ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2024 року
м. Київ
справа № 500/3332/23
адміністративне провадження № К/990/3571/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
суддя-доповідач - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 (суддя - Чепенюк О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 (судді- Сеник Р.П., Онишкевич Т.В., Судова- ОСОБА_2 )
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 за пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, і виплачувати вказане підвищення, починаючи з 01.05.2023;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови зарахувати час перебування в засланні ОСОБА_1, яка перебувала на спецпоселенні і згодом реабілітована, в потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок стажу роботи згідно статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", з 01.05.2023, як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування у засланні з 31.10.1955 до 22.02.1960 і до настання обставин, з якими Закон пов`язує зміну чи припинення таких виплат.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з відомостями довідки №П-1551 про реабілітацію від 29.08.2013 ОСОБА_3, дата та місце народження ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Осінники Кемеровської області, є донькою ОСОБА_4, 1931 року народження, репресованої виселеної в 1951 році з Тернопільської області, як члена сім`ї учасника ОУН і перебувала на обліку спецпоселення в Кемеровській області до 01.03.1960 (а.с.16-17).
Інформацією з свідоцтва про народження позивачки підтверджуються відомості про дату і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Осінники Кемеровської області, батьки - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.22).
Відповідно до довідки №1/473, виданої Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області 04.06.2013, гр. ОСОБА_6 (матір позивачки), разом із сім`єю на підставі постанови про арешт і етапування від 29.09.1951 як член сім`ї учасника підпілля ОУН-УПА 09.10.1951 була виселена з с.Климківці Підволочиського району Тернопільської області на спецпоселення в Кемеровську область. Виселення затверджено Особливою Нарадою при МДБ СРСР від 24.03.1952, протокол №21-а. Знята з обліку спецпоселенців 22.02.1960 на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 07.01.1960. На підставі Закону України від 17.04.1991 "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" ОСОБА_4 та її сім`я реабілітовані УВС в Тернопільській області 30.04.1992 (а.с.18).
Відповідно до відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_7 після реєстрації шлюбу 30.10.1982 змінила прізвище на ОСОБА_8 (а.с.24). Таке прізвище залишилося після розірвання шлюбу, що підтверджуються свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, виданим 20.06.2000 відділом реєстрації актів громадського стану м.Селидове Донецької області (а.с.23).
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2, виданим 03.10.2022 Управлінням соціальної політики м.Тернополя, ОСОБА_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років" (а.с.15).
З матеріалів пенсійної справи позивачки вбачається, що ОСОБА_1 18.10.2022 звернулася до відповідача з заявою встановленого зразка №10037, у якій просила здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону №1788-XII (а.с.36-37).
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 20.10.2022 №961170800931 позивачці відмовлено у перерахунку пенсії, а 09.12.2022 цим же Головним управлінням прийнято рішення про внесення змін до рішення про відмову в перерахунку.
Зі змісту цих рішень вбачається, що заявниці відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки ОСОБА_1 народилася в спецпоселенні в м. Осінники Кемеровської області, а не була примусово переселена, тому проводити перерахунок її пенсії як члену сім`ї репресованої та згодом реабілітованої підстав немає (а.с.45-46).
Відомості щодо оскарження цих рішень відсутні.
05.05.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою у довільній формі, в якій просила здійснити перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону №1788-XII з 01.05.2023 та здійснити перерахунок стажу роботи згідно вимог статті 58 Закону №1788-XII з 01.05.2023 як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування у засланні (31.10.1955 - 22.02.1960) на підставі статті 6 Закону №962-XII (а.с.14).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 3789-3788/П-02/8-1900/23 від 24.05.2023 позивачку повідомлено про те, що їй відмовлено у перерахунку пенсії на підставі заяви від 18.10.2022. Також зазначено, що оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні документи про те, що заявниця була репресована та у подальшому реабілітована, тому підвищення, передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" не виплачується (а.с. 19-20).
Щодо обчислення стажу роботи в потрійному розмірі, то з посиланням на положення статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 13.03.2018 №2325- VIII) та норми статті 24 Закону №1058-IV (яким передбачено, що депортованим особам, які знаходилися на спецпоселенні (період якого визначається з моменту депортації до моменту зняття режиму спецпоселень включно) період роботи на спецпоселенні зараховується до страхового стажу для призначення пенсії у потрійному розмірі), відмовлено у такому зарахуванні стажу, бо заявниця народилася 31.10.1955 та відсутні документи про роботу в спецпоселенні, тому зарахувати стаж у потрійному розмірі немає правових підстав (а.с.19-20).
Не погодившись із діями відповідача щодо відмови у проведенні нарахування підвищення до пенсії та у проведенні перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування у засланні, позивачка звернулась до суду.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.08.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 за пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII у розмірі 25 % від мінімальної пенсії за віком як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком, згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII члену сім`ї репресованої особи, починаючи з 01.05.2023.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка не належить до категорії репресованих осіб, як помилково вказує представник позивачки, а є членом сім`ї (дитиною) репресованої особи, а тому, вона має право на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, як члену сім`ї репресованої особи, а не 50 % як репресованій особі, яку було реабілітовано.
Щодо позовних вимог в частині зарахування часу перебування позивачки, яка перебувала на спецпоселенні і згодом реабілітована, в потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій, суд першої інстанції виходив з того, що системний аналіз положень Закону №1788-XII та Закону №1058-IV дозволяє дійти висновку, що такими закріплено саме порядок обчислення стажу роботи (трудового стажу) для призначення пенсій, а оскільки позивач народилася у спецпоселенні та була малолітньою особою, то відповідно у цей період трудового стажу не набувала, а тому правові підстави для пільгового обчислення періоду знаходження позивачки на спецпоселенні відсутні.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги позивачка покликається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, покликається на те, що оскільки позивачка визнана такою, що зазнала політичної репресії та реабілітована, вона має право на отримання підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком та на зарахування часу заслання до стажу для призначення пенсії у потрійному розмірі відповідно до статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років".
Також покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували статті 58, 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не застосували статтю 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років" при розгляді позову та апеляційної скарги.
Також покликається на те, що її право на відповідні пільги підтверджує наявне у неї посвідчення особи, яка має право на пільги та компенсації встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років".
Також як на підставу касаційного оскарження, позивач покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо визначення розміру доплати до пенсії реабілітованим особам та зарахування часу перебування в засланні у потрійному розмірі в стаж для призначення пенсії реабілітованим особам.
Позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.