ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2024 року
м. Київ
справа № 152/894/23
провадження № 51-7560км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника в інтересах засудженої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 20 вересня 2023 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020150000053, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4ст. 185; ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 20 вересня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватою і засуджено за: ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного за цим вироком покарання у виді позбавлення волі з установленням іспитового строку тривалістю 3 роки.
Покладено на засуджену ОСОБА_7 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Вирішено питання щодо речових доказів і судових витрат.
За вироком суду, ОСОБА_7 з 03 лютого по 13 березня 2023 року вчинила 18 епізодів крадіжок (таємне викрадення чужого майна) повторно, в умовах воєнного стану та незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, в умовах воєнного стану, в магазині ТМ "Аврора" ТОВ "Вигідна покупка", що розташований на вул. Героїв Майдану, 254 у м. Шаргороді Жмеринського району Вінницької області. Цими діями вона завдала ТОВ "Вигідна покупка" матеріальної шкоди на загальну суму 8045,14 грн.
Вінницький апеляційний суд вироком від 07 грудня 2023 року апеляційну скаргу з доповненнями прокурора задовольнив частково. Вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7, обвинуваченої за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, скасував у частині призначення покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченої внаслідок м`якості. Ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_7 визнав винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, і призначив їй покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Строк відбування покарання ухвалено рахувати з дня затримання на виконання вироку суду. У решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник в інтересах засудженої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати вироки місцевого та апеляційного судів стосовно ОСОБА_7 узв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та її особі через суворість і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Захисник посилається на конфлікт між нормами кримінального закону (не повною мірою з`ясовано, коли застосовувати кваліфікуючу ознаку "в умовах воєнного стану", а коли - обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій) та просить перекваліфікувати дії його підзахисної з ч. 4 ст. 185 і ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 цього Кодексу. Стверджує, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про можливість призначення засудженій ОСОБА_7 покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України, оскільки таке відповідатиме вимогам закону, за своїм видом та розміром буде необхідним, достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень, справедливим і таким, що не суперечитиме приписам статей 50 та 65 цього Кодексу. На думку захисника, суди обох інстанцій під час кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 та ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України допустили порушення принципу індивідуалізації покарання, визначеного ч. 2 ст. 61 Конституції України, а також таких основоположних принципів кримінального судочинства, як справедливість і верховенство права, що вказує на істотне порушення ними вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що під час ухвалення вироку апеляційний суд неправильно застосував положення статей 50, 65 і 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення та її особі через надмірну суворість.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Відповідно до статей 404, 407, 420 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю чи частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням ст. 409 КПК України.
Вирішуючи питання про зміну або скасування вироку суду першої інстанції, апеляційний суд має враховувати приписи статей 408, 420 КПК України.
Згідно зі ст. 370 КПК України вирок апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, відповідати вимогам, зазначеним у статтях 374, 420 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Зі змісту вказаних норм та статей 7, 404, 419 КПК України у їх взаємозв`язку убачається, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також аргументи, наведені стороною захисту під час апеляційного провадження, дати на все вичерпну відповідь й у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.
При перегляді вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 апеляційний суд дотримався зазначених вимог.
Довід захисника про перекваліфікацію дій ОСОБА_7 з ч. 4 ст. 185 та ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки, на його думку, законодавець чітко не визначив, коли застосовувати кваліфікуючу ознаку "в умовах воєнного стану", а коли обставину, що обтяжує покарання - "вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій", не є слушним.