ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
справа №380/18087/22
адміністративне провадження № К/990/36963/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року (суддя: Клименко О.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року (судді: Довгополов О.М., Гудим Л.Я., Коваль Р.Й.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Львівської митниці О.Шахрая від 17 листопада 2022 року № 278-дс "Про застосування дисциплінарного стягнення".
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач послався на те, що відповідач безпідставно застосував до нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Вказав, що висновки дисциплінарної комісії про вчинення позивачем дисциплінарного проступку обґрунтовуються безпідставними доводами, що позивачем як головним державним інспектором відділу митного оформлення №4 митного поста "Городок" ОСОБА_1 проведене митне оформлення транспортних засобів за митними деклараціями від 30 червня 2022 року №UА209200/2022/013009, №UА209200/2022/013011, №UА209200/2022/013012, які були подані раніше від дати доставлення транспортних засобів в зону митного контролю, оформлення таких митних декларацій здійснено з порушенням вимог частини першої статті 263 Митного кодексу України (далі - МК України), що свідчить про невиконання позивачем посадових обов`язків, передбачених пунктом 3.1 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Городок" Львівської митниці та частини шостої статті 377 МК України.
Позивач зазначає, що митне оформлення товарів за електронними митними деклараціями від 30 червня 2022 року №UА209200/2022/013009, №UА209200/2022/013011, №UА209200/2022/013012, було здійснено із звільненням від оподаткування митними платежами (ввізним митом, акцизним податком та податком на додану вартість), з застосуванням пільги за кодом " 311", на підставі пункту 9-11 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" МК України та пункту 69.24 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, оскільки за вказаними митними деклараціями від 30 червня 2022 року оформлялись легкові автомобілі, які були ввезені на митну територію України 30 червня 2022 року.
Позивач стверджує, що застосовуючи звільнення від оподаткування до вказаних легкових автомобілів позивач діяв правомірно, оскільки декларанти саме у період дії Закону України від 24 березня 2022 року №2142-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану" (нормами якого було передбачено звільнення від сплати митних платежів легкових автомобілів і які втратили чинність з 00 год 00 хв 1 липня 2022 року згідно з Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування" від 21 червня 2022 року №2325-ІХ) подали 30 червня 2022 року до митного оформлення електронні митні декларації.
Позивач вказує, що після отримання з використанням АСМО в автоматичному режимі у порядку черговості надходження вказаних вище електронним митних декларацій та їх прийняття до митного оформлення ним було виявлено, що в поданих декларантами документах наявні заяви на затримки у митному оформленні у зв`язку з бажанням декларантів подати додаткові документи, у зв`язку з чим по цих деклараціях було проставлено відповідні відмітки про затримку до АСМО "Інспектор". 01 липня 2022 року після отримання від декларантів всіх необхідних документів і відомостей, передбачених МК України, позивачем було завершено митне оформлення із застосуванням преференцій, які діяли на момент ввезення та початку митного оформлення транспортних засобів. Тобто позивач застосував Закон, чинний на день прийняття митної декларації митним органом, що узгоджується з вимогами частини першої статті 3 МК України.
За доводами позивача, факт завершення митного оформлення товару 01 липня 2022 року не позбавляє платника податків права на використання податкової пільги під час здійснення митного оформлення вказаного товару, яке розпочалось 30 червня 2022 року, коли ще були чинні пільги, встановлені Законом України №2142-IX.
Позивач звернув увагу на те, що жодних роз`яснень, вказівок щодо алгоритму дій по даних транспортних засобах керівництво ДМС України не надавало. Вказав, що під час митного оформлення спірного товару керувався вимогами Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція, дата набрання чинності для України: 15 вересня 2011 року).
Також зазначив, що митним законодавством не передбачено, що посадова особа митного органу повинна перевіряти чи пред`явлені товари та особисто при цьому здійснювати огляд цих товарів в зоні митного контролю (в місці доставки). Робоче місце інспектора не знаходиться на в`їзді в зону митного контролю (в місці доставки), а знаходиться в окремому робочому приміщенні, тож у випадку необхідності фізично перевірити (ідентифікувати) чи перебуває товар в зоні митного контролю (в місці доставки) необхідно здійснити таку форму митного контролю як митний огляд.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом Львівської митниці від 06 жовтня 2022 року №188-дс "Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1" порушено дисциплінарне провадження стосовно головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Городок" Львівської митниці ОСОБА_1 на підставі доповідної записки заступника начальника Львівської митниці від 26 вересня 2022 року №7.4-19/21/149.
