ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/12345/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 29.05.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 (в частині відмови ГУ ДПС у м.Києві у визнанні кредитором до боржника на суму 2 273 398, 56 грн)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024
у справі №910/12345/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт Груп"
до Приватного акціонерного товариства "Українські Хлібні Традиції"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
1. Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.08.2023р. відкрито провадження у справі №910/12345/23 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Українські Хлібні Традиції" та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого арбітражного керуючого Гаращенка Ігоря Володимировича.
2. 28.09.2023р. до місцевого суду ГУ ДПС у м. Києві подано заяву з грошовими вимогами до боржника на суму 2 273 398, 56 грн.
Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.10.2023р. у справі №910/12345/23, яку залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024, серед іншого, відмовлено ГУ ДПС у м.Києві у визнанні кредитором до боржника на суму 2 273 398, 56 грн та вирішено інші процедурні питання.
3.1. Судові рішення в частині відхилення вимог ГУ ДПС у м.Києві обґрунтовані тим, що кредитором не було надано місцевому суду жодних первинних документів, які підтверджували б наявність заборгованості станом на день звернення до суду.
Крім того, боржником до Київського окружного адміністративного суду було подано позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) №280150410 від 24.04.2023р. на суму 2 273 398,56 грн.
За поданим позовом Київським окружним адміністративним судом 09.06.2023р. відкрито провадження у справі №320/17880/23, розгляд якої на дату винесення оскаржуваної ухвали не завершено, справа наразі розглядається в адміністративному суді першої інстанції.
Суди зазначили, що оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, визначене у такому акті індивідуальної дії, податкове зобов`язання вважається неузгодженим до розгляду справи судом по суті та прийняття відповідного рішення, а відтак, зазначене податкове зобов`язання не є податковим боргом, відтак заявлені ГУ ДПС у м.Києві грошові вимоги до боржника на загальну суму 2 273 398,56 грн за вказаним ППР є неузгодженими, тому не підлягають визнанню у справі про банкрутство та включенню до реєстру вимог кредиторів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. До Верховного Суду від Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 (в частині відмови ГУ ДПС у м.Києві у визнанні кредитором до боржника на суму 2 273 398, 56 грн) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі №910/12345/23 та ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги ГУ ДПС у м.Києві до боржника на суму 2 273 398, 56 грн.
4.1. На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій:
- неправильно застосовані норми матеріального права - статті 39, 45 КУзПБ;
- не було враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 21.04.2015 у справі № 21-91а15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №904/1693/19, у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №904/5743/20.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
5. ПрАТ "Українські Хлібні Традиції" подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Провадження у Верховному Суді
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/12345/23 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024.
7. Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 (в частині відмови ГУ ДПС у м. Києві у визнанні кредитором до боржника на суму 2 273 398, 56 грн) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі №910/12345/23.
Призначено до розгляду касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС у справі №910/12345/23 на 29 травня 2024 року о 12:20 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, з огляду на таке.
9. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
10. Предметом касаційного перегляду у цій справі є дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання щодо відмови у задоволенні кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києві на суму 2 273 398, 56 грн.
11. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
12. За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).
13. Згідно зі статтею 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
14. Відповідно до статті 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
15. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 45 КУзПБ). Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів (частина четверта статті 45 КУзПБ).
16. З моменту відкриття провадження у справі: пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом; арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство; корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом; задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки у майні боржника у зв`язку з виходом із складу його учасників забороняється; рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Кодексом (частина чотирнадцята статті 39 Кодексу).
17. Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.
18. Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; однак не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
19. Статтею 41 ПК України органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб`єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних невиїзних перевірок платників податків відповідно до статті 78 цього Кодексу.
20. Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.