ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 820/1910/18
касаційне провадження № К/9901/67286/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 (суддя - Шевченко О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 (головуючий суддя - Сіренко О.І., судді - Калитка О.М., Спаскін О.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Варта" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.09.2017 №0002741402, №0002751402.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що всі надані ним під час перевірки первинні документи підтверджують правомірність та обґрунтованість віднесення до складу адміністративних витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за використане паливо на автомобілі марки ТОYОТА LAND CRUISER, SKODA OKTAVIA, ВАЗ 21099; на суму уцінки запасів, що була проведена в суворій відповідності до законодавства, було правомірно та обґрунтовано зменшено бухгалтерський фінансовий результат, а отже і об`єкт оподаткування податком на прибуток; відсутність доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана с господарської діяльністю підприємства. Позивач зазначив, що висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними, а прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 03.07.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 21.09.2017 №0002741402 в частині визначення податкових зобов`язань по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 44381,25 грн, з яких за основним платежем 35505,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8876,25 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Суди, задовольняючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21.09.2017 №0002741402 в частині визначення податкових зобов`язань по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 44381,25 грн, виходили з того, що наданими позивачем первинними документами, підтверджується факт використання палива в своїй господарській діяльності.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суди виходили з наявності недоліків у наданих позивачем актах виконаних робіт, актах прийому-здачі, ненаданні позивачем до матеріалів справи документів, які б дали можливість чітко відстежити, що є результатом замовлених робіт (послуг), а також встановити, яким чином результати цих робіт (послуг) використовуються позивачем у власній господарській діяльності. Суди дійшли висновку, що позивачем не доведено ані факту використання отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 послуг у власній господарській діяльності, ані факту отримання доходу від здійснення вказаної господарської операції, не доведено обґрунтування вартості уцінки товарів "фосфогіпс для с/г" та "барабан охолоджуючий".
Позивач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Положенння (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999, статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), недослідження фактичних обставин у справі. Скаржник доводить, що ним правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_1, оскільки, такі господарські операції підтверджені належними первинними документами та правомірно відображені ним в бухгалтерському та податковому обліках Товариства, а їх реальність не ставилась контролюючим органом під сумнів, а уцінка запасів була здійснена у зв`язку з втратою фосфогіпсом його первісної якості, що унеможливило його використання за призначенням, а охолоджуючого барабану - у зв`язку з відсутністю покупців на такий товар.
Скаржник зауважує, що судами не надано оцінку доводам, наведеним позивачем та наданим на їх підтвердження доказам, надано неправильну оцінку обставинам справи, не з`ясовано фактичні обставини у даній справі.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.12.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.05.2024 призначив справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 29.05.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового, валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, за наслідками якої складено акт від 23.08.2017 №10661/20-40-14-02-08/30982670 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2017 року на суму 175915,00 грн;
підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість за березень 2017 року на загальну суму 95266,00 грн;
пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України щодо незабезпечення зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.09.2017:
№0002741402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 219893,75 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 175915,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 43978,75 грн;
№0002751402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 119082,50 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 95266,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 23816,50 грн.
Суд касаційної інстанції не переглядає судові рішення в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.09.2017 №0002741402 в частині визначення грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 44381,25 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 35505,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8876,25 грн, оскільки зазначене не є предметом касаційного оскарження.
Верховний Суд переглядає судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2017 №0002751402 та №0002741402 в частині визначення грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 175512,50 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 140410,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 35102,50 грн, що є предметом касаційного оскарження.
Надаючи оцінку спірним правовідносин у зазначеній частині, колегія суддів виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Частиною другою статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Пунктом 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".
Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси",затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
За приписами пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси",затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу.