ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 308/5040/17
адміністративне провадження № К/990/12431/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у складі колегії суддів: Курильця А.Р., суддів: Кушнерика М.П., Мікули О.І. у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування пункту рішення та містобудівних умов та обмежень, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:
1. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просила:
визнати незаконним та скасувати пункт 1.1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 про надання дозволу на переведення з житлового приміщення у нежитлове приміщення НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, загальною площею 44,2 кв.м., яка належить на праві привітної власності ОСОБА_3, функціональне призначення офісне приміщення;
визнати незаконними надані ОСОБА_3 управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради 15.07.2016 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №87/20-17/2016 для "реконструкції власного нежитлового приміщення №1 під магазин з кафетерієм з влаштуванням входу з вулиці по АДРЕСА_1".
1.1. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що надаючи дозвіл на переведення з житлового приміщення у нежитлове квартири, яка належить громадянці ОСОБА_3, з функціональним призначенням офісне приміщення, відповідач 1 діяв протиправно, оскільки порушив визначену законодавством процедуру. Зокрема, до поданої до органу місцевого самоврядування заяви ОСОБА_3 долучила рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради, яке було скасовано в судовому порядку. Також звертає увагу суду на те, що нею була надана згода на переведення вказаної квартири в офісне приміщення тільки за умови дотримання попередньо узгодженого переліку вимог, які в кінцевому результаті дотримані не були. Більше того, зазначає, що громадянка ОСОБА_1, що також проживає в її квартирі, своєї згоди на таке переведення не надавала. Уважає, що вказані обставини є достатніми для скасування оскарженого рішення органу місцевого самоврядування. На обґрунтування протиправності отриманих ОСОБА_3 містобудівних умов та обмежень зазначає, що такі видані щодо магазина з кафетерієм, хоча в рішенні виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 функціональне призначення зазначено "офісні приміщення".
2. Ужгородський міськрайонний суд рішенням від 04.06.2018, залишеним без змін постановою апеляційного суду Закарпатської області від 25.09.2018, у задоволенні позову відмовив. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.06.2020 рішення Ужгородського міськрайонного суду від 04.06.2018 та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 25.09.2018 скасовано, а провадження у справі закрито з тих мотивів, що цей спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
3. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 відкрито провадження у адміністративній справі №260/5040/17.
4. 03.11.2020 ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, ОСОБА_3, у якому просила:
визнати протиправним та скасувати пункт 1.1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 про надання дозволу на переведення з житлового приміщення у нежитлове НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, загальною площею 44,2 кв. м, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, функціональне призначення - офісні приміщення;
визнати протиправними та скасувати надані ОСОБА_3 . Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради 15.07.2016 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №87/20-17/2016 для "реконструкції власного нежитлового приміщення №1 під магазин з кафетерієм з влаштуванням входу з вулиці по АДРЕСА_1".
4.1. Мотиви звернення до суду з цим позовом є аналогічними тим, що наводить ОСОБА_2 . Крім того, позивачка 2 звернула увагу суду на ту обставину, що повторно звернувшись до органу місцевого самоврядування із заявою про надання дозволу на переведення з житлового приміщення у нежитлове, відповідачка 3 визначеного законодавством переліку документів не подала, натомість зазначила, що такі містяться в матеріалах розгляду її попередньої заяви, рішення за якою було скасовано в судовому порядку. Отже, фактично оскаржене рішення органу місцевого самоврядування прийнято за відсутності всіх передбачених законодавством документів. Також звертає увагу суду на те, що нормами чинного законодавства заборонено розміщення кафе у житловому фонді.
5. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 відкрито провадження у адміністративній справі №260/3642/20. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 об`єднано в одне провадження адміністративну справу №308/5040/17 за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування пункту рішення та №260/3642/20 за позовами ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення.
6. Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 24.09.2021 позов задовольнив.
Визнав протиправним та скасував пункт 1.1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 про надання дозволу на переведення з житлового приміщення у нежитлове приміщення НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, загальною площею 44,2 кв.м., яка належить на праві привітної власності ОСОБА_3, функціональне призначення офісне приміщення.
Визнав протиправними та скасував видані ОСОБА_3 управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради 15.07.2016 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №87/20-17/2016 для "реконструкції власного нежитлового приміщення №1 під магазин з кафетерієм з влаштуванням входу з вулиці по АДРЕСА_1".
6.1. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржене рішення органу місцевого самоврядування було прийнято з порушенням законодавчих норм, що регулюють порядок переведення житлового приміщення у нежитлове відповідно до Тимчасового порядку проведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові у м. Ужгород, а містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані Управлінням містобудування всупереч наданому уповноваженим органом дозволу на об`єкт будівництва з цільовим призначенням, що відрізняється від передбаченого в рішенні №309 від 30.09.2015.
7. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.01.2022 скасував рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.09.2021.
Ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень відмовив.
Закрив провадження у справі № 308/5040/17 в частині вимог ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень.
7.1. Приймаючи вказану постанову суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновок суду першої інстанції щодо порушення процедури переведення житлового приміщення в нежитлове не відповідає дійсності, оскільки зазначене переведення відбулось без порушення прав позивача, оскільки відповідачами було дотримано у повній мірі вимоги пунктів 1.6, 1.7 та 2.1 Тимчасового порядку переведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові у м. Ужгороді, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 22.07.2011 №210.
7.2. Також цей суд зазначив, що позивачками не наведено доказів порушення відповідачкою при погодженні зміни функціонального призначення власного нежитлового приміщення (колишньої житлової квартири) при проведенні її реконструкції порядку узгодження таких дій з власниками суміжних квартир.
7.3. Суд апеляційної уваги взяв до уваги і те, що пункт 2.50 Державних будівельних норм України (ДБН В.2.2-15-2005) допустимо розміщення магазину або закладу громадського харчування на перших поверхах житлових будинків, відтак прийшов до висновку, що отримані відповідачем містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №87/20-17/2016 для "Реконструкції власного нежитлового приміщення №1 під магазин з кафетерієм з влаштуванням входу з АДРЕСА_1" видані правомірно.
7.4. Щодо закриття провадження у справі в частині суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2, позивачка 1 у цій справі, померла і це підтверджено свідоцтвом про смерть від 30 грудня 2021 року.
Статтею 319 КАС України встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Правові підстави закриття провадження у справі визначені статтею 238 КАС України, відповідно до пункту 5 частини першої якої суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Отже, встановивши смерть позивачки 1, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що спірні відносини не допускають правонаступництва, тобто перехід прав та обов`язків щодо оскарження рішень органів місцевого самоврядування по цій справі щодо позовних вимог ОСОБА_2 не допускається, та провадження у цій частині закрив.
У цій частині постанова суду апеляційної інстанції у справі не оскаржується.
8. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:
8.1. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.12.2012 є власником житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 НОМЕР_1 та 09.09.2015 звернулася до міського голови м. Ужгорода із заявою, у якій просила надати дозвіл на переведення цієї квартири із житлового в нежитловий фонд з метою розміщення офісного приміщення для здійснення підприємницької діяльності.
8.2. Жодних додатків до поданої заяви відповідачкою 3 долучено не було. Натомість у примітках до такої зазначено, що акт-заява про згоду власників суміжних квартир міститься в матеріалах рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 06.03.2013 №81.
8.3. За результатами розгляду поданої заяви рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 надано дозвіл на переведення з житлового приміщення у нежитлове НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, загально площею 44,2 кв. м. При цьому визначено, що функціональне призначення такої офісне приміщення.
8.4. 09.07.2016 року ОСОБА_3 звернулася до начальника Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради із заявою, у якій просила видати містобудівні умови та обмеження на реконструкцію власного приміщення під магазин з кафетерієм по АДРЕСА_1 НОМЕР_1 в м. Ужгород . До заяви, серед іншого, було долучено копію витягу з рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015.
8.5. 15.07.2016, розглянувши подану заяву, Управлінням містобудування та архітектури видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на об`єкт будівництва "Реконструкція власного нежитлового приміщення під магазин з кафетерієм з влаштуванням входу з вулиці по АДРЕСА_1", замовником якого є ОСОБА_3 .
8.6. ОСОБА_2 є власником НОМЕР_2, сусідньої до НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, у якій проживає разом зі своєю донькою ОСОБА_1 ОСОБА_3 згоду на переведення житлової квартири у нежитлову від ОСОБА_1, як жителя суміжної квартири, не отримувала.
8.7. За результатами проведеного дослідження рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 судом першої інстанції встановлено, що таке було прийнято за заявою, що не містила обов`язкового переліку документів. Це рішення містить посилання на акт-заяву про згоду власників суміжних квартир, що знаходяться в матеріалах рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 06.03.2013 №81. Разом із тим, зазначений акт досліджувався в межах розгляду Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області справи №308/18175/13-а щодо оскарження рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 06.03.2013 №81.
Відповідно до постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.01.2014 №308/18175/13-а, судом встановлено наявність суттєвих неточностей акта-заяви про згоду власників суміжних квартир, що не дозволяють встановити дійсність волевиявлення всіх мешканців суміжних квартир. Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 №876/2229/14, а отже встановлені у ній обставини, згідно статті 78 КАС України, не підлягають доказуванню повторно.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу.
9. Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2022 та залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.09.2021.
9.1. Підставами касаційного оскарження вказано, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення неправильно застосував норми Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 (далі - Правила № 572) та прийнятий на їх виконання Тимчасовий порядок переведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові у м. Ужгороді, затверджений рішенням Ужгородської міської ради від 22.07.2001 № 210 (далі - Тимчасовий порядок). При цьому висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права відсутній.
9.2. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_1 зазначено, що:
а) виконавчим комітетом Ужгородської міської ради рішення від 30.09.2015 № 309 про надання дозволу на переведення з житлового приміщення у нежитлове приміщення НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 видано у порушення зазначених нормативно-правових актів без надання повного переліку документів. Зокрема, не було надано: документа про забезпечення сім`ї ОСОБА_3 житлом, яке відповідає санітарним нормам для постійного проживання; письмової згоди всіх повнолітніх власників та мешканців суміжних квартир першого та другого поверхів з квартирою, зазначеною у заяві для перепланування та переобладнання для подальшого використання за певним призначенням;
б) Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради 15.07.2016 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 87/20-17/2016 ОСОБА_3 видані з порушенням норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038- VI ) та ДБН А.2.2-3-2014, оскільки містобудівні умови видавались для реконструкції нежилого приміщення під магазин на нежиле приміщення за функціональним призначенням - офісне приміщення.
10. ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому необхідно відмовити у задоволенні касаційної скарги.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції.
11. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 КАС України, у відповідності до яких Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
12. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин, щодо яких виник спір.
13. Отже, суд касаційної інстанції в цій справі переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень.
14. Щодо вимог в частині оскарження рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 30.09.2015 № 309 про надання дозволу на переведення з житлового приміщення у нежитлове приміщення НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 суд касаційної інстанції зазначає, що статтями 382 та 383 ЦК України визначено квартиру як об`єкт права власності та права власника квартири.
При цьому квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
15. За змістом статей 7 та 8 Житлового кодексу України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу, якими є виконавчі комітети обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) ради.
16. Відповідно до пункту 4 Правил № 572 власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.
17. Відповідно до підпункту 1.4.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 927/11207) для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.
18. Отже, житлові приміщення є специфічним об`єктом права власності, свобода використання якого у підприємницькій діяльності його власниками обмежується нормами, спрямованими на схоронність жилих приміщень та дотримання прав інших осіб, зокрема, інших мешканців багатоквартирного житлового будинку. При цьому переведення з житлового приміщення у нежитлове здійснюється за дозволом органів місцевого самоврядування в особі виконавчого органу міської ради.
19. Відповідно до підпункту 5 пункту б) статті 30 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) до делегованих повноважень виконавчих органів міської ради належить, зокрема, облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням.
Крім того, статтею 40 цього ж Закону встановлено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.
20. На виконання зазначених вище норм права Ужгородська міська рада рішенням VIІ сесії міської ради VI скликання від 22.07.2011 № 210 затвердила Тимчасовий порядок переведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові у м. Ужгороді (далі - тимчасовий порядок). Зазначене рішення було чинним на час правовідносин, щодо яких виник спір.
Пунктом 1.3. вказаного рішення його дію поширено на весь житловий фонд, що знаходиться на території міста, незалежно від форм власності та балансової належності.
Згідно пункту 1.5. Тимчасового порядку переведення житлового будинку, приміщення (квартири) у нежитлові проводиться у випадках: визнання житлового будинку, приміщення (квартири) непридатним для проживання; зміни функціонального призначення житлового будинку, приміщення (квартири). Переведення придатних для проживання житлових приміщень (квартир) у місті в нежитлові допускається, як виняток, зокрема за умови наявності документів, зазначених у пункті 2.1 Порядку.
Відповідно до пункту 2.1. цього Тимчасового порядку для вирішення питання переведення житлових приміщень у нежитлові власник житла надає до виконкому міської ради наступні документи:
заяву (власника приміщення або уповноваженої за дорученням особи з додаванням копії доручення, засвідченого нотаріально) на ім`я міського голови із зазначенням цільового призначення приміщення;
нотаріально завірену копію документа, яка підтверджує право власності на житлове приміщення, та свідоцтво або витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий КП " БТІ м. Ужгорода, давність видачі якого не повинна перевищувати 3 місяці;
довідки відповідних підприємств, які надають мешканцям міста послуги з постачання води, газу, теплової та електричної енергії, обслуговування житлових будинків та прибудинкових територій, про відсутність заборгованості по оплаті цих послуг по приміщенню, відносно якого вирішується питання переведення його в нежитловий фонд та місцем реєстрації власника;