статтею 125 Житлового кодексу України (далі - ЖК України).
Тобто суд першої інстанції правильно застосував статті 124, 125, 127, 128 ЖК України та дійшов висновку про виселення відповідачки з гуртожитку без наданні іншого житла, натомість апеляційний суд не звернув увагу на те, що виданий особі ордер є підставою виключно для вселення у житлове приміщення, який припиняє свою дію протягом 30 днів від дня видачі, а в подальшому правомірною підставою користування житловим приміщенням є договір найму, укладений між наймачем та наймодавцем житлового приміщення.
Службове житло надається особі тимчасово, допоки з роботодавцем, який надав це житло, її пов`язують трудові правовідносини, після їх припинення службове житло має бути повернене роботодавцю для того, щоб у ньому мали можливість проживати інші працівники, що перебувають з ним у трудових відносинах і за характером їх роботи потребують надання такого житла. Відтак, виселення особи зі службового житла після припинення трудових правовідносин із роботодавцем переслідує легітимну мету у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на те, що сторона відповідача не надала доказів понесених судових витрат до судових дебатів та не робила жодних заяв про це до закінчення судових дебатів. Також представник відповідача не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому підстави для стягнення цих витрат з позивача на користь відповідача відсутні.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
22 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Котлубовська І. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві державної власності та зареєстрований за ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 81924465.
Наказом начальника ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" від 30 грудня 2015 року № 197 затверджено Положення про гуртожиток сімейного типу Бучанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№ 85) (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1.2 Положення гуртожиток призначається для проживання співробітників установи та підприємства установи і членів їх сімей на період роботи в установі або на підприємстві установи.
Жила площа в гуртожитку надається виключно співпрацівникам Бучанська виправна колонія (№ 85) та підприємства колонії за рішенням житлової комісії (пункт 2.1 Положення).
Вселення до гуртожитку проводиться власником гуртожитку на підставі ордера, виданого відповідно до статті 129 ЖК України з одночасним укладанням договору найму жилого приміщення в гуртожитку (пункт 2.2 Положення).
Облік ордерів та осіб, які проживають в гуртожитку, оформлення необхідних документів щодо реєстрації місця проживання або місця перебування здійснюються власником гуртожитку або уповноваженою ним особою (пункт 2.3 Положення).
Відповідно до підпункту 3.3 Положення громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відокремленому користуванні, вправі вселити в займане приміщення своїх неповнолітніх дітей, дружину, батьків, що перебувають на їх забезпеченні.
Пунктами 6.1, 6.3 Положення визначено, що робітники і службовці, що припинили трудові відносини з установою, а також громадяни, які з ним проживали, підлягають виселенню з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення. Громадян, які самоправно зайняли жилу площу в гуртожитку, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
11 жовтня 2016 року ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" на підставі протоколу засідання житлово-побутової комісії № 10 від 10 жовтня 2016 року ОСОБА_2 - оперуповноваженому оперативного відділу установи виданий ордер на право зайняття жилої площі в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3, площею 38,1 кв. м. Інформацію про видачу ордеру у встановленому порядку занесено до Журналу реєстрації видачі та отримання ордерів на жилу площу.
За згодою ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" до кімнати НОМЕР_2 також заселилася дружина ОСОБА_2 - відповідачка ОСОБА_1
07 листопада 2017 року ОСОБА_1 також було видано окремий ордер № 27 від 07 листопада 2017 року для реєстрації місця проживання в даному житловому приміщенні, що підтверджується протоколом засідання житлово-побутової комісії № 4 від 07 листопада 2017 року.
Відтак, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 на законних підставах вселилася до кімнати АДРЕСА_4 .
22 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до керівництва установи із заявою про анулювання ордеру № 2 від 11 жовтня 2016 року на кімнату НОМЕР_2 та отримання ордеру на житлову площу в гуртожитку кімната № НОМЕР_1, у зв?язку з припиненням сімейних відносини з ОСОБА_1 та укладенням шлюбу із ОСОБА_3, яка проживає у кімнаті НОМЕР_3 гуртожитку.
Відповідно до протоколу засідання житлово-побутової комісії ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" № 10-2020 від 22 грудня 2020 року, заява ОСОБА_2 щодо повернення ордеру № 2 від 11 жовтня 2016 року на жилу площу в гуртожитку установи за адресою: АДРЕСА_3, була задоволена. Житлово-побутовою комісією установи прийнято рішення оформити ордер на ім?я ОСОБА_2 для реєстрації місця проживання в гуртожитку установи за адресою: АДРЕСА_5 .
Ордер № 2 від 11 жовтня 2016 року на жилу площу в гуртожитку установи за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до протоколу № 10-2020 від 22 грудня 2020 року анульовано.
13 липня 2021 року між ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)", в особі начальника установи ОСОБА_4, та ОСОБА_2 було укладено договір № 21-Г найму відокремленого жилого приміщення - кімнати НОМЕР_3 в гуртожитку сімейного типу ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційна скарга ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Пунктом 1 статті 8 Конвенції гарантовано кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.