ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2024 року
м. Київ
справа № 821/1419/17
адміністративне провадження № К/9901/49089/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на постанову Херсонського окружного адміністративного суду у складі судді Кузьменко Н.А. від 12 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Потапчук В.О., суддів Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І. від 20 березня 2018 року у справі за позовом Приватного підприємства "Корнет-Стиль" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2017 року Приватне підприємство "Корнет-Стиль" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (в подальшому перейменовано в Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі; далі - відповідач, Управління), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2017 року №0002081422, яким збільшено Підприємству суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на 206392,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 13885,50 грн.
Оскаржуване рішення відповідач прийняв в результаті проведеної документальної планової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, наслідки якої оформлені актом від 15 червня 2017 року №142/21-22-14-01/24117824, яким, з урахуванням результату розгляду заперечень на нього, встановлено порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.8, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 1, 2, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92 (далі - П(С)БО 7 "Основні засоби"), пунктів 6, 11, 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (далі - П(С)БО 16 "Витрати"), пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, пункту 3.12 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30 березня 1988 року №102 (далі - Положення про технічне обслуговування і ремонт), пункту 28 розділу 6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року №561 (далі - Методичні рекомендації №561), статті 7 Експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 20 травня 2006 року №488 (далі - Експлуатаційні норми середнього ресурсу пневматичних шин), статті 8 Правил експлуатування акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 02 липня 2008 року №795 (далі - Правила експлуатування акумуляторних батарей), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 206392,00 грн., у тому числі за 2014 рік - 55542,00 грн., за 2015 рік - 150850,00 грн., та завищено фінансовий результат до оподаткування (збиток) на суму 374531,00 грн.
По суті такі порушення мотивовані у акті перевірки відображенням в обліку без достатніх правових підстав як витрат вартості списаних запасних частин та інших матеріалів, автомобільних шин й акумуляторних батарей, адже Підприємством не підтверджено відповідними первинними (бухгалтерськими) документами необхідності їх списання у відповідних розмірах в силу нездійснення належного обліку технічно-несправного стану автотранспортних засобів, проведеного ремонту, використання запчастин, автомобільних шин й акумуляторних батарей, їх пробігу та наробітку (ресурсу) тощо.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оспорюване податкове повідомлення рішення.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що висновок контролюючого органу про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат вартості списаних запасних частин та інших матеріалів, автомобільних шин й акумуляторних батарей не заслуговує на увагу, оскільки проведення таких заходів з метою здійснення поточного ремонту транспортних засобів та їх технічного обслуговування належним чином відображено позивачем в бухгалтерському та, як наслідок, податковому обліку на підставі відповідних актів про списання, а відсутність певних документів, складення яких передбачено нормативно-правовими актами, прийнятими з метою забезпечення належного технічного стану колісних транспортних засобів і спеціальних машин, не може свідчити про наявність складу податкового правопорушення при формуванні позивачем фінансового результату до оподаткування.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Підприємства.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийняття судами рішень за неправильного застосування норм матеріального права та оцінки зібраних у справі доказів, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки Підприємства.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. Стверджує, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права й ухваленні у відповідності до процесуальних норм.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, розділ III ПК України "Податок на прибуток підприємств" викладено в новій редакції, у відповідності до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 якої об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств став прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.