Відповідно до наказу Львівської митниці від 26 серпня 2022 року №129 "Про проведення перевірки з окремих питань, із змінами внесеними наказами Львівської митниці від 09 вересня 2022 року №141, від 15 вересня 2022 року №146 про з`ясування обставин можливого недотримання посадовими особами відділів митного оформлення Львівської митниці вимог законодавства України та нормативно-правових актів при здійсненні митного контролю та оформлення товарів, транспортних засобів, про що складено відповідний Акт про результати перевірки з окремих питань від 22 вересня 2022 року №7.4-19/21/148/121 (далі - акт перевірки).
В ході перевірки встановлено, що головним державним інспектором відділу митного оформлення №4 митного поста "Городок" Львівської митниці за митними деклараціями від 30 червня 2022 року №UА209200/2022/013009, №UА209200/2022/013011, №UА209200/2022/013012 здійснено митне оформлення з порушення вимог частини першої статті 263 МК України, що призвело до надання преференцій на суму 238 978,78 грн. Зазначене свідчить про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", а саме - невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків.
У висновках акту перевірки вказано, що митне оформлення за митними деклараціями від 30 червня 2022 року №UА209200/2022/013009, №UА209200/2022/013011, №UА209200/2022/013012 здійснено, виходячи з того, що транспортні засоби доставлено в зону митного контролю 01 липня 2022 року, що підтверджується перепустками, або за відсутності перепусток згідно даних ЄАІС Держмитслужби, суперечить вимогам статті 263 Кодексу.
По зазначених митних деклараціях мали бути відмовлено в митному оформленні по причині їх подання з порушенням вимог частини першої статті 263 МК України. Митні декларації на транспортні засоби оформлені за вказаними в цьому пункті МД, мали бути подані до митного оформлення не раніше 01 липня 2022 року без звільнення від сплати митних платежів відповідно до норм Закону України від 24 березня 2022 року №2142-ХІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на періоді воєнного стану" з нарахування та сплатою митних платежів на загальних підставах згідно чинного на момент подання законодавства.
Вказані обставини слугували підставою для висновків про невиконання ОСОБА_1 посадових обов`язків, передбачених пунктом 3.1. посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Городок", та вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", а саме - невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, що є дисциплінарним проступком, за вчинення якого, згідно з пунктом 2 частини першої, частини третьої статті 66 згаданого Закону, такому державному службовцю може бути оголошено догану.
Наказом в.о. начальника Львівської митниці Шахрая О. від 17 листопада 2022 року №278-дс "Про застосування дисциплінарного стягнення" до головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Городок" Львівської митниці ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Не погоджуючись з вказаним наказом про застосування дисциплінарне стягнення, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. начальника Львівської митниці О. Шахрая від 17 листопада 2022 року за № 278-дс "Про застосування дисциплінарного стягнення".
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що попередні митні декларації №UА209000/2022/989837, №UА209000/2022/991102, №UА209000/2022/99112 були отримані митним органом 30 червня 2022 року, додаткові митні декларації №UА209200/2022/013009, №UА209200/2022/013011, №UА209200/2022/013012 разом з пакетом долучених документів позивачем прийняті в роботу також 30 червня 2022 року, тобто в період дії пільг, передбачених Законом №2142-ХІ.
Суд першої інстанції врахував, що митне оформлення за додатковими митними деклараціями №UА209200/2022/013009, №UА209200/2022/013011, №UА209200/2022/013012 було призупинено, у зв`язку із наданням декларантами заяв про призупинення митного оформлення для подання додаткових документів. Проте, з огляду приписи частини першої статті 3 МК України, вважав, що відновлення митного оформлення за такими митними деклараціями 01 липня 2022 року, із застосуванням преференцій, які діяли на момент ввезення та початку митного оформлення транспортних засобів здійснено позивачем правомірно.
Суд першої інстанції критично оцінив доводи відповідача про те, що позивач мав обов`язок скласти картку відмови у митному оформленні за додатковими митними деклараціями з підстав їх подання з порушенням вимог частини першої статті 263 МК України (до дати доставлення згаданих транспортних засобів до митного органу). Аналізуючи положення наведеної норми суд вважав, що вона не обмежує декларанта у праві подати додаткову митну декларацію до попередньої від моменту пропуску товару через митний кордон і до спливу 10 днів після дати доставки у відповідний митний орган.
