ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2024 року
м. Київ
справа № 805/2016/15-а
адміністративне провадження № К/9901/37703/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Бившева Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (правонаступник Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків),
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року (Суддя: Троянова О.В.),
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року (Судді: Міронова Г.М., Арабей Т.Г., Геращенко І.В.),
у справі № 805/2016/15-а,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів
про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
В травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (далі - позивач, ТОВ "Лемтранс") звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, далі відповідач), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.04.2015 р. №0000254200/2164/10/28-03-42 (т.1 а.с.4-10).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено (т. 35 а.с. 118-125, 197-201).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої посилався на правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на зафіксоване актом камеральної перевіри від 20.03.2015 р. № 97/28-03-42/30600592 порушення позивачем пунктів п. 198.6 ст. 198, 200.1, статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення останнім податкового кредиту за січень 2015 року на суму ПДВ 6 526 038,00 грн, внаслідок недекларування контрагентом позивача, ДП "Донецька залізниця", податкових зобов`язань за січень 2015 року. За висновками контролюючого органу, у разі невідображення даних податкової накладної в податкових зобов`язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит. Отже, обов`язковими передумовами формування податкового кредиту є попередня сплата та зарахування до бюджету податкових зобов`язань контрагентом, складання податкової накладної особою, що зареєстрована в установленому порядку як платник податку на додану вартість, фактичне надходження цих сум до Державного бюджету. Враховуючи викладене, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову (т 36 а.с. 5-7).
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.02.2015 р. позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість № 9020069159 за січень 2015 р., в якій визначено податковий кредит усього на загальну суму 98 479 195 грн. (т. 1 а.с. 161), сума від`ємного значення ПДВ відповідно до ряд. 19, 20.2 складає 13 578 898 грн (т. 1 а.с. 169). В додатку 5, розділу II- податковий кредит під № 28 відображено контрагента ДП "Донецька залізниця", сума податку на додану вартість в розмірі 6 526 038,63грн. (т.1 а.с.160-169).
Відповідно до ст. 76, п. 200.10 ст.200 ПК України відповідачем проведено камеральну перевірку даних ТОВ "ЛЕМТРАНС" задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року, за наслідками якої складено акт від 20.03.2015 р. №97/28-03-42-/30600529 з висновками про порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит за січень 2015 року на суму ПДВ 6 526 038,63грн. (т.1 а.с.15-20).
Підставою для таких висновків контролюючого органу стали дані із системи АІС "Податковий блок", у відповідності до яких сума податкових зобов`язань ДП "Донецька залізниця" за січень 2015 року становить 0,00 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року ДП "Донецька залізниця" до СДПІ з ОВП у м. Донецьку не надано та не задекларовано податкові зобов`язання. Тобто, порушуючи вимоги Податкового кодексу, а саме п.п 14.1.156 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п. 187.1. ст.187, п.203.1 ст.203 Донецька залізниця не задекларувала об`єкт оподаткування та податкові зобов`язання з ПДВ, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту по контрагенту ДП "Донецька залізниця" за січень 2015 року на суму ПДВ 6 526 038,63 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 21.04.2015 р. форми "В4" №0000254200/2164/10/28-03-42, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 526 039 грн (т.1 а.с.27-28).
Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача із контрагентом ДП "Донецька залізниця" і як наслідок, свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту за січень 2015 року та включення до його складу сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від цього контрагента. Також, посилаючись на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, суди попередніх інстанцій відхилили доводи контролюючого органу про неможливість включення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту у січні 2015 року внаслідок недекларування контрагентом позивача податкових зобов`язань та неподання ним звітності. Крім цього, суд апеляційної інстанції посилався на те, що відповідачем під час перевірки не були досліджені первинні документи позивача та податковим органом не було встановлено порушень в їх складені, які б впливали на формування податкової звітності, що за висновками суду апеляційної інстанції мало місце у зв`язку з недотриманням відповідачем виду перевірки, яку передбачав п. 201.10 ст. 201 ПК України (т. 35 а.с. 118-125, 197-201).
