ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 906/1105/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Волковицької Н. О., Мачульського Г. М.,
секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янське" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 та рішення Господарського суду Житомирської області від 17.04.2023 у справі
за позовом керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до відповідачів: 1) Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях; 2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янське", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державний навчальний заклад "Центр сфери обслуговування міста Житомира", про визнання недійсним договору оренди та повернення майна,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Зарудяна Н. О.,
відповідача-1 - Мариніна М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Керівник Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі - Міносвіти) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати недійсним договір № 78-у оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 22.03.2021, укладений між відповідачами;
- зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Кам`янське" (далі - СТОВ "Кам`янське") повернути будівлю площею 471,4 кв.м за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 9 у користування Державного навчального закладу "Центр сфери обслуговування міста Житомира".
2. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог Закону України "Про освіту", оскільки спірне майно не може бути об`єктом оренди для використання його в підприємницькій діяльності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 19.05.2020 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - Фонд) на адресу ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира" скеровано доручення Фонду державного майна України від 28.01.2020 № К-6 та лист потенційного орендаря - ФОП Поповича Д. І. від 14.05.2020, в якому останній просить укласти договір оренди нерухомого майна - нежитлового приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 9, площею 471,4 кв.м, з метою здійснення господарської діяльності та надання освітніх послуг.
4. 25.05.2020 ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира" скеровано на адресу Міносвіти лист № 322 з проханням надати згоду на передачу в оренду державного нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 471,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 9 у зв`язку із тим, що вказане майно непридатне для використання за призначенням та тривалий час не використовується.
5. 21.08.2020 Міносвіти надано дозвіл № 1/11-5680 на передачу в оренду вищезазначеного нежитлового приміщення з метою надання освітніх послуг та проведення господарської діяльності, відповідно до законодавства терміном до 5 років за умови забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних та протипожежних норм.
6. За результатами проведення аукціону (протокол електронного аукціону № иА-Р8-2021-02-01-000047-3) 22.03.2021 між Фондом (орендодавець) та СТОВ "Кам`янське" (орендар) укладений договір № 78-у оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме - будівлю площею 471,4 кв.м за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 9, що перебуває на балансі ДНЗ "Центр сфери обслуговування м. Житомира", належить до сфери управління Міносвіти.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
7. 17.04.2023 Господарський суд Житомирської області ухвалив рішення про задоволення позову в частині вимоги про визнання недійсним договору оренди; в решті позову відмовив.
8. Місцевий господарський суд виходив з того, що оспорюваний договір укладено всупереч імперативних вимог частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту", оскільки метою вказаного договору не є надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
9. Щодо вимоги про повернення майна у користування третьої особи, суд з посиланням на положення частини третьої статті 45 Господарського процесуального кодексу України вказав, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки закон не передбачає ухвалення рішення на користь третьої особи. Вимога про повернення майна може бути задоволення в разі пред`явлення позову особою, якій це майно має бути повернуто, прокурором або іншою особою в інтересах цієї особи у передбачених законом випадках. Крім того, одночасне задоволення вимоги про визнання правочину недійсним та повернення майна є порушенням прав особи, яка це майно зобов`язана передати.
10. Суд першої інстанції також зазначив, що відповідач у справі не заперечує проти вимоги в частині повернення отриманого за правочином в разі визнання його недійсним. Відповідач заперечує проти визнання правочину недійсним, однак це не означає, що відповідач не буде виконувати закон в майбутньому. За таких обставин, одночасне ухвалення рішення про визнання правочину недійсним та про повернення отриманого призведе до надмірного безпідставного тягара для відповідача у вигляді обов`язку відшкодувати судові витрати за цю вимогу (про повернення).
11. 09.08.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд прийняв постанову про скасування цього рішення в частині відмови в позові про повернення майна та прийняв в цій частині нове рішення про задоволення позову; в решті рішення місцевого господарського суду залишив без змін.
12. Апеляційна інстанція виходила з того, що в силу положень статуту ДНЗ "Центр сфери обслуговування міста Житомира", Міносвіти, як засновник навчального закладу, який здійснює управління ним та контроль за його діяльністю, є уповноваженим органом у спірних правовідносинах, контролював питання укладення оспорюваного договору оренди. Міносвіти, як уповноважений орган управління державним майном у даній сфері правовідносин, є зацікавленою особою, інтереси якої щодо належного використання нерухомого майна порушено.
13. Також суд вказав, що згідно умов оспорюваного договору орендоване приміщення підлягає поверненню саме балансоутримувачу.
Короткий зміст касаційних скарг та позицій інших учасників справи
14. СТОВ "Кам`янське" у касаційній скарзі просить скасувати ці судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
15. Касаційне провадження відкрито на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наполягає на ухваленні оскаржуваних судових рішень без урахування правових позицій Верховного Суду, викладених ним у касаційній скарзі.
16. На переконання заявника висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на підставі оцінки недопустимих доказів, які зібрані прокурором з порушенням закону.
17. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу СТОВ "Кам`янське" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
18. Міносвіти у своєму відзиві на касаційну скаргу СТОВ "Кам`янське" також просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
19. Фонд у своїй касаційній скарзі просить скасувати повністю постанову суду апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду в частині задоволеної позовної вимоги та у цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.
20. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає про необхідність відступити від висновків щодо застосування положень Закону України "Про освіту", викладених у постановах касаційного суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 05.08.2020 у справі № 913/152/18.
21. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу Фонду просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
22. Міносвіти у своєму відзиві на касаційну скаргу СТОВ "Кам`янське" також просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Позиція Верховного Суду
23. Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 зазначеного кодексу.
24. Так, відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
25. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
26. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведено у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
27. Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено положеннями Закону України "Про освіту".
28. За змістом частини першої статті 79 Закону України "Про освіту" (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути: доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
29. Відповідно до частини першої статті 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
30. У частині четвертій статті 80 Закону України "Про освіту" визначено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
31. Підпунктом 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 передбачено, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
32. З викладеного слідує, що чинний на момент укладення оспорюваного договору Закон України "Про освіту" містив положення, якими було імперативно передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
33. Верховний Суд висновує, що Закон України "Про освіту" не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом, обслуговуванням такого процесу чи його учасників. Звідси, питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях з обслуговуванням учасників освітнього процесу суди мають вирішувати виходячи із конкретних обставин справи, однак з обов`язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі, і для обслуговування учасників освітнього процесу можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.