ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2024 року
м. Київ
справа № 640/32702/21
адміністративне провадження № К/990/7658/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
секретар судового засідання Змієвська А.С.,
за участю:
представника позивача Рукіна В.В.,
представника відповідача Кальковця В.Л.,
розглянув як суд касаційної інстанції у відкритому судовому засіданні справу №640/32702/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сфера Комфорту" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2022 (головуючий суддя Шулежко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023 (головуючий суддя Парінов А.Б., судді: Беспалов О.О., Грибан І.О.)
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сфера Комфорту" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві про скасування та визнання протиправними податкових повідомлень-рішень: №00435620704 від 03.06.2021, №00765930704 від 20.10.2021, №00435630704 від 03.06.2021. Також позивач просив визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у місті Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у місті Києві звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01.05.2023 відкрито касаційне провадження у справі №640/32702/21 за касаційною скаргою податкового органу.
До суду надійшов відзив Товариства на касаційну скаргу податкового органу.
Ухвалою суду від 24.05.2024 розгляд справи у порядку касаційного перегляду призначено у судовому засіданні на 04.06.2024.
У судовому засіданні представником відповідача підтримано доводи і вимоги касаційної скарги. Зазначено, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, прийнято рішення без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом.
Представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечив, просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, вказав, що господарські операції позивача з контрагентами підтверджені належними первинними документами.
Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Верховний Суд, на підставі фактичних обставин справи, з`ясував наступне.
На підставі наказів ГУ ДПС у м. Києві від 12.03.2021 №2007-п та від 05.04.2021 №2826-п, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Компанія "Сфера Комфорту", за результатами якої складено акт від 21.04.2021 №32690/26-15-04-01/39021630.
Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення:
п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6 588 763, 00 грн.;
п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7 762 479,00 грн.;
ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. 176.2 "б", п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки дотримання вимог заповнення та подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4;
п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та п. 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588, щодо неподання/не своєчасного подання Повідомлення ф. №20 - ОПП.
На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
№00435620704 від 03.06.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 7ʼ 771ʼ 892,00грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 6ʼ 588ʼ 763,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1ʼ 183ʼ129,00грн;
№00765930704 від 20.10.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 9ʼ 703ʼ 099,00грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 7ʼ 762ʼ 479,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1ʼ 940ʼ 620,00грн;
№00435630704 від 03.06.2021, яким до платника застосовано штраф у розмірі 4080,00грн.
Крім того, 27.10.2021 Комісією Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №122797 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника, яким вказано про відповідність ТОВ "Компанія "Сфера Комфорту" п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Не погоджуючись з указаними рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що придбання позивачем у контрагентів послуг безпосередньо пов`язано з його господарською діяльністю, здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, а відповідач не довів відсутність сплати позивачем відповідних сум податку на додану вартість до Державного бюджету України.
Відповідач з рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився, у касаційній скарзі податковий орган просить рішення судів скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів про наявність підстав для скасування судових рішень податковий орган посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду. Як вважає відповідач судами не надано належної оцінки відсутності трудових та матеріальних ресурсів у контрагентів, обриву ланцюга постачання, обставинам врахування реального часу здійснення операцій. Таким чином, суди не з`ясували всі обставини справи та належно не оцінили їх у своїй сукупності, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 242 КАС України.
Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги, просив у її задоволенні відмовити. У відзиві Товариство вказує, що висновок податкового органу про нереальність господарських операцій здійснено не на підставі первинних документів, а на підставі іншої інформації та документів. У частині доводів відповідача щодо відсутності матеріальних, трудових ресурсів та наявності кримінального провадження стосовно директора контрагента, позивач посилається на висновки Верховного Суду, де Суд вказав, за яких обставин господарські операції можуть бути визнані нереальними.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).
Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі статтею 1 цього Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Визначальною ознакою господарської операції взагалі, і для цілей податкового обліку зокрема, є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків.
Судами попередніх інстанцій установлено, що висновки про порушення позивачем приписів податкового законодавства, внаслідок чого, податковими повідомленнями-рішеннями збільшено суму грошових зобов`язань, зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: TOB "СВЄТСТРОЙ", TOB "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "АПОЛОН", TOB "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МАРСАЛ", TOB "НОВОБУД.ЛТД", TOB "АБК "АРКАДАІНВЕСТ", TOB "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЕКСТРАБУД", TOB "КРОКВА БУ-1", TOB "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА "РЕМБУДМОНТАЖ", TOB "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "САНВЕСТ", TOB "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДНІПРОБУДПРОЕКТ", TOB "СТІЛ ЛІМІТ", TOB "БП "КОМФОРТМОНТАЖ", TOB "САТЕЛІТ- БУД", TOB "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ЕКОБУД", TOB "ЛІВАЙС ГРУП", TOB "АСТРА ЕЛІ3ІУМ", TOB "ВІНТЕР СТАЙЛ", TOB "HAІ УКРАЇНА", TOB "ОДЕСА-ІМПОРТ", TOB "ЗЕРНООПТТОРГ.", TOB "ЕМЕРАЛЬД ГРУП", TOB "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ГЛОБУСБУДАКТИВ", TOB "БАЛУ ІНДУСТРІЯ", TOB "ДІРЕКТ СЕЙВ", TOB "ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЕКЛІПС", TOB "БАРДО ГРУП", TOB "ОЛІАС-ЛТД", TOB "IBAMAP ТРЕЙД", TOB "БАФАІР", TOB "ІДАЕКО".
Як слідує з оскаржуваних, беручи до уваги наявність підтверджуючих документів, а також придбання послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на прибуток - протиправним. Також, придбання послуг безпосередньо пов`язано з господарською діяльністю позивача, здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, а відповідач не довів відсутність сплати позивачем відповідних сум податку на додану вартість до Державного бюджету України.