ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2024 року
м. Київ
справа № 815/3743/16
адміністративне провадження № К/9901/39334/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Бившева Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступник Головне управління ДПС в Одеській області)
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2016 (Суддя: Бутенко А.В.),
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 (Судді: Домусчі С.Д., Коваль М.П., Кравець О.О.),
у справі № 815/3743/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС"
до Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
В липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІС" (далі - позивач, ТОВ "АВІС"), звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДФС в Одеській області), я кому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2016 року №№0004911403, 0004931403, 0004941403, 0004921403 (т. 1 а.с. 3-33).
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 адміністративний позов задоволено (т. 50 а.с. 47-53, 99-107).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої посилався на правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок зафіксованих актом перевірки порушень в частині неправомірного віднесення позивачем мотиваційних виплат до складу витрат на збут, оскільки за доводами контролюючого органу, укладений договір поставки між позивачем (продавець) та ПП "Південна логістична компанія" (покупець) є договором продажу і його суть досягнення планових показників при придбанні товарів продавця без додаткових послуг на просування товару. Отже, мотиваційні виплати в даному вигляді є премія за певний обсяг придбаної продукції і відповідно до пункту 19 П(С)БО 16 "Витрати" не належать до витрат на збут, що призвело до їх завищення у сумі - 3 789 662,92 грн. Також, контролюючий орган посилався на те, що представлені до перевірки акти надання послуг не містять підтвердження фактів отримання послуги з просування товару на ринку від покупця, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Крім цього, враховуючи не надання позивачем під час перевірки обороти по рах. 281 помісячно (за 2015 рік та 1 квартал 2016 року), за результатами вибіркового аналізу цін продажу та порівняння їх із собівартістю (яка визначена по Кт обороту рах. 281 вартісний показник/кількість) контролюючим органом встановлено, що ТОВ "АВІС" занижено торгівельну націнку (у 2015 році на 13.3 %, у та на 4,9 у 2016 році), в результаті чого, вартість товару, яка не приймає участь у формуванні доходу складає - 10 759 161,86 грн, що свідчить про завищення витрат підприємством (в частині собівартості реалізованої продукції). Наявність вказаних порушень за висновками акта перевірки свідчить про заниження позивачем фінансового результату до оподаткування в сумі 14 548 825 грн (за 2015, 1 кв. 2016 року), завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 757 932 грн (березень, червень, вересень, грудень 2015, березень 2016 року). Враховуючи викладене, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову (т. 50 а.с. 117-121).
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної Головним управлінням ДФС в Одеській області планової виїзної перевірки ТОВ "АВІС" (код ЄДРПОУ 31373362) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.15 р. по 31.03.16 р. відповідачем складено акт №000058/15-32-14-03/31373362 від 23.06.2016р. (а.с. 141-171) з висновками про порушення позивачем:
- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі - 2 618 789 грн. 2015 рік - 2 413 746 грн. 1 квартал 2016 - 205 043 грн.
- п.187.1 ст.187, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.198.1, п 198.2 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ у сумі - 2 681 939 грн., у т.ч. в липні 2015 - 223 903 грн. в вересні 2015 - 237 906 грн., в жовтні 2015 - 25 027 грн., в листопаді 2015 - 2 357 грн., в грудні 2015 - 2 192 746 грн. та завищення суми від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі - 227 825 грн., у т.ч. за березень 2016 року - 227 825 грн (т. 1 а.с. 141-171).
На підставі висновків акта перевірки від 23.06.2016 р. № 000058/15-32-14-03/31373362 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2016 року:
-№0004911403 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 2 721 311 грн, в тому числі 2 618 789 грн за основним платежем та 102 522 грн за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 35);
-№0004931403 (форма "Р") яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 022 909 грн., в тому числі 2 681 939 грн. за основним платежем та 1 340 970 грн за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 37);
-№0004921403 (форма "В4") про зменшення суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 227 825 грн (березень 2016 року) (т. 1 а.с. 36);
-№0004941403 (форма "В4"), яким застосовано штрафні санкції у розмірі 27 150 грн (10%) (згідно ст. 41 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень ПК України, внаслідок завищення суми від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2015 року на суму 271 500 грн) (т. 1 а.с. 34).
Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи вищенаведені податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій, посилаючись на вимоги п.п. 14.1.27, пп.14.1.108 п.14.1 ст.14, п. 138.2, абз. г) п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст.138 ПК України, п. 19 положення П(С)БО 9 "Витрати", враховуючи узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 року № 123, дійшли висновку, що мотиваційні виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників, в тому числі виконання планів закупівель, яке сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника та стимулює просування товарів по каналах дистрибуції, тому такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут. Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг. За висновками судів попередніх інстанцій, надані позивачем копії документів на підтвердження господарських операцій з надання маркетингових послуг відповідають вимогам діючого законодавства, і підтверджують фактичне надання послуг та їх зв`язок з підготовкою, організацією, продажем продукції (робіт, послуг) і є підставою для віднесення мотиваційних виплат до складу витрат на збут.
Також з посиланням на приписи п. 198.1 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, враховуючи те, що позивач правомірно відніс до складу витрат, витрати, пов`язані з нарахуванням та виплатою мотиваційних виплат по Договору поставки №1/1 від 03.01.2012р. та Додаткової угоди від 02.01.2013р., укладеному з ПП "ПІВДЕННА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" у сумі 3 789 662,92 грн., суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність висновків контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.01.2015р. по 31.03.2016р. на суму 757 932,00 грн.
Крім цього, посилаючись на п. 3.10 Наказу №1 від 05.01.2015р. "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства" по ТОВ "АВІС", а також з огляду на підтвердження позивачем первинними документами та розрахунками, що середня торгова націнка на реалізований товар: за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015 р. складає - 5,64%, за період з 01.01.2016р. по 31.03.2016 р.- 7,77%, судами попередніх інстанцій відхилені доводи контролюючого органу про те, що вартість товару, яка не приймала участь у формуванні доходу складає - 10 759 161,86 грн внаслідок заниження торгівельної націнки на реалізований товар (у 2015 році на 13.3 %, у та на 4,9 у 2016 році) (т. 50 а.с. 47-53, 99-107).
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, а також вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу про неправомірне віднесення мотиваційних виплат до складу витрат на збут (у сумі 3 789 662,92 грн), а також заниження торгівельної націнки на реалізований товар за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015 р., що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 14 548 825 грн.
Досліджуючи правомірність зазначених вище висновків відповідача, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ТОВ "АВІС" (постачальник) уклало з ПП "Південна логістична компанія" (покупець) договір поставки № 1/1 від 03.01.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти товар, кількість та асортимент якого вказується в товарній накладній, яка є невід`ємною частиною цього договору, та своєчасно оплатити вказану в товарній накладній суму. Поставка товару проводиться на підставі заявки (заказу) покупця (т. 1 а.с. 54-55).
Також, 02.01.2013 року ТОВ "АВІС" (продавець) уклало з ПП "Південна логістична компанія" (покупець) додаткову угоду №1 до договору поставки №1/1 від 03.01.2012 року (т. 1 а.с. 56), відповідно до умов якої, для зростання обсягів реалізації товару продавця, а також для стимулювання здійснення своєї господарської діяльності покупцем, сторони домовились про здійснення продавцем на користь покупця відповідних мотиваційних виплат. Умови та розмір мотиваційних виплат вказаний у п.1.1 цієї додаткової угоди.
