ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 460/2790/18
касаційне провадження № К/9901/14423/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 (суддя Махаринець Д.Є.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 (головуючий суддя - Матковська З.М., судді - Н. В. Бруновська Н.В., Затолочний В.С.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 27.09.2018 №0009011305, №0008991305, №0009021305, №0009031305, №0009001305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) ф-103 від 27.09.2018, рішення про застосування про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.09.2018 №0005511305.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України та фактичних матеріалах справи. Позивач був платником єдиного податку в 2016 році, за останні дванадцять місяців, що передували даті переходу на загальну систему оподаткування (01.01.2017), не здійснив операції, які сукупно перевищили 1000000,00 грн (без урахування податку на додану вартість) на загальній системі оподаткування. Відтак, позивач вважає, що не був зобов`язаний реєструватися платником податку на додану вартість з 01.01.2017 та визначати податкові зобов`язання з податку на додатну вартість в період з 01.01.2017 по 31.12.2017. Також, позивач покликається на положення підпункту 6 пункту 292.11, пункт 292.9 статті 292 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), як підставу для неправомірного донарахування податку на доходи з фізичних осіб при перебуванні на спрощеній системі оподаткування в період з 01.04.2016 по 31.12.2016, що надалі призвело до незаконного прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) та застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, донарахування військового збору. Позивач доводить, що не є податковим агентом по відношенню до інших фізичних осіб-підприємців.
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 27.12.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 27.09.2018 №0009021305, №0009011305, №0009031305, №0008991305, №0009001305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) ф-103 від 27.09.2018, рішення про застосування про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.09.2018 №0005511305.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позивач не здійснив операцій, які сукупно перевищили 1000000,00 грн (без урахування податку на додану вартість) на загальній системі оподаткування за останні 12 календарних місяців, а в період з 01.04.2016 по 31.12.2016 не перевищив дозволений дохід платника єдиного податку для перебування на спрощеній системі оподаткування. Обсяг господарських операцій з поставки товарів (робіт, послуг), які були проведені позивачем до вказаної дати, не може бути взятий до уваги з метою визначення обов`язку даного суб`єкта права зареєструватись в якості платника податку на додану вартість, оскільки ці господарські операції здійснювались позивачем у статусі платника єдиного податку, що свідчить про те, що покладання на нього відповідачем обов`язку сплатити суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість є неправомірним.
Суди дійшли висновку, що оподаткування податком на доходи фізичних осіб коштів, отриманих позивачем в період сплати єдиного податку з 01.04.2016 по 31.12.2016, є безпідставними та необґрунтованими з огляду на положення підпункту 6 пункту 292.11, пункту 292.6 статті 292, підпункту 1 пункту 291.1 статті 291, пункту 177.2 статті 177 ПК України. Похідними є донарахування з єдиного соціального внеску та військового збору, з огляду на що вони також є безпідставними, що свідчить про протиправність рішень контролюючого органу.
Управління, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норма процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неврахування судами наданих ним доказів та доводів. Скаржник доводить, що позивач здійснив операцій, які сукупно перевищили 1000000,00 грн на загальній системі оподаткування за останні 12 календарних місяців, а в період з 01.04.2016 по 31.12.2016 перевищив дозволений дохід платника єдиного податку для перебування на спрощеній системі оподаткування, внаслідок чого платник був зобов`язаний зареєструватись в якості платника податку на додану вартість та, відповідно, сплатити суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, податок з доходів фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та військовий збір у розмірі та строки, визначені ПК України.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.06.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.06.2024 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив попередній розгляд справи у судовому засіданні на 05.06.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 31.01.2014 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 14.09.2018 №1994/17-00-13-05/3031713816 (далі - акт перевірки), за висновками якого позивачем були порушені вимоги:
пункту 164.1 статті 164.1, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 17657,40 грн за 2016 рік;
пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.4, 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету, в сумі 223325,00 грн;
підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203, статті 200 ПК України, що мало вираз не поданні декларацій з податку на додану вартість за період 11.01.2017 по 31.12.2017;
пункту 51.1 статті 51, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК України, пунктів 1.1, 1.2 розділу I, розділу II, розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, в редакції затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 №111/26556, що мало вираз у неподанні податкових розрахунків за формою № 1-ДФ за I-IV квартал 2015, за I квартал 2016 року, за I-IV квартали 2017 року, а саме: не відображено доходи, нараховані та виплачені фізичним особам-підприємцям;
пункту 2 частини першої статті 7, частини пятої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, внаслідок чого донараховано єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21581,24 грн за 2016 рік;
підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого платнику донараховано військовий збір в сумі 1471,45 грн за 2016 рік.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 27.09.2018 було прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0009021305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на суму 279156,25 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 223325,00 грн, за штрафними санкціями у сумі 55831,25 грн;
№0009011305, яким до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем податок на додану вартість у сумі 1870,00 грн;
№0009031305, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 22071,75 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 17657,40 та штрафними санкціями у розмірі 4414,35 грн;
№0008991305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: військовий збір на суму 1839,31 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 1471,45 грн, за штрафними санкціями у сумі 367,86 грн;
№0009001305, яким до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем: податок на доходи фізичних осіб у сумі 510 грн;
Також контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-103 від 27.09.2018 з єдиного внеску на суму 21581,24 грн та рішення про застосування про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.09.2018 №0005511305 на суму 4316,25 грн.