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з абз. 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податку в результаті придбання товарів/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції. Податковий кредит з податку на додану вартість має бути обов`язково підтверджений податковою накладною, виданою платником податку на додану вартість та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, що випливає з положень статті 201 Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі №805/2514/15-а (адміністративне провадження №К/9901/26520/18), але не виключно.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.12.2008 року між ТОВ "ЛЕМТРАНС" (далі - Експедитор) та ДП "Донецька залізниця" (далі - Залізниця) укладено договір № Э-999555 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Предметом договору є проведення Експедитором розрахунків з Залізницею за надані нею послуги з перевезення вантажів, порожніх власних та орендованих вагонів, інші послуги надані Вантажовідправникам/Вантажоодержувачам (далі - Вантажовласникам), вказані у гарантійних листах або телеграмах Експедитора (том 1 а.с. 29-32, 33-43). Пунктом 2.1.3 Договору визначено, що Залізниця зобов`язується для проведення розрахунків і обліку сплачених сум відкрити для Експедитора особовий рахунок з присвоєнням коду платника НОМЕР_2 для розрахунків при перевезеннях вантажів в загальному парку, коду платника НОМЕР_1 для розрахунків при перевезеннях вантажів у власному (орендованому) парку вагонів, та коду платника НОМЕР_3 для забезпечення своєчасних розрахунків з Залізницею при поверненні власного (орендованого) рухомого складу експедитора в порожньому стані та надає Експедитору 1000 підкодів. Пунктами 2.2.4 та 3.2 Договору Експедитор зобов`язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та інші транспортні послуги на умовах цього договору шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення на доходно-розподільчий рахунок у розрахунковому підрозділі. У міру виконання перевезень та надання послуг згідно з гарантійними листами або телеграмами Експедитора Залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори) з особового рахунку Експедитора. Пунктом 3.6 Договору визначено, що Залізниця не пізніше сьомого числа наступного за звітним місяця надає Експедитору витяг з його особового рахунка, рахунки-переліки, документи, що підтверджують надання послуг Вантажовласниками і податкову накладну (том 1 а.с. 29-32, 33-43).
Згідно додаткової угоди №1, №2 до зазначеного Договору укладено ( визначено) роботи і послуги, які виконуються Донецькою залізницею (т.1 а.с. 33-36). Згідно додаткової угоди №3, №5, №6, №11, №15, №16, № 17, до зазначеного Договору визначено умови, сума договору, розміри попередньої оплати, вимоги, щодо проведення щомісячно звірки розрахунків, строки продовження дії Договору (т.1 а.с. 37-48).
Передплата за договором № Э-999555 по особовому рахунку № НОМЕР_1 підтверджується платіжними дорученнями: № 55 від 08.01.2015 року на суму 490911,00 грн. ( у т.ч. ПДВ 81 818,50 грн.), № 56 від 08.01.2015 року на суму 1 959 089,00 грн. (у т.ч. ПДВ 326 514,83 грн.), № 60 від 09.01.2015 року на суму 2 500 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 416 666,67 грн.), № 165 від 14.01.2015 року на суму 455 233,00 грн. (у т.ч. ПДВ 75 872,17 грн.), № 166 від 14.01.2015 року на суму 1 544 767,00 грн. (у т.