ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 924/1331/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.,
за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Золотий жайвір"
на ухвалу Господарського суду Хмельницької області
у складі судді Вибодовський О. Д.
від 06 лютого 2024 року
та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Коломис В. В., Миханюк М. В., Павлюк І. Ю.
від 21 березня 2024 року (повний текст складений 01 квітня 2024 року)
у справі за позовом Фермерського господарства "Золотий жайвір"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ясінський Володимир Євгенович,
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
за участю представників:
від позивача: Покотило Ю.В.,
від відповідача: Стельмах Ю.М.,
від третьої особи: не з`явились
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2023 року Фермерське господарство "Золотий жайвір" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ясінський Володимир Євгенович, про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого 17 травня 2023 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським Володимиром Євгеновичем, зареєстрованим в реєстрі за № 1487, про стягнення з Фермерського господарства "Золотий жайвір" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 2 589 000,00 грн, з яких: 2 555 000,00 грн - зобов`язання за аграрною розпискою та 34 000,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису.
В обґрунтування вимог позивач послався на те, що спірний виконавчий напис вчинений з порушенням статей 89, 90 Закону України "Про нотаріат", пункту 4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" та розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, оскільки:
- у спірному виконавчому написі нотаріус, який не наділений повноваженнями на визначення способу, порядку та черговості виконання виконавчого напису, визначив спосіб примусового виконання: за рахунок грошових коштів, наявних на банківських рахунках боржника шляхом зарахування вказаної грошової суми боргу на рахунок кредитора, та порядок і черговість стягнення: у випадку відсутності та / або недостатності зазначеної у виконавчому написі суми грошових коштів на рахунках боржника вимоги кредитора задовольнити за рахунок коштів, виручених від реалізації предмету застави - врожаю пшениці вагою 350 тон, а у разі його недостатності - врожаю іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується чи буде вирощуватися на вказаних у пункті 5 аграрної розписки земельних ділянках, а у разі відсутності в натурі предмета застави - за рахунок іншого майна боржника;
- визначені у спірному виконавчому написі спосіб, порядок та черговість його виконання суперечать положенням Закону України "Про виконавче провадження".
Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 28 грудня 2023 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 924/1331/23.
2. Короткий зміст клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
09 січня 2024 року до Господарського суду Хмельницької області від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 924/1331/23 на підставі пункту 2 частини першої статті 175 та пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у цій справі, існує рішення Господарського суду Хмельницької області від 13 вересня 2023 року в іншій справі № 924/606/23, яке набрало законної сили. За твердженням відповідача, позовні вимоги та визначені підстави позову у цій справі № 924/1331/23 є ідентичними до позовних вимог та підстав позову, заявлених Фермерським господарством "Золотий жайвір", у справі № 924/606/23, містять однакове обґрунтування та нормативно-правову кваліфікацію обставин, що і позовні вимоги у справі № 924/606/23, позивач у позовній заяві посилається на обставини безпідставного визначення приватним нотаріусом у спірному виконавчому написі способу, порядку та черговості його виконання, на які також посилався у межах справи № 924/606/23.
3. Короткий зміст оскаржуваних ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів, мотиви їх прийняття.
Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 06 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 березня 2024 року у справі № 924/1331/23, закрив провадження у справі № 924/1331/23 на підставі пункту 2 частини першої статті 175 та пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки існує судове рішення в іншій судовій справі № 924/606/23 між тими ж сторонами, з того ж самого предмету спору та підстав, що і у цій справі, позов у цій справі має ті ж самі підстави, що і у справі № 924/606/23, містить однакове обґрунтування та нормативно-правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - Фермерське господарство "Золотий жайвір" просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 06 лютого 2024 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 березня 2024 року у справі № 924/1331/23, а справу № 924/1331/23 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій при постановленні оскаржуваних ухвали та постанови порушили норми процесуального права, зокрема частину четверту статті 75 та пункт 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, не врахували те, що позов у цій справі поданий з інших підстав, ніж позов у справі № 924/606/23, та обставини, наведені позивачем в якості підстав позову у позовній заяві, за якою Господарський суд Хмельницької області відкрив провадження у справі № 924/1331/23, судами у межах справи № 924/606/23 не досліджувалися та не оцінювалися, були визнані такими, що змінюють підстави позову, та відхилені, і цей факт відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню у цій справі.
Крім того, за твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій помилково послалися та врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, оскільки вони є нерелевантними до обставин цієї справи № 924/1331/23 та стосувалися застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а не частини третьої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, яка була застосована судом першої інстанції.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" та третя особа - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ясінський Володимир Євгенович у відзивах на касаційну скаргу просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що наведені позивачем підстави позовних вимог у цій справі є ідентичними підставам, наведеним позивачем у позові по справі № 924/606/23, а незначні зміни у підставах позову не вважаються ні зміною підстав позову, ні новими підставами позову. За твердженням відповідача та третьої особи суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що підстави позовів у справах № 924/606/23 та № 924/1331/23 є однаковими та ґрунтуються на однакових нормах матеріального прав, з огляду на що правильно закрили провадження у цій справі.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, обговоривши доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі, а також доводи відповідача та третьої особи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у статті 231 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, зокрема уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.
При цьому, для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
Чинні процесуальні норми не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет у разі зазначення ним інших підстав позову та надання інших доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.
Аналогічна правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 24 лютого 2021 року у справі № 910/15598/19 (910/8017/20), від 18 березня 2021 року у справі № 909/783/20, від 16 листопада 2021 року у справі № 910/694/21.
Як встановили суди попередніх інстанцій, предметом позову у цій справі № 924/1331/23 є позовні вимоги Фермерського господарства "Золотий жайвір" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ясінський Володимир Євгенович, про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого 17 травня 2023 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським Володимиром Євгеновичем, зареєстрованим в реєстрі за № 1487, про стягнення з Фермерського господарства "Золотий жайвір" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 2 589 000,00 грн, з яких: 2 555 000,00 грн - зобов`язання за аграрною розпискою та 34 000,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису.