ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 678/1418/17
провадження № 61-16687 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 (позивач за первісним позовом); ОСОБА_2 (позивач за об`єднаним позовом); ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 (позивач за зустрічним позовом),
представник ОСОБА_1 - адвокат Флис Василь Володимирович,
представник ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, - адвокат Кримчак Олександр Анатолійович,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6 (відповідачі за первісним позовом); ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 в особі Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області як органу опіки і піклування (відповідачі за об`єднаним позовом); ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 (відповідачі за зустрічним позовом),
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Летичівська державна нотаріальна контора Хмельницької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Флиса Василя Володимировича, представника ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, - адвоката Кримчака Олександра Анатолійовича, на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2023 року у складі судді Лазаренка А. В.
та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2023 року
у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_2,
ОСОБА_3, Летичівська державна нотаріальна контора Хмельницької області (далі - Летичівська ДНК), про визнання права власності на спадкове майно, визнання частково недійсним договору.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_7, якому на праві власності належала квартира
АДРЕСА_1 (далі - селище Летичів). Цю квартиру батько успадкував від своєї матері - ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, однак не встиг оформити спадщину.
Крім того, ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, - батькам його померлого батька, тобто його діду та бабі, на праві спільної сумісної власності належав житловий будинок, розташований по
АДРЕСА_2 . Дід та баба до дня своєї смерті проживали і були зареєстровані за вищевказаною адресою. Спадщину після смерті баби - ОСОБА_8, також прийняла її дочка - ОСОБА_2 .
Позивач указував, що 25 серпня 2011 року між ОСОБА_10, який діяв в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_11, та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Проте, фактичним покупцем цієї квартири був його батько - ОСОБА_7, який оформив квартиру на матір. Саме ОСОБА_7 сплатив кошти продавцю за вказаним договором, проживав у цій квартирі, зробив у ній ремонт.
Зазначав, що нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право
на спадщину за законом після смерті батька через відсутність правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно на ім`я його батька. Окрім нього, спадкоємцями першої черги за законом після смерті батька є також його брати: ОСОБА_5, та малолітній ОСОБА_4, які прийняли спадщину після смерті батька.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати частково недійсним у частині покупця вищевказаний договір купівлі-продажу квартири, укладений 25 серпня 2011 року між ОСОБА_10, який діяв в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_11, та ОСОБА_8, перевівши право покупця за цим договором на ОСОБА_7, померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати за ним право власності на спадкове майно померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, а саме на 1/3 частину вищевказаної квартири
та на 1/6 частину зазначеного житлового будинку.
Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 грудня
2017 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 (справа № 678/1418/17).
У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її мати - ОСОБА_8, яка до дня смерті проживала в житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_2 .
Цей будинок її мати успадкувала від свого чоловіка - ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, будинок входить до складу її спадкового майна.
За життя ОСОБА_8 заповіту не склала. Вона є її спадкоємцем за законом першої черги. Інших спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку
у спадщині після смерті ОСОБА_8, немає, оскільки її брат -
ОСОБА_7, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначала, що вона отримала відмову нотаріуса в оформленні спадкового майна,
у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вищевказаний житловий будинок.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину вищевказаного житлового будинку.
Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 14 грудня
2017 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 (справа № 678/1476/17).
Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 23 березня
2018 року об`єднано в одне провадження справу № 678/1476/17 за позовом ОСОБА_2 та справу № 678/1418/17 за позовом ОСОБА_1, присвоєно справі номер 678/1418/17.
У серпні 2018 року ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1,
ОСОБА_5, ОСОБА_2, в якому просила суд визнати
за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності на:
1/6 частину будинковолодіння, розташованого за адресою:
АДРЕСА_2 ; 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, як на спадкове майно після смерті ОСОБА_7,
який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та прийняв, але не оформив, спадкові права після смерті матері - ОСОБА_8 .
