РІШЕННЯ
Іменем України
04 червня 2024 року
м. Київ
справа №9901/190/21
адміністративне провадження № П/9901/190/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Білоуса О.В. (суддя-доповідач),
суддів: Блажівської Н.Є., Гімона М.М., Желтобрюх І.Л., Пасічник С.С.
за участю секретаря судового засідання - Носенко Л.О.,
представника позивача - Гойдик Т.Л.,
представника відповідача - Мовіле О.С.,
представник третьої особи Служби безпеки України - Яновського А.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гео Форс Ойл" до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Рада національної безпеки і оборони України, Служба безпеки України про визнання протиправним і скасування указу в частині,
УСТАНОВИВ:
ТОВ "Гео Форс Ойл" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 25 березня 2021 року №123/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО України) від 19 березня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - Указ №123/2021) в частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо Товариства (пункт 15 додатку до рішення від 19 березня 2021 року).
Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржуваний Указ Президента України №123/2021 та рішення РНБО України від 19 березня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", в частині, що стосується позивача, не містить підстав застосування санкцій, передбачених статтею 3 Закону України "Про санкції".
На думку позивача, він не є суб`єктом, до якого відповідно до Закону України "Про санкції" можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.
Також позивач зазначає, що оскаржуваний Указ Президента України №123/2021 та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2021 року прийняті з порушенням положень Конституції України, законів України та міжнародних нормативно-правових актів.
За вказаних обставин Товариство вважає, що Указом Президента України №123/2021 порушено його право на підприємницьку діяльність, право власності та право на ділову репутацію.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що РНБО України було розглянуто та підтримано відповідні пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, зокрема до позивача, про що прийнято відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України.
У подальшому, після надходження в установленому порядку на ім`я Глави держави відповідних матеріалів (Рішення з додатками, проекту Указу та пояснювальної записки до нього), Президент України в межах реалізації приписів законодавства видав Указ №123/2021, яким увів в дію Рішення.
Відповідач у відзиві також наголошує, що чинне законодавство не містить положень, які б встановлювали обов`язок вказувати підстави для застосування санкцій у відповідному рішенні Ради національної безпеки і оборони України або указі про введення такого рішення в дію.
Згідно із наказом Голови Верховного Суду від 07 вересня 2023 року №177 уведено в експлуатацію комплексну систему захисту інформації в автоматизованій системі класу " 1" для фіксування судового засідання технічними засобами в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, де циркулює інформація зі ступенем обмеження доступу "Для службового користування", в адміністративній будівлі на вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5, приміщення №131 (зал судових засідань №7).
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити за викладених у позові підстав.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник третьої особи Служби безпеки України у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.
Представник РНБО України у судове засідання не з`явився без поважних причин. 18 червня 2021 року РНБО України надіслало на адресу суду заяву, в якій зазначило, що не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності, виключає можливість участі в адміністративному процесі у правовому статусі сторони чи третьої особи. Будь яких доводів щодо позовних вимог, РНБО України у вказаному листі не наведено. Явка його у судове засідання обов`язковою не визнавалася, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача та третьої особи Служби безпеки України, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, обґрунтовуючи свою позицію, дослідивши надані ними докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень, матеріали судової справи і матеріали для службового користування, встановив таке.
Судом встановлено, що рішенням РНБО України від 19 березня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" вирішено підтримати внесені Службою безпеки України (далі - СБ України) пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
Вказаним рішенням застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до юридичних осіб згідно з додатком.
Рішення РНБО України від 19 березня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" введене в дію Указом Президента України від 25 березня 2021 року №123/2021.
Відповідно до пункту 15 додатку до рішення РНБО України від 19 березня 2021 року до ТОВ "Гео Форс Ойл" (код за ЄДРПОУ 42673475) застосовано безстроково такі обмежувальні заходи (відповідно до Закону України "Про санкції"): 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України; 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом; 9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України; 10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом; 11) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 12) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 13) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; 14) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю; 15) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 16) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 17) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною другою цієї статті визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 106 Конституції України Президент забезпечує серед іншого, національну безпеку Держави, відповідно до частини третьої цієї статті на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.
Положеннями статті 107 Конституції України визначено, що РНБО України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові. РНБО України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою РНБО України є Президент. Рішення РНБО України вводяться в дію указами Президента.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 10 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" рішення РНБО України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Рішення РНБО України, введені в дію указами Президента, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.
Відповідно до частини першої і другої статті 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про санкції" визначено, що підставами для застосування санкцій є: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
Відтак, колегія суддів зазначає, що реалізація суверенного права України на захист здійснюється за наявності умов, встановлених частиною другою статті 1 та підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про санкції".
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України "Про санкції" пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.