ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 932/5466/23
провадження № 51-7485км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року про закриття апеляційного провадження.
Короткий зміст прийнятих судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2023 року залишено без задоволення клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про повернення квартири АДРЕСА_1 (до 15 жовтня 2014 року АДРЕСА_2 ), (після 21 вересня 2017 року АДРЕСА_3 ), яку було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12013040650001281.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, адвокат ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, оскаржив таку ухвалу в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7, а апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, звертає увагу, що відповідно до ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2018 року квартира, яка на підставі права приватної власності належить ОСОБА_7 та визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, утримується органом досудового розслідування незаконно, а тому підлягає поверненню власнику.
Однак, вказана ухвала виконана не була, а матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, яке у подальшому було закрито. За наведених обставин наголошує, що ОСОБА_7, як власник квартири, має повне право вимагати повернення речового доказу.
Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно закрив апеляційне провадження, посилаючись на його помилкове відкриття. Стверджує, що з огляду на положення ч. 9 ст. 100 та ст. 393 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотання про повернення речового доказу, підлягає оскарженню у апеляційному порядку.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу адвоката не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги, просила оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі адвокат зазначає про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно закрив апеляційне провадження, посилаючись на його помилкове відкриття.
Стверджує, що з огляду на положення ч. 9 ст. 100 та ст. 393 КПК ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотання про повернення речового доказу, підлягає оскарженню у апеляційному порядку.
Наведені доводи адвоката колегія суддів вважає обґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2023 року залишено без задоволення клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про повернення арештованого майна у кримінальному провадженні № 12013040650001281.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою з доповненнями адвоката ОСОБА_6, поданої в інтересах ОСОБА_7, на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2023 року.
Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що ухвалою місцевого суду розглянуто по суті клопотання адвоката про повернення речового доказу у порядку ч. 9 ст. 100 КПК, яка у розумінні ст. 392 КПК оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, що з огляду на ст. 399 КПК є підставною для відмови у відкритті апеляційного провадження, а тому закрив апеляційне провадження, як помилково відкрите.
Проте такі висновки апеляційного суду є безпідставними та такими, що не узгоджуються з вимогами закону.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України). Однією зі складових конституційного принципу верховенства права є право на доступ до правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Основного Закону України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За юридичними позиціями Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003); суди здійснюють правосуддя з метою забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (абзац 2 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).
Право на судовий захист є фундаментальним правом людини, яке є гарантією захисту її прав, свобод і законних інтересів, а рівень його забезпеченості - характеризує демократизм держави та її правовий характер.
У кримінальному судочинстві, де стикаються публічні та приватні інтереси, виникає потреба у створенні таких механізмів реалізації права на судовий захист, які забезпечували б ефективне поновлення прав особи, були максимально пристосовані для вирішення його завдань на всіх етапах провадження.
Допустимість судового захисту є необхідною передумовою справедливого судочинства й запорука виконання державними органами та їх посадовими особами процесуальних повноважень відповідно до вимог закону, а також взятих Україною міжнародних зобов`язань.
Як визначено ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. ЄСПЛ вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визначає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Говорячи про "закон", ст. 1 Протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.
Гарантії захисту та порядок відновлення порушеного права на власність має своє відображення у кримінальному процесуальному законодавстві України.
Згідно з ч. 1 ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.