ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 554/10180/20
провадження № 51- 3100км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202017004000714, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 296 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 30 травня 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в його діях є складу зазначеного кримінального правопорушення.
Цим же вироком ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік обмеження волі.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
УхвалоюПолтавського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Крім того, суддею колегії суддів Полтавського апеляційного суду ОСОБА_7 в справі висловлено окрему думку, відповідно до змісту якої суддя вважав, що апеляційна скарга прокурора в частині наявності підстав для постановлення вироку та визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, підлягала задоволенню.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він, 03 серпня 2020 року, близько 03:20 год, біля бару по АДРЕСА_2, в ході раптово виниклої словесної перепалки з ОСОБА_8, на ґрунті неприязних стосунків, діставши з-під одягу ніж господарсько-побутового призначення - мачете, який зберігав при собі, замахнувся ним на ОСОБА_8, що наближався до нього і наніс ним удар по долонях рук, коли останній намагався стримати удар. Внаслідок цих дій ОСОБА_8 було заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
Крім того, ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що 03 серпня 2020 року, близько 03:20 год, біля бару по АДРЕСА_2, застосовуючи ненормативну лексику, активно виражаючи своє невдоволення стосовно відвідувачів закладу, із хуліганських спонукань, а саме з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося зухвалістю та винятковим цинізмом, грубо порушуючи громадський порядок, ігноруючи встановлені суспільні, загальноприйняті правила поведінки, на очах у відвідувачів, за допомогою заздалегідь заготовленого предмету, виготовленого промисловим способом для нанесення тілесних ушкоджень, який є різновидом ножів господарсько-побутового призначення - мачете, перебуваючи в громадському місці, наніс удар ОСОБА_8 по долонній поверхні, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м`якості. Прокурор не погоджується з виправданням ОСОБА_6 за ч. 4 с. 296 КК України та вважає, що суди в цій справі не надали належної та об`єктивної оцінки діям ОСОБА_6, які, на думку прокурора, містили хуліганський мотив. Також прокурор не погоджується з призначеним ОСОБА_6 покаранням за ч. 1 ст. 122 КК України, посилаючись на те, що за наявних в справі даних про особу засудженого та обставин скоєння кримінального правопорушення, обране покарання не відповідає ступеню тяжкості та особі засудженого внаслідок м`якості. Вказує, що при перевірці доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не дав належних відповідей на них та необґрунтовано залишив вирок в силі.
Під час касаційного розгляду прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та просила її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_10, надіслав клопотання в якому вважав, що підстав для задоволення касаційних вимог сторони обвинувачення немає, а тому оскаржувані судові рішення просив залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 122 КК України, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння не оспорюється.
Прокурор у касаційній скарзі не погоджується з виправданням ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 296 КК України, посилаючись на те, що в діях останнього міститься склад зазначеного кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.