ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2024 року
м. Київ
справа № 754/18473/21
провадження № 61-10324св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року у складі судді Грегуль О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури про визнання звільнення незаконним, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, з 2001 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем на різних посадах. З квітня 2021 року вона обіймала посаду провідного інженера з охорони праці.
Наказом Національної академії образотворчого мистецтва від 27 жовтня 2021 року № 265-ос до неї застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за непроведення інструктажу із новоприйнятими працівниками та студентами академії з 01 квітня 2021 року до 22 жовтня 2021 року.
Наказом Національної академії образотворчого мистецтва від 27 жовтня 2021 року № 266-ос позивачку звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої
статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за прогули без поважних причин, а саме, відсутність на роботі: 01 жовтня 2021 року, з 04 жовтня 2021 року до 08 жовтня 2021 року, 21 жовтня 2021 року.
Зазначені у наказі підстави для її звільнення є безпідставними, оскільки вона не вчиняла прогулів. Зокрема, перебуваючи на лікарняному, вона завчасно звернулася до керівництва академії із заявою про надання їй відпустки з 21 вересня 2021 року тривалістю 15 календарних днів, згідно з затвердженим графіком. Відповіді щодо вирішення зазначеної заяви відповідач не надав, у зв`язку з чим вона зверталася на Урядову гарячу лінію з метою уточнення інформації щодо надання їй відпустки.
Неоформлення наказом відпустки, на яку вона мала законне право, не є прогулом.
Не є прогулом і її відсутність на роботі 21 жовтня 2021 року, оскільки у цей день вона використала своє право, передбачене пунктом 8.1 колективного договору, про що повідомила начальника відділу кадрів.
Фактично її звільнення відбулося у зв`язку із особистою помстою ректора академії, оскільки вона викривала корупційні дії керівництва.
Посилаючись на те, що її звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, що завдало їй моральних страждань та призвело до погіршення стану здоров`я, позивачка, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати незаконним та скасувати наказ Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури від 27 жовтня 2021 року № 266-ос; поновити її на роботі на посаді провідного інженера з охорони праці; визнати незаконним та скасувати наказ від 27 жовтня 2021 року № 265-ос про застосування дисциплінарного стягнення; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 122 472,00 грн та на відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу від 27 жовтня 2021 року № 265-ос про застосування дисциплінарного стягнення, оскільки зазначений наказ скасовано наказом відповідача від 21 лютого 2022 року № 76-ос.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд мотивоване тим, що 01 жовтня 2021 року, з 04 жовтня 2021 року до 08 жовтня 2021 року та 21 жовтня 2021 року позивачка була відсутня на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин, а саме, самовільно залишила місце роботи без погодження з власником або уповноваженим ним органом, а тому її звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням норм трудового законодавства.
Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що відпустка позивачки з 01 жовтня 2021 року не погоджена роботодавцем у встановленому законом порядку, що дає підстави для висновку про вчинення нею прогулу без поважних причин 01 жовтня 2021 року та з 04 жовтня 2021 року до 08 жовтня 2021 року. Інші зазначені позивачкою доводи, зокрема відвідування 21 жовтня 2021 року лікаря, не було доведено до відома роботодавця і саме по собі не свідчить про погодження з боку відповідача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28 серпня 2020 року у справі № 646/7138/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 755/14564/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 233/44/16-ц, від 16 січня 2018 року у справі № 235/1954/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 450/1886/14-ц, від 22 липня 2022 року у справі № 569/18379/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/18, від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20, від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17, від 08 червня 2021 року у справі № 185/4195/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
А також на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України), зокрема суди не дослідили зібрані у справі докази.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що, вирішуючи позовні вимоги заявниці, суд першої інстанції безпідставно виходив з того, що вона не довела, що її звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки обов`язок доведення правомірності звільнення покладено на роботодавця.
Суди не звернули уваги на те, що, вирішуючи питання про її звільнення, відповідач на порушення вимог статті 149 КЗпП України не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу заявниці. Зокрема, позивачка перебуває у трудових відносинах з відповідачем з 2001 року. І лише з 2018 році, після її неодноразових звернень до уповноважених органів з приводу вчиненням керівництвом академії корупційних правопорушень, перед кожним опалювальним сезоном відповідач її звільняв.
Суди не встановили у чому полягала тяжкість проступку і яка шкода була завдана академії. Не звернули уваги на те, що вона завчасно звернулася до відповідача із заявою про надання їй другої частини відпустки, згідно із затвердженим графіком, яку керівництво академії проігнорувало, відповіді з приводу вирішення цієї заяви вона не отримала.
Вирішуючи позовні вимоги заявниці, суди не врахували, що матеріали справи не містять актів про її відсутність на роботі з 01 жовтня 2021 року до 08 жовтня 2021 року та її пояснень з цього приводу, що дає підстави для висновку про те, що 01 жовтня 2021 року вона була присутня на роботі, спілкувалася з ректором академії та начальником відділу кадрів і отримала усну згоду керівництва на надання частини щорічної відпустки за графіком.
