ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 червня 2024 року
м. Київ
справа № 932/2088/22
провадження № 51-6746км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041640000079 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Енгельс Саратовської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2022 року дії ОСОБА_8 перекваліфіковано з ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 121 КК та засуджено до покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим за заподіяння потерпілому ОСОБА_9 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, за обставин, детально викладених у судовому рішенні.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 призначено покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду і призначити покарання за ч. 1 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Вважає, що апеляційний суд вийшов за межі вимог апеляційної скарги прокурора та суттєво погіршив становище засудженого, оскільки сторона обвинувачення вказувала на необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_8 на ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК та не просила змінювати призначене за ч. 1 ст. 121 КК покарання на більш суворе. Зазначає, що апеляційний суд хоч і призначив ОСОБА_8 покарання у межах санкції мінімальне за розміром, проте не в достатній мірі врахував конкретні обставини справи, пом`якшуючі обставини, зокрема, окрім інших, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, а також дані про особу засудженого, які підлягали обов`язковому врахуванню. Вказує, що апеляційним судом безпідставно не взято до уваги факт примирення потерпілого із засудженим та відсутність з боку потерпілого до ОСОБА_8 матеріальних та моральних претензій у зв`язку із їх повним відшкодуванням, а також думку потерпілого про можливість призначення останньому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі. Також не враховано наявність у засудженого на утриманні матері похилого віку, яка має ряд хронічних захворювань. Вважає, що з врахуванням вищенаведеного є всі підстави для застосування до ОСОБА_8 положень ст. 69 КК та призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 121 КК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК в касаційній скарзі не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення внаслідок суворості, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.
Разом з цим, закон України про кримінальну відповідальність передбачає можливість застосування положень ст. 69 КК при наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також даних про особу винного, які позитивно його характеризують.
При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити з системного тлумачення статей 66, 69 КК. Застосовуючи положення ст. 69 КК при призначенні покарання, суд зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й обґрунтувати яким чином вони істотно знизили чи мали би знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину.