ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
справа № 761/42920/21
провадження № 61-5091св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Ритуальна служба Спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Новак Наталія Юріївна, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 1 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Савицького О. А., та постанову Київського апеляційного
суду від 7 березня 2023 року, прийняту колегією у складі суддів: Невідомої Т. О., Нежури В. А., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - РС
СКП "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування", Ритуальна служба) про визнання особи користувачем місця родинного поховання.
В обґрунтування позову вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його двоюрідна тітка ОСОБА_3 8 січня 2021 року він уклав з ритуальною службою договір-замовлення щодо кремації тіла ОСОБА_3 та зберігання праху останньої до його поховання у встановленому порядку.
Протягом останніх кількох років він доглядає місце поховання своїх родичів на Лісовому кладовищі міста Києва (ІНФОРМАЦІЯ_2), де, у тому числі, поховані батьки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також її бабуся ОСОБА_6 .
Протягом 2021 року позивач як єдиний спадкоємець ОСОБА_3 за законом вирішував питання щодо захоронення її праху разом з батьками на вказаному місці поховання, однак відповідач йому повідомив, що користувачем місця поховання на Лісовому кладовищі міста Києва є ОСОБА_2 . Вказана особа йому невідома.
За таких обставин просив визнати його користувачем місця родинного поховання на Лісовому кладовищі міста Києва (ІНФОРМАЦІЯ_3), що розташоване на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 1 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з недоведення вимог позову належними і допустимими доказами.
Постановою Київського апеляційного суду від 7 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діяла адвокат Новак Н. Ю., задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 1 листопада 2022 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що позовна вимога
ОСОБА_1 про визнання його користувачем місця родинного поховання на Лісовому кладовищу міста Києва, за умови, що таке право належить іншій особі
( ОСОБА_2 ), не може бути вирішена без залучення останньої до участі у справі відповідачем. Апеляційний суд зазначив, що Ритуальна служба не є неналежним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1, тому цей позов пред`явлений до неналежного відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Новак Н. Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просила скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 1 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду
від 7 березня 2023 року і ухвалити нове рішення яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій статей 2, 6, 11, 25 Закону України "Про поховання та похоронну справу", що призвело до помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 є користувачем місця поховання № ІНФОРМАЦІЯ_2.
Вказує про помилкове відхилення судом апеляційної інстанції клопотання представника позивача про зобов`язання відповідача надати витяги з Книги реєстрації поховань та перепоховань і Книги реєстрації надмогильних споруд із зазначенням користувача місця поховання ІНФОРМАЦІЯ_2.
Зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 червня 2019 року
у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), про обов`язок суду застосували принцип jura novit curia ("суд знає закони").
На думку заявника, суди попередніх інстанцій помилково розглянули в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду в порядку загального позовного провадження.
Також вважає порушенням норм процесуального права розгляд судами попередніх інстанцій справи за відсутності ОСОБА_2, неповідомленої про дату, час і місце розгляду справи.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про:
- неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року
у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме: суди не дослідили зібрані у справі докази; розглянули у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд першої інстанції розглянув справу за відсутності учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання; апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання заявника
(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є двоюрідним племінником ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
8 січня 2021 року ОСОБА_1 уклав з Ритуальною службою Спеціалізованого комунального підприємства "Київський крематорій" договір-замовлення щодо кремації тіла ОСОБА_3 та зберігання праху останньої до його поховання в передбаченому законом порядку.
22 жовтня 2021 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_3 і 25 жовтня 2021 року звернувся до РС
СКП "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" із заявою про демонтаж незаконно встановленого пам`ятника померлій ОСОБА_3 на місці ІНФОРМАЦІЯ_2 Лісового кладовища
у місті Києві.
З листа РС СКП "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" від 29 жовтня 2021 року № 1748 суди встановили, що користувачем спірного місця поховання на Лісовому кладовищі (ділянка ІНФОРМАЦІЯ_2) є ОСОБА_2
Суди встановили, що на 26 місці у 5 ряду ділянки 101 на Лісовому кладовищі у місті Києві поховані батьки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також її бабуся ОСОБА_6 .
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.