Зважаючи на те, що відповідач не відмовляв їй у наданні частини щорічної відпустки та виплатив заробітну плату у період з 01 жовтня 2021 року до 08 жовтня 2021 року, то відсутні підстави для висновку про те, що у зазначений період вона вчинила прогули, оскільки неоформлення наказом відпустки, на яку працівник мав законне право, не є прогулом.
Суди не звернули уваги на те, що докази надані відповідачем на підтвердження вчинення нею прогулів з 01 жовтня 2021 року до 08 жовтня 2021 року складені у день її звільнення, а отже є підробленими.
Вважаючи звільнення заявниці на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України правомірним, суди не врахували, що умовами колективного договору передбачено право працівника вирішувати проблеми, які у нього виникли, попередивши про це керівника. Вона отримала усний дозвіл ректора академії, а також попередила начальника відділу кадрів про візит до лікаря з дитиною 21 жовтня 2021 року.
Крім того, відсутні належні докази її відсутності на роботі 21 жовтня 2021 року. Згідно з посадовою інструкцією позивачка має стежити за дотриманням техніки безпеки та охорони праці за адресами:
АДРЕСА_1 (майстерні), АДРЕСА_2 (гуртожиток) і котельня. Водночас у акті про її відсутність на роботі 21 жовтня 2021 року з 09 год 00 хв
до 18 год 00 хв зазначено лише про її відсутність за адресою: АДРЕСА_3 .
Відсутність працівника на робочому місці, коли працівник перебуває на території підприємства не є прогулом, якщо характер роботи, яку він виконує, не пов`язаний з його перебуванням на конкретному робочому місці.
Суди також не врахували, що посада, яку вона обіймає входить до переліку посад з ненормованим робочим днем, а отже вона не могла бути звільнена за прогул.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував, що у судовому засіданні, представник відповідача зокрема зазначив, що 21 жовтня 2021 року ОСОБА_1 прийшла на роботу після обіду.
Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що її звільнення за вчинення прогулів відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, основною причиною якого є особиста помста ректора академії, зважаючи на те, що її чотири рази звільняли з роботи і тричі вона була поновлена за рішеннями суду.
У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, у якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 у якій, посилаючись на необґрунтованість відзиву, вона просила задовольнити її касаційну скаргу.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального України (далі - ЦПК України); витребувано з Деснянського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 754/18473/21; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У жовтні 2023 року матеріали справи № 754/18473/21 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що наказом Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури від 15 лютого 2021 року № 26-ос ОСОБА_1 на роботі на посаді майстра з експлуатації устаткування газових об`єктів АГЧ з 22 вересня 2020 року.
Наказом Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури від 11 жовтня 2021 року № р-92 робочим місцем позивача визначено кабінет № 115 (бібліотека).
Наказом Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури від 19 серпня 2021 року № 130-вп ОСОБА_1 надано частину щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 15 календарних днів з 19 серпня 2021 року до 03 вересня 2021 року.
Наказом Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури від 08 вересня 2021 року № 144-вп ОСОБА_1 продовжено щорічну оплачувану відпустку на 14 календарних днів з 04 вересня 2021 року до 17 вересня 2021 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю під час щорічної відпустки.
Наказом Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури від 18 жовтня 2021 року № 181-вп ОСОБА_1 продовжено оплачувану відпустку на 2 календарних дні з 29 вересня 2021 року до 30 вересня 2021 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю під час щорічної відпустки.
Згідно зі службовою запискою від 18 жовтня 2021 року № 745-31 начальник відділу кадрів ОСОБА_2 та старший інспектор - відповідальна за табелювання ОСОБА_3 повідомили ректора академії про те, що " ОСОБА_1 надано: щорічну відпустку з 19 серпня 2021 року до 03 вересня 2021 року (наказ №130-вп); листок непрацездатності з 19 серпня 2021 року до 02 вересня 2021 року (ЛН № 524203); продовжено щорічну відпустку з 04 вересня 2021 року до 17 вересня 2021 року (наказ № 144-вп); листки непрацездатності з 16 вересня 2021 року до 28 вересня 2021 року (ЛН: №2000359454-1, № 2000448912-1, № 2000553320-1); продовжено щорічну відпустку з 29 вересня 2021 року до 30 вересня 2021 року (наказ
№ 181-вп).
ОСОБА_1 після закінчення тимчасової непрацездатності приступила до роботи 11 жовтня 2021 року.
Після роздруківки 11 жовтня 2021 року електронних листів непрацездатності ОСОБА_1 ЛН: № 2000359454-1, № 2000448912-1, № 2000553320-1 встановлено, що у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю під час щорічної відпустки необхідно продовжити щорічну відпустку на 2 дні з 29 вересня 2021 року до 30 вересня 2021 року.
Про причини відсутності на роботі з 01 жовтня 2021 року та 04 жовтня 2021 року до 08 жовтня 2021 року ОСОБА_1 відділ кадрів не повідомляла.
