ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 509/1561/17
провадження № 61-7425св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць, Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах і в інтересах малолітнього ОСОБА_3, які є правонаступникамиОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 листопада 2019 року у складі судді Кочка В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних заяв
У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про розподіл майна, набутого за час шлюбу (справа № 509/1561/17).
Позовна заява мотивована тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 14 травня 1995 року. На підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 липня 2017 року у справі № 509/3780/16-ц шлюб між ними було розірвано.
Зазначав, що за час шлюбу подружжям було придбано житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, автомобіль ВАЗ-21043-20, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, магазин-бар, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просив суд:
- поділити придбане за час шлюбу з ОСОБА_5 майно, виділити йому у власність житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та автомобіль ВАЗ-21043-20, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ;
- виділити у власність ОСОБА_5 магазин-бар, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
У липні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя (справа № 509/2676/17).
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що нею за час шлюбу з ОСОБА_4 на потреби подружжя, а саме на добудову магазину-бару взяті у ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" кошти в кредит в розмірі 140 000 доларів США. Частина коштів за кредитним договором виплачувалася за час шлюбу, інша частина в розмірі 141 973 доларів США, виплачувалася самостійно нею після фактичного припинення шлюбних відносин з січня 2012 року. Це свідчить про те, що до майна, яке є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, окрім житлового будинку, магазину-бару та легкового автомобілю, також належить обов`язок зі сплати заборгованості за кредитним договором, який був виконаний нею одноособово за особисті кошти після фактичного припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства з відповідачем ОСОБА_4, що також підлягає поділу в рівних частинах.
Враховуючи, що все спірне майно було оцінено в 78 974 доларів США, частина кожного з подружжя при поділі майна в грошовому еквіваленті складає 39 487 доларів США. Проте, враховуючи частину обов`язку відповідача зі сплати кредиту, що складає 70 986 доларів США, відповідач не може претендувати на частку вищевказаного рухомого та нерухомого майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, оскільки сума грошових коштів, яку повинен буде погасити відповідач за вищевказаним договором та яка була погашена замість нього нею, складає значно більшу суму ніж 39 487 доларів США. Зазначене, на її думку, свідчить про те, що право спільної сумісної власності відповідача на спірне рухоме та нерухоме майно повинне бути припиненим, оскільки в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя його вартість йде в залік сплаченої нею за відповідача заборгованості за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 126/07ф.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_5 просила суд:
- припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_4 на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; магазин-бар, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; легковий автомобіль - універсал марки ВАЗ-210430-20, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 ;
- визнати за нею право приватної власності на вищевказане майно;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 лютого 2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розподіл майна набутого під час шлюбу (справа № 509/1561/17) та цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя (справа № 509/2676/17) об`єднано в одне провадження для спільного розгляду, присвоєно єдиний номер справи № 509/1561/17.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Позов ОСОБА_5 задоволено частково.
За результатами поділу спільного майна подружжя припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 100 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; магазин-бар, загальною площею 96,10 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_5 право приватної власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 100 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; магазин-бар, загальною площею 96,10 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
У задоволенні решти її позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що кредитні кошти були взяті ОСОБА_5 та потрачені нею на сімейні потреби, у тому числі на реконструкцію та добудову спірного магазину-бару, що підтверджується деклараціями про доходи одержані ОСОБА_5 протягом 2007-2011 років.
Районний суд вважав, що обов`язок зі сплати кредитних коштів за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 126/07ф є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та створив обов`язок з повернення грошових коштів банку як для ОСОБА_5 так і для ОСОБА_4 у рівних частинах. Суд встановив, що обов`язок ОСОБА_4 зі сплати кредитних коштів після припинення шлюбних відносин становить 70 986 доларів США, оскільки позивачкою після фактичного припинення сімейних відносин та ведення спільного господарства обов`язок по сплаті кредиту виконано одноособово, за власні кошти, то половина сплаченої позивачем суми за відповідача підлягає стягненню на її користь.
Ураховуючи, що сторонами не надано суду доказів знаходження легкового автомобіля марки ВАЗ-210430-20, 2007року випуску, державний номер НОМЕР_1 у спільній сумісній власності подружжя та не віднесення даного майна до особистої приватної власності дружини або чоловіка, суд вважав неможливим його поділ.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 листопада 2019 року подав ОСОБА_4 .
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2021 року залучено до участі у справі у якості правонаступників ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 листопада 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обов`язок зі сплати кредитних коштів за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 126/07ф є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та створив обов`язок з повернення грошових коштів банку як для ОСОБА_5, так і для ОСОБА_4 у рівних частинах.
При цьому суд врахував, що ОСОБА_5 після фактичного припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства з ОСОБА_4 протягом часу з 04 січня 2012 року до 22 жовтня 2013 року сплачено банку по вищевказаному кредитному договору одноособово 141 973 доларів США.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що обов`язок ОСОБА_4 зі сплати кредитних коштів після припинення шлюбних відносин становить 70 986 доларів США.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що до майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, окрім житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 100 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; магазину-бару, загальною площею 381,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, також належить обов`язок зі сплати заборгованості за кредитним договором № 126/07ф від 07 травня 2012 року, який виконаний ОСОБА_5 одноособово за особисті кошти після фактичного припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства з ОСОБА_4 .
Щодо легкового автомобіля марки ВАЗ-210430-20, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, то апеляційний суд погодився з районним судом про неможливість його поділу, оскільки сторонами не надано доказівзнаходження вказаного майна у спільній сумісній власності подружжя та не віднесення даного майна до особистої приватної власності будь-кого з них.
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, як правонаступника ОСОБА_4, задоволено частково.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 квітня 2023 року скасовано.
У задоволенні клопотання від 27 березня 2023 року представника ОСОБА_5 - адвоката Згоди О. О. про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заявлені позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що кредитний договір у великому розмірі був укладений одним із подружжя без обов`язкової письмової згоди на це іншого подружжя, а отримані кошти не були використані на потреби сім`ї.
Вважає, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, оскільки позовної вимоги про стягнення кредитної заборгованості ОСОБА_5 не заявляла. При цьому суди неправомірно зарахували в рахунок погашення боргових зобов`язань у вигляді грошей належне ОСОБА_4 нерухоме майно (1/2 житлового будинку та 1/2 магазину-бару).
Звертає увагу на те, що заява згода на укладення договору іпотеки від 07 червня 2007 року була підписана ОСОБА_4 через місяць після укладення договору кредиту від 07 травня 2007 року, тому ОСОБА_4 надавав згоду на отримання кредиту у розмірі 20 000 доларів США, а не 140 000 доларів США.
При цьому після отримання кредиту у розмірі 140 000 доларів США вартість спірних об`єктів нерухомості не збільшилася, а зменшилася, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_5 не довела, що кредитні кошти використані в інтересах сім`ї.
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/1116/19 та постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 635/2263/15-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 691/262/15-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також ОСОБА_2 зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме постанова суду апеляційної інстанції оскаржується з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України, оскільки апеляційний суд розглянув справу за її відсутності, без належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року представник ОСОБА_5 - адвокат Згода О. О. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що касаційна скарга є необґрунтованою, рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже, відсутні підстави для їх скасування.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність врахування під час поділу майна подружжя боргових зобов`язань, які ОСОБА_5 самостійно сплатила після закінчення шлюбних відносин власним коштом.
Вважає необґрунтованими доводи заявника про те, що заява про надання згоди на укладення іпотечного договору надавалася ОСОБА_4 на укладення договору іпотеки у забезпечення виконання зобов`язань у розмірі 20 000 доларів США, оскільки при підписанні вказаної заяви ОСОБА_4 повинен був та мав змогу ознайомитися і з кредитним договором, і з договором іпотеки.
Посилається на безпідставність доводів заявника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки судами проводилися дії відповідно до вимог ЦПК України, обмежень прав заявника зі сторони суду не було.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 травня 1995, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_3, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Овідіопольського району Одеської області 14 травня 1995 року, запис № 34.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 липня 2017 року у справі № 509/3780/16-ц шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано.
У зазначеному рішенні судом встановлено, що з січня 2012 року між сторонами фактично припинилися шлюбні стосунки і ведення спільного господарства.
За час перебування у шлюбі подружжям придбано:
- житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 100 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який зареєстрований на підставі свідоцтва про право власності від 25 квітня 2007 року в Реєстрі права власності на нерухоме майно 25 квітня 2007 року за ОСОБА_5 ;
- автомобіль ВАЗ 21043-20, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який зареєстрований на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 08 лютого 2008 року за ОСОБА_4 ;
- магазин-бар, розташований за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 96,1 кв. м, зареєстрований на підставі свідоцтва про право власності від 21 грудня 2005 року в Реєстрі права власності на нерухоме майно 21 грудня 2005 року за ОСОБА_5, площу якого під час спільного ведення господарства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було збільшено до 381,9 кв. м, без проведення державної реєстрації права власності на збільшене майно відповідно до вимог цивільного законодавства України.
У процесі судового розгляду справи проведено судову оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизу, згідно із висновку якої за № 208/2018 від 18 січня 2019 року ринкова вартість житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 100 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 становить 35 700 доларів США, ринкова вартість магазину-бару, загальною площею 381,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, становить 40 919 доларів США.