ч. ПДВ 257 461,17 грн.), № 202 від 15.01.2015 року на суму 73 178,00 грн. (у т.ч. ПДВ 12 196,33 грн.), № 203 від 15.01.2015 року на суму 1 926 822,00 грн. (у т.ч. ПДВ 321 137,00 грн.), № 217 від 16.01.2015 року на суму 5 950 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 991 666,67 грн.), № 476 від 16.01.2015 року на суму 530 768,50 грн. (у т.ч. ПДВ 88 461,42 грн.), № 477 від 22.01.2015 року на суму 1 469 231,50 грн. (у т.ч. ПДВ 244 871,92 грн.), № 540 від 23.01.2015 року на суму 5 950 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 991 666,67 грн.), № 582 від 26.01.2015 року на суму 1 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.), № 618 від 27.01.2015 року на суму 1 127 222,50 грн. (у т.ч. ПДВ 187 870,42 грн.), № 617 від 27.01.2015 року на суму 872 777,50 грн. (у т.ч. ПДВ 145 462,92 грн.), № 644 від 28.01.2015 року на суму 235 963,50 грн. (у т.ч. ПДВ 39 327,25 грн.), № 645 від 28.01.2015 року на суму 1 764 036, 50 грн. (у т.ч. ПДВ 294 006,08 грн.), № 686 від 29.01.2015 року на суму 434 075,00 грн. (у т.ч. ПДВ 72 345,83 грн.), № 687 від 29.01.2015 року на суму 1 515 925,00 грн. (у т.ч. ПДВ 252 654,17 грн.), № 718 від 30.01.2015 року на суму 4 373 937,50 грн. (у т.ч. ПДВ 728 989,58 грн.), № 717 від 30.01.2015 року на суму 626 062,50 грн. (у т.ч. ПДВ 104 343,75 грн.) (том 1 а.с. 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 98-107, 109-112).
На виконання умов договору по особовому рахунку № НОМЕР_1 позивачем були отримані виписані ДП "Донецька залізниця" податкові накладні: № 78/011 від 08.01.2015 року на суму 490911,00 грн. ( у т.ч. ПДВ 81 818,50 грн.), № 77/011 від 08.01.2015 року на суму 1 959 089,00 грн. (у т.ч. ПДВ 326 514,83 грн.), № 126/011 від 08.01.2015 року на суму 2 500 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 416 666,67 грн.), № 228/011 від 14.01.2015 року на суму 455 233,00 грн. (у т.ч. ПДВ 75 872,17 грн.), № 252/011 від 14.01.2015 року на суму 1 544 767,00 грн. (у т.ч. ПДВ 257 461,17 грн.), №296/011 від 15.01.2015 року на суму 73 178,00 грн. (у т.ч. ПДВ 12 196,33 грн.), № 295/011 від 15.01.2015 року на суму 1 926 822,00 грн. (у т.ч. ПДВ 321 137,00 грн.), № 379/011 від 16.01.2015 року на суму 5 950 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 991 666,67 грн.), № 531/011 від 22.01.2015 року на суму 530 768,50 грн. (у т.ч. ПДВ 88 461,42 грн.), № 532/011 від 22.01.2015 року на суму 1 469 231,50 грн. (у т.ч. ПДВ 244 871,92 грн.), № 558/011 від 23.01.2015 року на суму 5 950 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 991 666,67 грн.), № 619/011 від 26.01.2015 року на суму 1 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.), № 670/011 від 27.01.2015 року на суму 1 127 222,50 грн. (у т.ч. ПДВ 187 870,42 грн.), № 671/011 від 27.01.2015 року на суму 872 777,50 грн. (у т.ч. ПДВ 145 462,92 грн.), № 703/011 від 28.01.2015 року на суму 235 963,50 грн. (у т.ч. ПДВ 39 327,25 грн.), № 700/011 від 28.01.2015 року на суму 1 764 036, 50 грн. (у т.ч. ПДВ 294 006,08 грн.), № 740/011 від 29.01.2015 року на суму 434 075,00 грн. (у т.ч. ПДВ 72 345,83 грн.), №743/011 від 29.01.2015 року на суму 1 515 925,00 грн. (у т.ч. ПДВ 252 654,17 грн.), № 832/011 від 30.01.2015 року на суму 4 373 937,50 грн. (у т.ч. ПДВ 728 989,58 грн.), № 831/011 від 30.01.2015 року на суму 626 062,50 грн. (у т.ч. ПДВ 104 343,75 грн.) (том 1 а.с. 57-59, 62-65, 67, 70, 71, 74, 75, 76, 78, 80, 81, 84, 85, 86, 87).