ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
справа №580/3253/23
адміністративне провадження № К/990/43176/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку спрощеного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №580/3253/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року (колегія суддів: головуючий суддя Василенко Я.М., судді Ганечко О.М., Кузьменко В.В.)
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
1.1. визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) щодо відмови у задоволенні рапорта військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до ч. 4 п. "г" ст. 26 Закону України "По військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з наявністю у дружини статусу особи з інвалідністю ІІІ групи;
1.2. зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_2 ) вчинити дії щодо звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з? військової служби за сімейними обставинами відповідно до ч. 4 п. "г" ст. 26 Закону України "По військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з наявністю у дружини статусу особи з інвалідністю ІІІ групи шляхом прийняття відповідного наказу.
1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії відділення, штаб-сержант. Позивач стверджує, що 13.03.2023 звернувся до військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі ч. 4 п. 2 "г" ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, з нотаріально засвідченими копіями додатків до рапорту, що підтверджують підставу для звільнення. 30.03.2023 військовою частиною НОМЕР_3 листом повідомлено позивача про відмову у звільненні з військової служби у зв`язку з відсутністю підстави для звільнення, позаяк дружина позивача має інвалідність третьої групи, а не першої або другої. Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, що порушує його законні права та інтереси, враховуючи те, що відповідно до ч. 4 п. 2 г статті 26 Закону №2232-ХІІ під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) за таких підстав: 1) в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності. Норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності певної групи інвалідності, а передбачає таку можливість в силу того, що один із подружжя є особою з інвалідністю, без конкретизації якої саме групи є інвалідність; 2) та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що не передбачено умови відстрочки від призову або звільнення з військової служби наявності з числа членів сім`ї військовозобов`язаного особи з інвалідністю 3 групи, проте такою умовою є наявність у членів сім`ї осіб з інвалідністю 1 та 2 груп. Суд першої інстанції звернув увагу, що критерії встановлення групи інвалідності у взаємозв`язку з визначеними згідно пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232 підставами звільнення з військової служби під час воєнного стану (через сімейні обставини) свідчать про необхідність здійснення військовослужбовцем догляду за непрацездатною особою або особою із захворюванням, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи. Судом першої інстанції зауважено, що дружина позивача є особою з інвалідністю ІІІ групи (довідка МСЕК від серії 12 ААВ № 251620), проте інвалідність встановлена на строк до 01.06.2023 (загальне захворювання). При цьому, на час розгляду справи по суті позивач не повідомив про встановлення/продовження/підтвердження дружині 3 групи інвалідності після 01.06.2023 та про причини власного неповідомлення обставин під час призову.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
3.1. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) щодо відмови у задоволенні рапорта військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до ч. 4 п. "г" ст. 26 Закону України "По військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з наявністю у дружини статусу особи з інвалідністю ІІІ групи.
3.2. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_2 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
3.3. Задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент подання позивачем рапорта про звільнення з військової служби та прийняття відмови у його задоволенні дружина позивача перебувала в статусі особи з інвалідністю ІІІ групи (відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 334877 дружині позивача встановлено ІІІ групу інвалідності. Інвалідність встановлена на строк до 01.06.2025. Причина інвалідності: загальне захворювання).
3.4. Враховуючи це суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби за пп. "г" п. 2 ч. 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, оскільки його дружина, як на момент подання рапотра про звільнення з військової служби та прийняття відмови у його задоволенні, так і на момент прийняття даної постанови судом апеляційної інстанції, є особою з інвалідністю ІІІ групи.
3.5. Також суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що дружина позивача не є особою з інвалідністю I чи II групи, а тому відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби, оскільки абзацом 5 пп. "г" п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено окрему підставу для звільнення за сімейними обставинами - в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності.
3.6. Крім цього, суд апеляційної інстанції визнав безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що позивач не надав до суду доказів про те, що його дружина потребує постійного стороннього догляду (підтвердженого заключенням МСЕК), оскільки згідно з абз. 5 пп. "г" п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ наявність у військовослужбовця дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю є самостійною підставою для звільнення з військової служби за сімейними обставинами, незалежно від того чи така особа потребує постійного догляду.
ІІ. Касаційне оскарження
4. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
4.1. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування частини четвертої статті 26 Закону України "По військовий обов`язок і військову службу" - щодо звільнення з військової служби військовослужбовців у зв`язку із наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю.
5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, за змістом якого висловив незгоду з викладеними заявником в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновку суду апеляційної інстанції, просив це судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
6. Позивач наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.02.2023 №14-ОС призначений на посаду інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування.
7. Позивач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Наказом від 14.02.2023 №8-ОС ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення.
8. 13.03.2023 позивач подав рапорт до військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
9. ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) скерував коменданту третьої прикордонної комендатури швидкого реагування підполковнику ОСОБА_2 лист 30.03.2023 №12/4281/23 (за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3) про розгляд рапорту щодо звільнення ОСОБА_1, де повідомляє про відсутність підстав для звільнення з військової служби ОСОБА_1 за пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", позаяк дружина військовослужбовця не є особою з інвалідністю І чи ІІ групи. У листі зазначається: інформацію довести до військовослужбовця під підпис.
10. 30.03.2023 позивач ознайомлений про відмову у задоволенні рапорту.
11. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не звільнення його з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232 як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, позивач звернувся з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
12. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
15. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
16. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон № 2232-ХІІ.
17. За частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
18. Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2).
19. Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
20. Пунктами 305, 306, 307 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, передбачено, що в особливий період військовослужбовці проходять військову службу в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що визначають порядок проходження військової служби в особливий період.
21. Доукомплектування особовим складом Держприкордонслужби в особливий період здійснюється шляхом прийому громадян на військову службу за контрактом, а також призову резервістів та військовозобов`язаних, які не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
22. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу здійснюється у терміни, визначені мобілізаційними планами Державної прикордонної служби України, та в порядку, визначеному законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
23. З моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення військовослужбовців у відставку у зв`язку із визнанням їх за станом здоров`я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та наказів про звільнення військовослужбовців в запас на підставах, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
24. Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.
25. За цією правовою нормою військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), - у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи (підпункт "г" пункту 2 частини четвертої статті 26).
VI. Позиція Верховного Суду
26. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.