Фактичною підставою для висновків про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про здійснення платником господарських операцій із перевищенням 1000000,00 грн на загальній системі оподаткування за останні 12 календарних місяців.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 27.09.2018: №0009021305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 279156,25 грн в тому числі: за основним платежем в сумі 223325,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 55831,25 грн; №0009011305, яким до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на додану вартість у сумі 1870,00 грн, колегія суддів зазначає про наступне.
Як установлено судами, позивач в період з 01.04.2016 по 31.12.2016 перебував платником єдиного податку 2 групи за ставкою 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати без реєстрації платником податку на додану вартість.
За даними платника єдиного податку задекларовано обсяг доходу в 937936,63 грн, що не спростовується відповідачем.
У матеріалах справи наявні декларація про майновий стан та доходи, виписки з банківських рахунків НОМЕР_1 ПАТ КБ "Приватбанк", НОМЕР_2 АТ "Полтава-банк" під час перебування позивача на загальній системі оподаткування за 1 квартал 2016 року, де задекларовано суму одержаного доходу в розмірі 182581,63 грн, що відповідає даним матеріалів перевірки під час обрахунку доходів за 2016 рік.
Станом на 01.01.2017 позивач не здійснив операцій, які сукупно перевищили 1000000,00 грн (без урахування податку на додану вартість) на загальній системі оподаткування за останні 12 календарних місяців, а в період з 01.04.2016 по 31.12.2016 не перевищив дозволений дохід платника єдиного податку для перебування на спрощеній системі оподаткування.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно пункту 183.4 статті 183 ПК України обов`язковій реєстрації як платник податку на додану вартість підлягає особа, що переходить на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку на додану вартість, у разі якщо така особа відповідає вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 Кодексу.
Підпунктами 298.2.2, 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України передбачено, що платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів.
Як установлено судами попередніх інстанцій, обсяг господарських операцій з поставки товарів (робіт, послуг), які були проведені позивачем до вказаної дати, не може бути взятий до уваги з метою визначення обов`язку даного суб`єкта права зареєструватись в якості платника податку на додану вартість, оскільки ці господарські операції здійснювались позивачем у статусі платника єдиного податку.
Зазначене підтверджує відсутність у платника обов`язку сплатити суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за цей період.
Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.
Згідно з підпунктом 16.3.1 пункту 16.3 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Оскільки на момент проведення перевірки позивач не набув статусу платника податку на додану вартість, то, відповідно, у нього і не було обов`язку складати податкові накладні та подавати до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за січень-грудень 2017 року, тому відповідно податкове повідомлення-рішення від 27.09.2018 №0009021305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на суму 279156,25 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 223325,00 грн, штрафними санкціями у розмірі 55831,25 грн та податкове повідомлення-рішення від 27.09.2018 №0009011305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем: податок на додану вартість у сумі 1870,00 грн є протиправними та підлягають скасуванню, що правильно встановлено судами попередніх інстанцій.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 27.09.2018 №0009031305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 22071,75 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 17657,40 грн, штрафними санкціями у розмірі 4414,35 грн, колегія суддів зазначає про таке.
Пунктом 294.3 статті 294 ПК України визначено, що для суб`єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку із сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.
Пунктом 295.1 статті 295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Відповідно до підпункту 1 пункту 291.1 статті 291 ПК України доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
За правилами пункту 292.6 статті 292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).