Згідно з п. 1.1 додаткової угоди №1 від 02.01.2013 р., мотиваційні виплати виплачуються за: досягнення покупцем планових показників при придбанні товарів продавця по ТМ "SCA" та ТМ "ФЕРРЕРО", що визначається Додатком А до даної угоди; надання інформації щодо об`ємів придбання товару, згідно з умовами Договору поставки №1/1 від 03.01.2012р. по ТМ "SCA" та ТМ "ФЕРРЕРО"; мотиваційна виплата складає 12% від об`ємів продажу товару по ТМ "SCA" та 15% від об`ємів продажу товару по ТМ "ФЕРРЕРО", за умови виконання планових показників (т. 1 а.с. 56).
Планові показники виконання умов договору визначено у Додатках А від 02.01.2015р. та 04.01.2016р. до додаткової угоди №1 від 02.01.2013р. до Договору поставки №1/1 від 03.01.2012р (т. 1 а.с. 57-58).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "АВІС" сплачувало ПП "Південна логістична компанія" згідно додаткової угоди до договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 року мотиваційні виплати за досягнення планових показників при придбанні товарів по ТМ "SCA" та ТМ "ФЕРРЕРО" та надання покупцем інформації щодо об`ємів придбання товару.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивач надав до суду наступні документи:
-додатки до додаткової угоди № 1 від 02.01.2013р. до Договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 р.: від 02.01.2015 року та від 04.01.2016 року: №6 від 31.03.2015р (т. 1 а.с. 59), №7 від 30.06.2015р (т. 1 а.с. 60), №8 від 30.09.2015р. (т. 1 а.с. 61), №9 від 31.12.2015р. (т. 1 а.с. 62), №10 від 31.03.2016р. (т. 1 а.с. 63) про умови та розмір мотиваційних виплат;
-звіт про виконання умов договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 р. згідно додатку А від 02.01.2015 (за 1 квартал 2015) (т. 1 а.с. 64), звіт від 31.03.2015 р про виконання умов договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 та додаткової угоди № 1 до договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 (т. 1 а.с. 65-69), звіт від 30.06.2015 про виконання умов договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 р. згідно додатку А від 02.01.2015 (за 2 квартал 2015) (т. 1 а.с. 70), звіт від 30.06.2015 р про виконання умов договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 та додаткової угоди № 1 до договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 (т. 1 а.с. 71-75); звіт від 30.09.2015 про виконання умов договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 р. згідно додатку А від 02.01.2015 (за 3 квартал 2015) (т. 1 а.с. 76), звіт від 30.09.2015 р про виконання умов договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 та додаткової угоди № 1 до договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 (т. 1 а.с. 77-81); звіт від 31.12.2015 року про виконання умов договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 р. згідно додатку А від 02.01.2015 (за 4 квартал 2014) (т. 1 а.с. 82), звіт від 31.12.2015 р про виконання умов договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 та додаткової угоди № 1 до договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 (т. 1 а.с. 83-87); звіт від 31.03.2016 про виконання умов договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 р. згідно додатку А від 02.01.2015 (1 квартал 2016) (т. 1 а.с. 88), звіт від 31.03.2016 р про виконання умов договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 та додаткової угоди № 1 до договору поставки № 1/1 від 03.01.2012 (т. 1 а.с. 89-91);
-акти надання послуг (бонус (мотив.виплата згідно з умовами дод.угоди № 1 до договору поставки № 1 від 03.01.2012 р. (TM SCA, ТМ "ФЕРРЕРО)), а саме: №1/03-2015 від 31.03.2015р., №2/03-2015 від 31.03.2015р., № 4/06-2015 від 30.06.2015р., №5/06-2015 від 30.06.2015р., № 7/09-2015 від 30.09.2015р., № 8/09-2015 від 30.09.2015р., №10/12-2015 від 31.12.2015р., № 2/03-2015 від 31.03.2016р. (т. 1 а.с.92-99);
-податкові накладні №127 від 31.03.15р., №126 від 31.03.15р., №68 від 18.06.15р., №153 від 30.06.15р., №154 від 30.06.15р., №163 від 30.09.15р., №162 від 30.09.15р., №157 від 31.12.15р., №196 від 31.03.16р. (т. 1 а.с. 100-117).
Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.