ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 676/2951/21
провадження № 61-3990св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Сенс Банк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2024 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І., у справі за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року Акціонерне товариство (далі - АТ) "Альфа-Банк", яке змінило найменування на АТ "Сенс Банк", звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 26 лютого 2008 року між АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 890/98-608-3, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 65 000,00 доларів США під 12,0 % річних з кінцевим терміном повернення до 23 лютого 2026 року.
Цього ж дня, 26 лютого 2008 року, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором АТ "Укрсоцбанк" та відповідач уклали договір іпотеки, предметом якого є належна іпотекодавцю квартира АДРЕСА_1 .
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 13 квітня 2021 року у нього утворилася заборгованість перед банком у розмірі 77 127,83 доларів США, з яких: 41 240,85 доларів США - тіло кредиту; 35 886,98 доларів США - відсотки.
Враховуючи викладене, АТ "Альфа-Банк" просило суд:
- стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованістьта понесені судові витрати;
- встановити подальші нарахування відсотків або пені згідно з умовами кредитного договору до моменту виконання рішення відповідно до частини десятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором від 26 лютого 2008 року № 890/98-608-3 у розмірі 77 127,83 доларів США та судовий збір у сумі 32 316,75 грн. У задоволенні позовної вимоги про нарахування відповідних відсотків або пені на стягнену кредитну заборгованість до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов банку доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання ним взятих на себе зобов`язань.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про нарахування відповідних відсотків або пені на стягнену кредитну заборгованість до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, суд вказав, що строк виконання кредитного договору встановлено до 23 лютого 2026 року, а тому до цього часу позивач може нараховувати відсотки та інші платежі у зв`язку з невиконанням зобов`язань, передбачених самим договором.
Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 вересня 2021 року скасовано та призначено підготовче судове засідання у справі.
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2023 року в задоволенні позову АТ "Сенс Банк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, звернувшись до нотаріуса з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки та дострокове стягнення кредиту, банк тим самим змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору, тому у цьому випадку перебіг позовної давності розпочався з наступного дня, зазначеного у виконавчому написі нотаріусом, тобто з 29 грудня 2009 року.
Отже, подавши до суду цей позов 19 травня 2021 року, АТ "Сенс Банк" пропустило трирічну позовну давність, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
15 грудня 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Тітов О. М. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
Додатковим рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 січня 2024 року заяву задоволено частково. Стягнено з АТ "Сенс Банк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час судових дебатів представник відповідача - адвокат Тітов О. М. зробив заяву про відшкодування витрат, пов`язаних із його правничою допомогою, у разі відмови у позові, та протягом п`яти днів після проголошення рішення подав до суду заяву про стягнення судових витрат разом із доказами на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
03 січня 2024 року АТ "Сенс Банк" подало до суду заперечення, у якому, посилаючись на те, що фактичний обсяг наданої правової допомоги набагато менший, аніж зазначено адвокатом, а витрати є неспівмірними зі складністю справи, просило відмовити стороні відповідача у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене, враховуючи обсяг виконаних адвокатом Тітовим О. М. робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, пов`язаних із правовою допомогою адвоката, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з позивача на користь відповідача 40 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2024 року апеляційну скаргу АТ "Сенс Банк" задоволено частково. Додаткове рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 січня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Тітова О. М. про стягнення витрат на правничу допомогу залишено без розгляду.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
З`ясовано, що заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи, не була подана в межах строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
З матеріалів справи відомо, що у суді першої інстанції представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 здійснював адвокат Тітов О. М. на підставі ордера.
Заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, адвокат Тітов О. М. подав до суду першої інстанції лише 15 грудня 2023 року, тобто після того, як суд першої інстанції 13 грудня 2023 року ухвалив рішення у справі. До цього відповідач і його представник із заявами такого змісту не зверталися, попереднього (орієнтовного) розрахунку не подавали, документів, які б підтверджували понесені відповідачем витрати на правничу допомогу до суду першої інстанції не надавали, відповідно, суд, ухвалюючи рішення у справі, не мав підстав та обов`язку вирішувати таке питання, як і призначати судове засідання для його вирішення.
За таких обставин колегія суддів вважала, що сторона відповідача не дотрималася положень частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо належного та своєчасного звернення із клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу та, як наслідок, наявні правові підстави для залишення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу без розгляду, тому додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У березні 2024 року ОСОБА_1, через представника ОСОБА_2, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2024 року, а додаткове рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 січня 2024 року залишити без змін.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21, від 18 січня 2024 року у справі № 901/459/21, у постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 24 січня 2024 року у справі № 752/1058/23.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивовано тим, що банк не оскаржував в апеляційному порядку основне судове рішення про відмову у задоволенні позову, а тому в апеляційного суду були відсутні підстави для скасування додаткового рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд не спростував належним чином з`ясовані судом першої інстанції обставини про те, що до закінчення судових дебатів у справі представник відповідача - адвокат Тітов О. М. зробив заяву про відшкодування витрат, пов`язаних із його правничою допомогою, у разі відмови у позові, та протягом п`яти днів після проголошення рішення подав до суду заяву про стягнення судових витрат разом із доказами на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
Вказує, що ні в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді банк не посилався на те, що відповідач порушив порядок та строки подання заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, що свідчить про вихід суду апеляційної інстанції за межі доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, надані АТ "Сенс Банк" у суді першої інстанції заперечення проти заявлених стороною відповідача вимог про стягнення витрат на правничу допомогу вказують на те, що банк у встановленому порядку був ознайомлений зі змістом цієї заяви та доданими до неї доказами понесення відповідачем витрат на правничу допомогу.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.
24 квітня 2024 року справа № 676/2951/21 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини, з`ясовані судами
З`ясовано, що рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2023 року в задоволенні позову АТ "Сенс Банк" відмовлено (том 3 а. с. 44-46).
15 грудня 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Тітов О. М. подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення у цій справі, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн (том 3 а. с. 49-53).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача надав договір про надання правової допомоги від 06 жовтня 2021 року № 20, акт приймання-передачі наданих послуг за цим договором від 15 грудня 2023 року, квитанцію від 15 грудня 2023 року про сплату ОСОБА_1 узгодженої з адвокатом суми гонорару у розмірі 50 000,00 грн (том 3 а. с. 54-57).
03 січня 2024 року АТ "Сенс Банк" подало до суду першої інстанції заперечення, у якому, посилаючись на те, що фактичний обсяг наданої правової допомоги набагато менший, аніж зазначив адвокат, а витрати є неспівмірними зі складністю справи, просило відмовити стороні відповідача у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (том 3 а. с. 64-65).
Додатковим рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 січня 2024 року вказану заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Тітова О. М. задоволено частково. Стягнено з АТ "Сенс Банк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено (том 3 а. с. 73-75).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).
Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/129 наведено правовий висновок про те, що "однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат".