ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2024 року
м. Київ
справа № 501/1422/21
провадження № 61-16340св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - Чорноморська міська рада Одеської області,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2023 року у складі судді Крупінської С. С. та постанову Волинського апеляційного суду від 04 жовтня
2023 рокуу складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
1. У травні 2021 року Чорноморська міська рада Одеської області звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1
1 448 752,00 грн безпідставно збережених коштів за період користування земельною ділянкою.
2. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 481235 ОСОБА_1 придбала на електронних торгах заставлене виконавчою службою майно, яке належало на праві власності ТОВ "Українські напівфабрикати", а саме: будівлю контрольно-пропускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв. м, паркан із залізобетонних плит (495 штук) зі стаканами, що розташовані в
АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 9,8998 га, кадастровий номер 5110800000:02:034:0002, яка належить Чорноморській міській раді Одеської області. Проте, відповідач не зареєструвала право власності на придбане нерухоме майно та відмовляється укласти договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно відповідача.
3. Позивач неодноразово звертався до відповідачки з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки та остання визнала, що дійсно придбала нерухоме майно, однак договір оренди з Чорноморською міською радою не уклала.
4. Враховуючи вищевикладене міська рада вважає, що має право на стягнення упущеної вимоги за користування земельною ділянкою площею 9,8998 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:034:0002, з 05 травня
по 31 грудня 2020 року в розмірі 1 448 752,22 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду
від 04 жовтня 2023 року, позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Чорноморської міської ради Одеської області 1 448 752,22 грн безпідставно збережених коштів за період користування земельною ділянкою, площею 9,8998 га, яка знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110800000:02:034:0002, за період з 05 травня до 31 грудня 2020 року.
Здійснено розподіл судових витрат.
6. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
7. У листопаді 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року.
8. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
10. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 692/1276/14-ц,
від 13 грудня 2018 року у справі № 692/231/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18від 19 лютого 2020 року у справі № 701/660/17, від 28 лютого
2020 року у справі № 913/169/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 904/5934/17, від 12 травня 2021 року у справі № 905/2340/19, від 05 липня 2021 року у справі
№ 910/12556/20, від 21 липня 2021 року у справі № 394/710/17, від 22 липня
2021 року у справі № 910/18389/20, від 17 серпня 2021 року у справі
№ 910/19210/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
11. Також, підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права, а саме судові рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
12. Касаційна скарга мотивована тим, що вона не зареєструвала право власності на будівлю контрольно-перепускного пункту №1 у зв`язку із відсутністю акту державного виконавця про затвердження результатів прилюдних торгів, який давав би право нотаріусу видати свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та зареєструвати дане право у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".
13. Вказує, що вона не набула право власності на дані об`єкти, оскільки відсутній акт затвердження проведених прилюдних торгів, свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та факт державної реєстрації права власності на майно.
14. Фактично вказане майно знаходилося на зберіганні у позивача, про що свідчать відомості з торгової системи "СЕТАМ", докази фактичної передачі їй майна у матеріалах справи відсутні. Лише 27 жовтня 2023 року представником Чорноморської міської ради ОСОБА_2 було направлено на її адресу акт приймання-передачі придбаного майна.
15. Зазначала, що будівля контрольно-перепускного пункту №1 знаходиться на земельній ділянці, яка виділялася для будівництва заводу по виробництву продуктів харчування глибокої заморозки ТОВ "Українські напівфабрикати". При цьому право оренди було припинено на підставі рішення суду від 07 жовтня
2019 року, яке набрало законної сили 07 листопада 2019 року, а зареєстровано припинення такого права - 21 листопада 2021 року, тому право оренди не могло перейти до неї разом з будівлею, оскільки було припинене до придбання нею будівлі.
16. Цільове призначення спірної земельної ділянки не для обслуговування придбаного нею об`єкту нерухомого майна, а для "11.02" для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для розміщення заводу по виробництву продуктів харчування глибокої заморозки.
17. Також судами не встановлено вину відповідачки, яка є обов`язковою, оскільки вона неодноразово зверталася до Чорноморської міської ради про виділення земельної ділянки (поділу) для обслуговування придбаного нею приміщення, однак їй було відмовлено. Відповідачка протягом усього часу з моменту купівлі-продажу приміщення не вчиняла дій щодо ухилення оформлення належного користування землею під її нерухомістю, відтак нараховані збитки позивачем спричинені не з вини відповідачки.
18. Також вважає, що позивачем було пропущено строк для подання заяви про зміну предмета позову (до закінчення підготовчого провадження) та така зміна позовних вимог спричинила зміну підстав позову, тому суд мав відмовити у задоволенні клопотання позивача.
19. Cуди не врахували, що даний спір між сторонами виник у зв`язку із здійсненням відповідачкою господарської діяльності, а тому він підсудний господарському судочинству.
20. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21. 10 грудня 2013 року Чорноморською (на той час Іллічівською) міською радою Одеської області в особі першого заступника міського голови ОСОБА_3 та ТОВ "Українські напівфабрикати", від імені якого діяв директор, був укладений договір оренди земельної ділянки площею 9,8998 га, що знаходилась за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110800000:02:034:0002.
22. У зв`язку з несплатою орендної плати за користування земельною ділянкою на підставі рішення Господарського суду Одеської області Чорноморським міським відділом ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження щодо стягнення заборгованості та розірвання договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Українські напівфабрикати" та реалізовано майно боржника на публічних електронних торгах.
23. 05 травня 2020 року ОСОБА_1 на публічних електронних торгах, організованих ДП "Сетам", придбала будівлю контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв. м, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 та паркан із залізобетонних плит (495 штук), що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 481235
від 05 травня 2020 року, проте не зареєструвала право власності на придбане нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 грудня 2020 року
№ 237056099.
24. Також у вказаній довідці зазначено, що будівля контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться на земельній ділянці площею 9,9 га, кадастровий номер 5110800000:02:034:0002, яка належить на праві комунальної власності Чорноморській міській раді Одеської області.
25. Судами установлено, що спірна земельна ділянка є сформованою, має кадастровий номер 5110800000:02:034:0002, має чітко визначені межі та площу 9,8998 га, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5115555142020 від 26 листопада 2020 року, форма власності земельної ділянки - комунальна.
26. В матеріалах справи наявний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27 листопада 2020 року за 2020 рік, відомості з якого є обов`язковими при визначенні орендної плати, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002 площею 9,8998 га становить 73 138 968,83 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
27. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених упункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
28. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
29. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
30. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
31. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
32. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
33. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
34. Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
36. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
37. Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.
38. Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
39. Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є:
а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
40. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.
41. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
42. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
43. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
44. У главах 82 і 83 ЦК України визначено, що для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Водночас для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
45. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
46. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
47. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.
48. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 року в справі № 925/230/17 (провадження
№ 12-188гс18).
49. Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.
50. Частиною першою статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
51. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).
52. Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.