ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2024 року
м. Київ
справа № 523/15042/21
провадження № 51-7361км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
засудженої ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої
ОСОБА_7 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021162490000968, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимої, останній раз - 09 березня 2021 року вироком Суворовського районного суду м. Одеси за ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; на підставі
ст. 75 КК України звільненої від відбування призначеного покарання
з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 2 роки,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина Грузії, уродженця м. Тбілісі Грузії, проживаючого у
АДРЕСА_1 ), раніше судимого - 19 жовтня 2020 року вироком Приморського районного суду м. Одеси за: ч. 2 ст. 186, частинами 2, 3 ст. 187 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років
4 місяці з конфіскацією майна, звільненого 15 листопада 2020 року у зв`язку зз відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Історія справи і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від
30 вересня 2021 року засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі:
- ОСОБА_8 - на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією майна, яке є його власністю;
- ОСОБА_7 - на строк 8 років з конфіскацією майна, яке є її власністю; на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 09 березня 2021 року і визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією майна, яке є її власністю.
Згідно з вироком ОСОБА_8, будучи судимим за частинами 2 і 3 ст. 187 КК України, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7, 15 липня 2021 року приблизно о 18:00, перебуваючи біля залізничних колій на
АДРЕСА_2, вчинили напад на раніше незнайому
ОСОБА_9 з метою заволодіння її майном, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), за таких обставин.
ОСОБА_8 і ОСОБА_7, діючи з корисливих мотивів та умислом на вчинення розбійного нападу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, визначили наявне в ОСОБА_9 майно як об`єкт злочину. Виконуючи розподілені ролі, ОСОБА_8 залишився стояти на відстані декількох метрів з метою забезпечення можливого надання допомоги
ОСОБА_7, а остання підбігла ззаду до ОСОБА_9 та здійснила рукою ривок за сумку потерпілої, від чого та втратила рівновагу і впала на землю.
Далі ОСОБА_7 за допомогою заздалегідь підготовленого перцевого балончика "CS-EUROGAS super paralisant", шляхом розпилювання з нього сльозогінної речовини в очі, застосувала небезпечне для здоров`я потерпілої насильство, від чого ОСОБА_9 втратила можливість чітко бачити, проте остання не припинила чинити опір та не відпускала з рук ремінь сумки.
Тоді ОСОБА_8 підбіг до потерпілої та завдав їй декількох ударів руками в ділянку голови й тулуба, чим спричинив легкі тілесні ушкодження, а саме: чотири синці на лівій верхній кінцівці і синець на лівому стегні.
Скориставшись безпорадним станом ОСОБА_9, яка відпустила ремінь сумки, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 заволоділи належним потерпілій майном на загальну суму 2250 грн. Після цього вони залишили місце події, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 12 жовтня 2023 року вирок районного суду залишив без змін.
Судові рішення стосовно ОСОБА_8 в касаційному порядку не оскаржено.
У поданій касаційній скарзі засуджена, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в порядку касаційного розгляду має відповісти на доводи про:
- неправильне застосування судами попередніх інстанцій закону України про кримінальну відповідальність у зв`язку з необґрунтованою кваліфікацією дій засудженої за ч. 2 ст. 187 КК України;
- постановлення судових рішень у цьому кримінальному провадженні
з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо неї й призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суть доводів касаційної скарги засудженої зводиться до того, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, не довів наявності в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, адже в матеріалах провадження відсутні докази того, що вона вчинила напад на потерпілу, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я останньої, а саме із застосуванням до неї сльозогінної речовини.
При цьому вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про скоєння нею інкримінованого злочину ґрунтуються на неправдивих і сумнівних показаннях потерпілої, оскільки засуджена фактично перебувала в іншому місці на момент протиправних дій вчинених стосовно потерпілої.
До того ж засуджена стверджує про порушення її права на захист, оскільки її не було забезпечено захисником на початку досудового розслідування під час проведення першочергових слідчих дій та у процесі її затримання, а також не роз`яснено її право на кваліфіковану правову допомогу, яке вона може реалізувати шляхом призначення їй захисника безоплатно за рахунок держави.
Також вважає безпідставними висновки про відсутність застосування до неї незаконних методів здійснення досудового розслідування з боку працівників правоохоронних органів.
Також засуджена стверджує, що суд апеляційної інстанції, залишаючи вирок районного суду без змін, не звернув уваги на доводи в поданих апеляційних скаргах, які є аналогічні доводам її касаційної скарги, не надав на них вичерпних відповідей, повторно не дослідив зібраних у кримінальному провадженні доказів, унаслідок чого не встановив дійсних обставин справи, необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу
засудженої не подавалися.
У судовому засіданні засуджена та її захисник підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечувала щодо її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженої, її захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженої підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 433 КПК України суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених у касаційних скаргах, чи було додержано судами першої й апеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення, визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що передбачають:
"Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом".
"Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи".
Відповідно до ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Щодо доводів засудженої про порушення її права на захист з підстав незабезпечення її захисником на початку досудового розслідування під час проведення першочергових слідчих дій та у процесі її затримання, а також нероз`яснення її права на кваліфіковану правову допомогу, яке вона може реалізувати шляхом призначення їй захисника безоплатно за рахунок держави.
Доводи про порушення права на захист засудженої із зазначених вище підстав були предметом перевірки суду першої інстанції, з ним погодився і апеляційний суд, який констатував, що слідчий у відсутність захисників та перекладача провів особисті обшуки затриманих ОСОБА_8 та ОСОБА_7, залучив останніх до огляду місця події, чим порушив право затриманих на захист, а також - право затриманого ОСОБА_8 бути обізнаним зрозумілою йому мовою про підстави та наслідки проведених з ним процесуальних дій і, як результат, дійшов висновку про неможливість покладення в основу обвинувального вироку таких доказів, як: протокол огляду місця події від
15 липня 2021 року, протоколи затримання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від 16 липня 2021 року, а також вилучені за результатами їх здійснення речові докази (предмети грабежу, перцевий балончик).
За встановлених обставин колегія суддів зауважує, що оцінку доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності, доказів та їх достатності для постановлення вироку.
Тому колегія суддів зазначені вище доводи засудженої до уваги не бере, оскільки докази, здобуті з порушенням її права на захист, не використовувалися судом як докази під час ухваленні обвинувального вироку стосовно неї.
Щодо аргументів засудженої про застосування до неї недозволених методів досудового розслідування з боку правоохоронних органів.
Зазначені твердження про застосування, зокрема до засудженої, заходів психологічного та фізичного впливу з боку працівників поліції під час її затримання та проведення першочергових слідчих дій, були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій і не знайшли свого підтвердження.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що за фактом застосування до засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 недозволених методів ведення досудового розслідування працівниками поліції було порушено кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022150020000399 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
У ході досудового розслідування проведено ряд слідчих дій, зокрема допитано як свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Разом з тим факт вчинення працівниками поліції кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, не підтвердився і постановою слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією в м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Миколаєві, ОСОБА_10 кримінальне провадження було закрито (т. 2,
а. п. 43-45).
У зв`язку з наведеним вище доводи касаційної скарги засудженої в цій частині є неспроможними.
Про застосування судами закону України про кримінальну відповідальність під час кваліфікації дій засудженої за ч. 2 ст. 187 КК України та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону у цьому кримінальному провадженні.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 94 КПК України встановлено обов`язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Стосовно матеріалів цього кримінального провадження, то колегія суддів встановила, що доводи сторони захисту, які є аналогічними за змістом доводам касаційної скарги засудженої, про її непричетність до вчинення нападу на потерпілу, оскільки засуджена фактично перебувала в іншому місці на момент протиправних дій вчинення стосовно потерпілої, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином перевірили й обґрунтовано визнали такими, що суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході судового провадження засуджена своєї винності у вчиненні протиправних дій стосовно потерпілої не визнала.
Незважаючи на цю позицію засудженої, районний суд належним чином проаналізував і оцінив показання потерпілої, надані під час судового розгляду.
Так, потерпіла ОСОБА_9 в суді пояснила, зокрема, те, що 15 липня
2021 року приблизно о 18:00 в районі вул. Кишинівської в м. Одесі вона звернула увагу на раніше незнайомих їй засуджених, які фактично її переслідували. Перетнувши залізничну колію, потерпіла почула позаду себе адресований їй жіночий оклик зупинитися та брутальну лайку. Після цього ОСОБА_7 несподівано схопила рукою ремінь її сумки та потягнула на себе, що спричинило падіння потерпілої на землю. Оскільки ОСОБА_9 стала чинити опір, то засуджена, намагаючись вирвати сумку, двічі бризнула їй в обличчя речовиною з балончика, а також стала заподіювати їй удари руками в голову та тулуб. Майже одночасно до них підбіг і ОСОБА_8, який теж завдав їй декількох ударів руками та ногами, після чого обидва нападники разом вирвали сумку з її рук.