За період з 01 жовтня 2021 року до 08 жовтня 2021 року ОСОБА_1 в табелі замість робочих днів поставлено "неявка з нез`ясованих причин".
Згідно з актом про відсутність на роботі від 20 жовтня 2021 року, складеного помічником ректора Рубан С. В., провідним юрисконсультом Бобинець М. В., начальником відділу кадрів ОСОБА_2, старшим інспектором з кадрів Гаврилюк О. В., позивачка була відсутня на роботі за адресою: Вознесенський узвіз, 20, м. Київ 01 жовтня 2021 року, 04 жовтня 2021 року, 05 жовтня 2021 року, 06 жовтня 2021 року, 07 жовтня 2021 року, 08 жовтня 2021 року.
Розпорядженням Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури від 20 жовтня 2021 року № р-99, позивачку зобов`язано до 13 год 00 хв 23 жовтня 2021 року надати письмові пояснення про причини своєї відсутності на роботі 01 жовтня 2021 року та з 04 жовтня 2021 року до 08 жовтня 2021 року.
Згідно з актом про відсутність на роботі від 20 жовтня 2021 року, складеного помічником ректора Рубан С. В., провідним юрисконсультом Бобинець М. В., начальником відділу кадрів ОСОБА_2, старшим інспектором з кадрів Гаврилюк О. В., позивачка була відсутня на роботі за адресою: Вознесенський узвіз, 20, м. Київ 20 жовтня 2021 року з 16 год 50 хв до 18 год 00 хв.
Відповідно до доповідної записки від 21 жовтня 2021 року № 750-31, складеної головним інженером Антоненком А. С., останній повідомив ректора академії про відсутність на роботі ОСОБА_1 з 01 жовтня 2021 року та з 04 жовтня 2021 року до 08 жовтня 2021 року.
Згідно з актом про відсутність на роботі від 21 жовтня 2021 року, складеним головним інженером Антоненко А. С., провідним юрисконсультом Бабинець М. В., начальником відділу кадрів ОСОБА_2, старшим інспектором з кадрів Гаврилюк О. В., позивачка була відсутня на роботі за адресою: Вознесенський узвіз, 20, м. Київ 21 жовтня 2021 року з 09 год 00 хв до 18 од 00 хв.
Розпорядженням Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури від 22 жовтня 2021 року № р-101, позивачку зобов`язано до 13 год 00 хв 23 жовтня 2021 року надати письмові пояснення про причини своєї відсутності на роботі з 16 год 50 хв до 18 год 00 хв 20 жовтня 2021 року та з 09 год 00 хв до 18 год 00 хв 21 жовтня 2021 року.
У письмових поясненнях від 23 жовтня 2021 року позивачка зазначила, що вона завчасно повідомила відповідача про зміну дати відпустки з 21 вересня 2021 року на 01 жовтня 2021 року та про намір піти у відпустку з 01 жовтня 2021 року до 11 жовтня 2021 року. Також позивачка зазначила, що вона зверталася на урядову гарячу лінію з підстав ігнорування ректором академії її звернень щодо надання відпусток, та просила зобов`язати відповідача надати її відпустку з 01 жовтня 2021 року до 11 жовтня 2021 року, надіслати їй наказ про відпустку.
Щодо відсутності на роботі 21 жовтня 2021 року ОСОБА_1 зазначила, що була відсутньою на роботі на підставі пункту 8.1. колективного договору, у зв`язку із запланованим візитом до лікаря з дитиною, про що вона повідомила начальника відділу кадрів шляхом використання мобільного додатку "Viber".
Наказом Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури від 27 жовтня 2021 року № 266-ос провідного інженера з охорони праці ОСОБА_1 звільнено з роботи за прогули без поважних причин 01 жовтня 2021 року, з 04 жовтня 2021 року до 08 жовтня 2021 року, 21 жовтня 2021 року згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Підстава: службова записка начальника відділу кадрів ОСОБА_2 від 18 жовтня 2021 року; доповідна записка головного інженера Антоненко А. С. від 20 жовтня 2021 року; пояснення ОСОБА_1 від 23 жовтня 2021 року; протокол засідання комісії від 27 жовтня 2021 року. ОСОБА_1 з наказом ознайомлена 28 жовтня 2021 року.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачка повідомила суд, що 21 жовтня 2021 року вона була відсутня на роботі з 09 год 00 хв до 12 год 00 хв
У цей період часу вона з дитиною відвідувала лікаря та відвідала Київський апеляційний суд з власної ініціативи.
01 жовтня 2021 року та за період з 04 жовтня 2021 року до 08 жовтня 2021 року, відповідач виплатив позивачці заробітну плату.
З 01 жовтня 2021 року до 11 жовтня 2021 року відпустка позивачці не надавалась, відповідний наказ відповідач не видавав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Частиною третьою статті 149 КЗпП України визначено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
Робоче місце працівника - це певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Основою визначення робочого місця є функціональний розподіл праці у взаємозв`язку із засобами праці, що дозволяє розглядати робоче місце як місце докладання робочої сили працівників.
Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов`язків.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).