ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2024 року
м. Київ
Справа № 148/1245/19
Провадження № 51 - 188 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
та в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
його захисника адвоката ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020000000211 від 08 травня 2019 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тульчин Вінницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
за ст. 286 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 20 червня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року щодо нього.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 20 червня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання строк тримання під вартою з 09 травня 2019 року до 04 липня 2019 року включно з розрахунку, що один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та вказано взяти його під варту з зали суду.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано обчислювати з моменту його фактичного затримання та взяття під варту за цим вироком, а саме з 20 червня 2023 року.
Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 4 396 гривень 28 копійок.
Цивільні позови ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, залишені без розгляду.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
08 травня 2019 року близько 20 години 20 хвилин водій ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно-справним автомобілем "VOLKSWAGEN Toureg", реєстраційний номер Республіки Німеччини НОМЕР_3, в порушення вимог пп. 2.9 (а) та 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, під час виїзду на автодорогу сполученням "Тульчин - Немирів", в районі готельно-ресторанного комплексу " Вілапарк", що знаходиться поблизу с. Нестерварка Тульчинського району Вінницької області, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем "ВАЗ 211540", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_9, який рухався головною дорогою в напрямку м. Немирів.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "ВАЗ-211540" ОСОБА_12 від отриманих травм загинув на місці пригоди, а водій ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та був госпіталізований до Тульчинської ЦРЛ.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_13 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задоволено частково.
Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 20 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 змінено в частині визначення початку строку покарання і строку його попереднього ув`язнення та зазначено, що строк відбування покарання ОСОБА_6 слід обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання строк тримання під вартою з 09 травня 2019 року по 04 липня 2019 року та строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання за цим вироком з 20 червня 2023 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду залишено без зміни.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 грудня 2023 року в порядку ст. 380 КПК України роз`яснено ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_6 та зазначено, що в строк відбування покарання ОСОБА_6 зарахований строк з 09 травня 2019 року по 04 липня 2019 року включно.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок та ухвалу щодо нього і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. В обґрунтування касаційної скарги вважає, що судами обох інстанцій допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і його особі внаслідок суворості. Вважає, що судами обох інстанцій безпідставно не визнано ряд обставин такими, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують його покарання, а саме: позитивна характеристика за місцем проживання; наявність повноцінної сім`ї та перебування на його утриманні неповнолітньої дитини, 2008 року народження; він є єдиним утримувачем та оглядальником своєї матері, яка перенесла інсульт в червні 2022 року, та потребує сторонньої допомоги; він є волонтером і у матеріалах кримінального провадження наявна характеристика, яка підтверджує його активну участь у перевозці та доставці гуманітарних грузів; він надає допомогу військовим та цивільним особам, зокрема надавав допомогу потерпілим від затоплення в Херсонській області; є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра; хворіє; його поведінка після вчинення злочину, зокрема те, що протягом 4 років після скоєння злочину нових кримінальних правопорушень не вчиняв, від суду не ухилявся, до адміністративної відповідальності не притягався, алкогольні напої не вживає. Посилаючись на практику касаційного кримінального суду та Великої Палати Верховного Суду, вважає, що судами обох інстанцій не враховано думки потерпілих щодо призначення йому покарання та те, що їм відшкодовано завдану злочином шкоду. Також вказує на порушення вимог ст. 67 КК України, оскільки судом першої інстанції безпідставно враховано його негативну поведінку під час застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на стадії судового розгляду як обставину, що обтяжує його покарання. Зазначає, що суд першої інстанції належним чином не врахував його щире каяття, визнання вини, та в сукупності з вищезазначеними обставинами не мотивував необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, а суд апеляційної інстанції при перегляді вироку суду першої інстанції не виконав вимоги ст. 419 КПК України щодо доводів апеляційних скарг захисників.
Заперечення на касаційну скаргу засудженого від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисник в судовому засіданні підтримали касаційну скаргу, вважали її обґрунтованою та просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ст. 286 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.