В обґрунтування зустрічного позову вказувала, що згідно з довідкою від 20 липня 2017 року № 4551, виданою Летичівською селищною радою Хмельницької області (далі - Летичівська СР), ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3,
був зареєстрований по АДРЕСА_2 .
Разом із ним на час його смерті була зареєстрована дружина - ОСОБА_8,
яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Остання прийняла спадщину після смерті свого чоловіка.
Спадщину після смерті ОСОБА_8 прийняли її діти: ОСОБА_7 - батько ОСОБА_4, та ОСОБА_2, які у визначений законом спосіб звернулися до нотаріальної контори з відповідними заявами.
Після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, спадщину прийняв син - ОСОБА_4
Вказувала, що про належність діду - ОСОБА_9, спадкового будинку свідчать наступні документи: договір від 25 серпня 1981 року про передачу йому
у безоплатне користування земельної ділянки для побудови особистого житлового будинку; рішення виконавчого комітету Летичівської СР від 08 листопада 1981 року № 135, яким дозволено ОСОБА_9 будівництво відповідного будинку; довідка нотаріуса від 26 серпня 1981 року № 1077. Згідно з домової книги ОСОБА_9 є господарем спірного будинку.
З урахуванням наведеного та уточнених вимог, ОСОБА_3 уважала,
що наявні підстави для визнання за ОСОБА_4, як спадкоємцем першої черги за законом, права власності на 1/6 частину спірних квартири та будинку після смерті його батька - ОСОБА_7, який прийняв, але не оформив спадкові права на майно після смерті своєї матері - ОСОБА_8 .
Зустрічний позов прийнято судом до спільного розгляду з позовами
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня
2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом першої черги право власності на 1/3 частку в 1/2 частині квартири
АДРЕСА_1, як на спадкове майно після смерті батька - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, яку він успадкував, але не оформив свої спадкові права, після смерті своєї матері - ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_3, як законного представника неповнолітнього ОСОБА_4, задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у порядку спадкування за законом першої черги, право власності на 1/3 частку в 1/2 частині вищевказаної квартири, як на спадкове майно після смерті батька -
ОСОБА_7, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, який прийняв спадщину,
але не оформив спадкові права після смерті своєї матері - ОСОБА_8,
яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_3, як законного представника неповнолітнього ОСОБА_4, відмовлено.
Судові витрати залишено за сторонами.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 (позивач),
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (в інтересах якого подано зустрічний позов)
є синами ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та, відповідно, спадкоємцями першої черги за законом.
У свою чергу, батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (позивач
за об`єднаним позовом) є ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3,
та ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_7
та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті батьків.
ОСОБА_8 належала на праві власності квартира
АДРЕСА_1, тому ОСОБА_7 та ОСОБА_2 належить по 1/2 частині у праві власності на вказану квартиру (статті 1261,
ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належить
по 1/3 частці в 1/2 частині, яка належала їхньому батьку - ОСОБА_7,
у праві власності на вказану квартиру (стаття 1258 ЦК України).
При цьому суд урахував, що ОСОБА_5 та ОСОБА_12 не заявляли позовні вимоги про визнання за ними частки у праві власності на спірну квартиру.
Суд першої інстанції вказав, що за відсутності правовстановлюючого документа
на житловий будинок АДРЕСА_2 неможливо вирішити питання про розподіл часток у праві власності на вказане нерухоме майно, оскільки сторонами не доведено наявність такого права
у спадкодавців ( ОСОБА_9 та ОСОБА_8 )
Районний суд відмовив у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1
про визнання частково недійсним у частині покупця договору купівлі-продажу вищевказаної квартири, укладеного 25 серпня 2011 року між ОСОБА_10, який діяв в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_11, та ОСОБА_8, перевівши право покупця за цим договором на ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_7, та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, так як ОСОБА_1 не довів, що для придбанням квартири були використані кошти ОСОБА_7, як і не доведено, що оспорюваний договір суперечить нормам ЦК України. Учасники договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності,
їх волевиявлення було вільним, а правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Суд першої інстанції надав оцінку поданим сторонам доказам, їх доводам, показанням свідків, застосував відповідні норми ЦК України, врахував роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діяла
в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, залишено без задоволення.
Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня
2023 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яка діяла в інтересах малолітнього ОСОБА_4, обґрунтовано виходив із того,
що саме ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, на підставі відповідного договору купівлі-продажу набула право власності на спірну квартиру. Підстави для визнання цього договору недійсним в частині покупця і переведення прав та обов`язків покупця на ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відсутні. Тому до ОСОБА_7 та ОСОБА_2 - дітей ОСОБА_8, перейшло в порядку спадкування право власності на 1/2 частину квартири.
Після смерті ОСОБА_7 у порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину квартири в рівних частках перейшло до його синів:
ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Відмовляючи у позовах в частині визнання права власності в порядку спадкування на відповідні частки у спірному житловому будинку, суд першої інстанції вірно виходив із недоведеності наявності у спадкодавців ( ОСОБА_9
та ОСОБА_8 ) права власності на цей житловий будинок, так як у матеріалах справи відсутні докази введення спадкодавцями в експлуатацію спірного будинку після завершення будівництва та його реєстрації.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх надходження до Верховного Суду
У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Флис В. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні його позову скасувати та ухвали у цій частині судове рішення
про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою, після усунення недоліків касаційної скарги, визначених в ухвалі Верховного Суду від 30 листопада
2023 року. Витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
У січні 2024 року представник ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, - адвокат Кримчак О. А., звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови
у задоволенні його позову та ухвали у цій частині судове рішення про задоволення зустрічного позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; судами належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою, після усунення недоліків касаційної скарги, визначених в ухвалі Верховного Суду від 25 січня
2024 року. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
У частині задоволених вимог позову та зустрічного позову судові рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку не оскаржуються, а тому
не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Флиса В. В., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки
у частині відмови у задоволенні його позовних вимог, не з`ясували всі обставини справи, не врахували відповідну судову практику Верховного Суду.
Спірний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, належав на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9, померлому ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_8, померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 . У вказаному будинку вони проживали та були зареєстровані.
Після смерті ОСОБА_9, ОСОБА_8 успадкували будинок. Після смерті останньої відкрилася спадщина, до складу якої входив цей будинок.
Її спадкоємцями є діти: ОСОБА_7 та ОСОБА_2 . ОСОБА_7
за свого життя подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак не встиг оформити її, так як помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте сам будинок фактично ним успадковано.
У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок
ОСОБА_1 - син ОСОБА_7, отримав нотаріальну відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно.
Спірний будинок побудований у законний спосіб, проте ОСОБА_8
не оформила всі необхідні документи та не зареєструвала за собою право власності на нього. При цьому будинок розташованій на земельній ділянці,
яка була виділена ОСОБА_9 для будівництва та обслуговування житлового будинку. Житлові будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року,
не підлягали проходженню процедури введення в експлуатацію. Єдиним документом, що підтверджує існування цього об`єкта нерухомості є його технічний паспорт.
Крім того, суди безпідставно відмовили у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання частково недійсним у частині покупця договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного 25 серпня 2011 року
між ОСОБА_10, який діяв в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_11,
та ОСОБА_8, перевівши право покупця за цим договором
на ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Квартиру АДРЕСА_1 купив його батько - ОСОБА_7, він передавав гроші продавцеві, вів усі необхідні переговори
з ним. ОСОБА_8 підписала договір виключно з тих підстав,
що у ОСОБА_7 були наявні боргові зобов`язання, через які він не бажав втратити квартиру. ОСОБА_7 був зареєстрований у вказаній квартирі
та проживав у ній до своєї смерті. Суди попередніх інстанцій не мотивували причини відмови у задоволенні відповідної позовної вимоги ОСОБА_1 .
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Касаційна скарга представника ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, - адвоката Кримчака О. А., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки в частині вирішення питання про визнання права власності на частку в спірному будинку.
Спірний будинок побудований ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у 1980-х роках у законний спосіб на земельній ділянці, відведеній для його будівництва. Відсутність свідоцтва про право власності на будинок у ОСОБА_9, а після його смерті - у ОСОБА_8, не свідчить про відсутність у них права власності на нього. При цьому житлові будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року,
не підлягали проходженню процедури введення в експлуатацію, а технічний паспорт будинку наявний.
Суди попередніх інстанцій не надали оцінку доказам, які підтверджують вищевказане, не правильно застосували норми матеріального права, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
У цій частині посилається на відповідні правові позиції Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника
ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, - адвоката Кримчака О. А., на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому викладено власні аргументи щодо касаційної скарги останнього, проте відзив
не надіслано іншим учасникам справи, а тому він до розгляду не приймається
та не розглядається (частина четверта статті 395 ЦПК України) (див.: подібний висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року
у справі № 757/43793/18-ц, провадження № 14-311цс19, пункти 44-46).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Летичівської СР від 08 липня 1981 року № 135 та договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки від 25 серпня 1981 року ОСОБА_9 відведено земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку у АДРЕСА_2 (а. с. 80-82, т. 1).
За вказаною адресою знаходиться об`єкт нерухомості, в якому було зареєстровано місце проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_8, де вони фактично проживали (а. с. 10, 78-79, т. 1).
За твердженням позивачів у справі, будівництво спірного будинку було завершено ОСОБА_9 та ОСОБА_8, як подружжям, у 1980-х роках.
У матеріалах справи наявний технічний паспорт на вказаний житловий будинок, домова книга (а. с. 76-78, т. 1), проте відсутні докази введення в експлуатацію спірного будинку після завершення його будівництва та реєстрації. В архіві відсутня інформація щодо проведення інвентаризації та заведення архівної (інвентаризаційної) справи щодо житлового будинку.
ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (позивач
за зустрічним позовом) є синами ОСОБА_7, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 4, 5, 36, т. 1).
Батьками ОСОБА_7 та його сестри - ОСОБА_2 (позивач
за об`єднаним позовом), є ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3,
та ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 6, 7, т. 1).
Після смерті ОСОБА_9 спадкова справа не відкривалася (а. с. 44, т. 1).
Відповідно до матеріалів спадкової справи № 74-2013 після смерті ОСОБА_8 заяви про прийняття спадщини подані її дітьми: 29 березня 2013 року - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 - ОСОБА_2 (а. с. 34, т. 1).
До кола спадкового майна ОСОБА_8 входить квартира АДРЕСА_1 .
Вказана квартира набута ОСОБА_8 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, укладеного 05 серпня 2011 року між ОСОБА_10, який діяв від себе особисто та по довіреності від імені ОСОБА_11,
та ОСОБА_8 (реєстровий номер 2-924) (а. с. 8, т. 1).
06 січня 2012 року на підставі вказаного договору за ОСОБА_8 зареєстровано право власності на квартиру.
Згідно з листом Летичівської ДНК від 25 жовтня 2017 року № 883/02-14
ОСОБА_2 відмовлено в оформленні спадщини після смерті ОСОБА_8
у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на ім`я спадкодавця
на вищевказаний житловий будинок (а. с. 85, т. 1).
Після смерті ОСОБА_7, який прийняв, але не оформив спадщину після смерті матері - ОСОБА_8, його спадщину прийняли у встановлений строк його сини: ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в особі законного представника - ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право
на спадщину після смерті ОСОБА_7 в зв`язку з відсутністю документів,
що посвідчують право власності спадкодавця на вищевказані квартиру
та житловий будинок (а. с. 42, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Флиса В. В.,
та представника ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, - адвоката Кримчака О. А., підлягають частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414
цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскаржуваній частині в повній мірі не відповідають.