ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2024 року
м. Київ
справа № 140/30126/23
адміністративне провадження № К/990/11858/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 (постановлену у складі: головуючого судді Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.) у справі №140/30126/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУНАР ТРЕЙД" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУНАР ТРЕЙД" (далі також - ТОВ "ЛУНАР ТРЕЙД", Товариство, позивач) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі також - митний орган, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25.08.2023 №UA209000/2023/400161/2, від 06.09.2023 №UA209000/2023/000219/2, від 05.09.2023 №UA209000/2023/000218/2 і від 22.08.2023 №UA209000/2023/400153/2.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.08.2023 №UA209000/2023/400161/2, від 06.09.2023 №UA209000/2023/000219/2, від 05.09.2023№UA209000/2023/000218/2, від 22.08.2023 №UA209000/2023/400153/2. Також суд першої інстанції вирішив питання щодо розподілу судових витрат за результатами розгляду цієї справи шляхом стягнення з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ "ЛУНАР ТРЕЙД" таких витрат у загальній сумі 9 784,45 грн. (в тому числі судового збору в розмірі 4 784,45 грн.).
Надалі ухвалою від 05.02.2024 Волинський окружний адміністративний суд у зв`язку із допущенням ним арифметичних помилок в частині визначення розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання цього позову та мав бути стягнутий з відповідача на користь позивача внаслідок задоволення позовної заяви, вніс виправлення у текст свого рішення від 04.01.2024. Так, суд першої інстанції сформулював зміст виправлень наступним чином: в мотивувальній частині рішення суду на сторінці 15 замість " 4 784,45 грн (5 980,56грн х 0,8 = 4 784,45 грн)" необхідно читати " 4230,12 грн (352 509,95 грн х 1,5% х 0,8 = 4 230,12 грн)"; в мотивувальній частині рішення суду на сторінці 17 замість " 9 784,45 грн (з них: 4 784,45 грн - судовий збір, 5 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу)" необхідно читати " 9 230,12 грн (з них: 4 230,12 грн - судовий збір, 5 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу)"; в абзаці третьому резолютивної частини рішення суду замість " 9 784 гривні 45 копійок (дев`ять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні сорок п`ять копійок)" необхідно читати " 9 230 гривень 12 копійок (дев`ять тисяч двісті тридцять гривень дванадцять копійок)".
Між тим, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця 31.01.2024 звернулася до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позову. При цьому відповідач долучив до матеріалів апеляційної скарги платіжну інструкцію від 23.01.2024 №77 як доказ сплати Львівською митницею судового збору за подання зазначеної скарги в сумі 6 345,18 грн.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.02.2024 залишив дану апеляційну скаргу без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із доданням до неї документу про сплату судового збору у розмірі меншому ніж належний (а саме, на переконання апеляційного суду, митний орган повинен був сплатити судовий збір в сумі 12 883,20 грн.) та встановив заявнику десятиденний строк для усунення вказаного недоліку.
29.02.2024 Львівська митниця подала до апеляційного суду заяву про усунення недоліків, в якій посилаючись на факт постановлення Волинським окружним адміністративним судом ухвали від 05.02.2024 з питання виправлення арифметичних помилок у рішенні від 04.01.2024 щодо розміру судового збору, що підлягав сплаті Товариством за подання позовної заяви, - 4 230,12 грн., зазначило про подання ним разом із апеляційної скаргою документу про сплату судового збору у належному розмірі 6 345,18 грн.
Проте Восьмий апеляційний адміністративний суд, відхиливши наведені відповідачем пояснення та дійшовши висновку про неусунення ним недоліків апеляційної скарги, повернув Львівській митниці таку скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, про що постановив ухвалу від 11.03.2024.
У подальшому Львівська митниця звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просила її скасувати й направити справу до цього ж суду для продовження розгляду. В обгрунтування доводів касаційної скарги зазначила, що суд апеляційної інстанції без урахування приписів підпункту 1 пункту 3 частини другої та частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", ігноруючи як таку обставину прийняття та зміст ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 05.02.2024, й без наведення як такого мотивування свого розрахунку, неправильно порахував суму судового збору, що її мала сплатити Львівська митниця при апеляційному оскарженні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2024.
Від представника позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, де останній стверджував про правомірність оскаржуваних судових рішень, оскільки Львівська митниця фактично не усунула недоліки апеляційної скарги, на які їй в ухвалі від 20.02.2024 вказав Восьмий апеляційний адміністративний суд.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Згідно із частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Тобто, в розумінні наведених вище приписів норм частини другої статті 298 КАС України (з урахуванням пункту 1 частини четвертої статті 169 цього ж Кодексу) апеляційна скарга так само повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Як вбачається зі змісту ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 про залишення апеляційної скарги без руху, недоліком вказаної скарги суд визначив те, що відповідач сплатив за її подання судовий збір у меншому розмірі (6 345,18 грн.), ніж обрахував апеляційний суд (12 883,20 грн.). При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що розрахована ним в ухвалі від 20.02.2024 сума судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за немайнову вимогу) з врахуванням коефіцієнту 0,8, оскільки дану апеляційну скаргу подано через підсистему "Електронний суд" на підставі частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Надалі Восьмий апеляційний адміністративний суд, повертаючи скаржнику апеляційну скаргу ухвалою від 11.03.2024, виходив з неусунення скаржником у повному обсязі недоліків апеляційної скарги, що стали підставою для залишення такої без руху, а саме ненадання доказів сплати судового збору в належному розмірі. При цьому в основу мотивів вказаної ухвали поклав висновок, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі залежить від суми, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Застосування ж коефіцієнту пониження відповідного розміру із сплати судового збору застосовується лише для учасника справи, що подає позов, заяву, скаргу в електронній формі та не виступає індикатором пониження ставки для розрахунку судового збору за подання апеляційної скарги.
Верховний Суд вважає зазначені висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, з огляду на наступне.
Згідно частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.