З огляду на вказане суд першої інстанції констатував, що приймаючи спірний наказ, відповідач не врахував усі дійсні обставини справи при проведенні дисциплінарного провадження, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Одночасно суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи відповідача про те, що спірний наказ не набрав чинності, а отже таким не порушені права позивача, вказавши, що спірний наказ безсумнівно породжує певні правові наслідки для позивача під час проходження ним державної служби. Зауважив, що не набрання чинності спірним наказом не нівелює права позивача на його оскарження та не спростовує факту порушення його законних прав та інтересів.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року залишено без змін.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з положень частини третьої статті 1 МК України, якими встановлено, що якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до пункту 3.14 Стандартних правил Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18 травня 1973 року, якщо митна служба реєструє попередню або неповну декларацію на товари, застосовувані до цих товарів заходи митно-тарифного регулювання не повинні відрізнятися від тих, які застосовувалися б у разі, якщо із самого початку була подана повна і належним чином заповнена декларація на товари.
Враховуючи вимоги пункту 3.14 Кіотської конвенції, та обставини того, що за додатковими митними деклараціями, оформленими позивачем, були подані попередні митні декларації, та такі подавалися в період дії Закону 2142-ІХ, суд апеляційної інстанції підтвердив висновок суду першої інстанції про те, що позивач під час завершення процедури митного оформлення транспортних засобів за додатковими митними деклараціями №UА209200/2022/013009, №UА209200/2022/013011, №UА209200/2022/013012 правомірно застосував Закон №2142-ХІ.
При цьому суд апеляційної інстанції відзначив, що застосований підхід відповідає правовому підходу, який застосував Верховний Суд у постанові від 28 червня 2023 року справі №160/11478/22.
Спростовуючи твердження відповідача про необхідність відмови у прийнятті додаткових митних декларацій на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 264 МК України та пункту 4.4 розділу IV Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631, суд апеляційної інстанцій зауважив, що в спірному випадку подавались електронні митні декларації, на яких, за його висновком, ці норми не поширюється. Вважав, що відмова в прийнятті електронної митної декларації може відбутись лише на підставі пункту 2 частини одинадцятої статті 264 МК України та частини другої пункту 4.4 розділу IV Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631, а саме коли електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів. За визначених підстав суд апеляційної інстанції виснував, що фактичних підстав для відмови у прийнятті додаткових митних декларацій до митного оформлення позивач не мав.
До того ж суд апеляційної інстанції погодився з твердженням суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача щодо порушення позивачем частини першої статті 263 МК України, повторюючи його висновок про те, що декларант не обмежений у праві подати додаткову митну декларацію до попередньої від моменту пропуску товару через митний кордон України і до спливу 10 днів після доставки у відповідний митний орган.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції вважав правильним висновок суду першої інстанції про те, що висновок відповідача про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є помилковим.
Оцінюючи доводи відповідача про те, що за змістом спірного наказу він набирає чинності в перший робочий день, наступний за днем закінчення відпустки позивача по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто в майбутньому, суд апеляційної інстанції акцентував на тому, що оскільки спірний наказ було надіслано на електронну пошту позивача для ознайомлення, то такий безсумнівно породжує певні правові наслідки для позивача під час проходження ним державної служби.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
Не погоджуючись із вказаними судовим рішенням, Львівська митниця звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, скаржник просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Касаційне провадження відкрито на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адиіністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму частини першої статті 263 МК України, а їх висновок про наявність права декларанта на подання додаткової митної декларації до попередньої від моменту пропуску товару через митний кордон України, а не від моменту доставлення цих товарів, транспортних засобів митному органу, який здійснює митне оформлення товарів суперечить положенням законодавства. За твердженнями скаржника, норма частини першої статті 263 МК України чітко передбачає, що строк подання декларації починається з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до митного органу. Скаржник звертає увагу на те, що законодавче обмеження щодо можливості подання додаткової митної декларації до моменту доставки товару до митного органу призначення передбачене також частиною четвертою статті 200 МК, яка встановлює момент подачі декларації та інших документів до митного органу після доставки таких товарів до цього органу, та положеннями статті 102 МК України, яка пов`язує завершення митного режиму транзиту з фактичним доставленням товарів до визначеного митним органом або узгодженого ним місця доставки. Принагідно зазначає, що доставка до митного органу призначення та пред`явлення товару, митне оформлення якого здійснював позивач, є обов`язковою. З огляду на зазначене, скаржник вказує на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо можливості подання декларантом додаткової митної декларації до попередньої до моменту доставлення товарів, транспортних засобів митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якщо доставка таких товарів є обов`язковою.
Також скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про те, що положення пункту 3 частини одинадцятої статті 264 МК України не поширюється на випадки подання електронної митної декларації та те, що відмова у прийнятті електронної митної декларації може відбутись тільки на підставі пункту 2 частини одинадцятої статті 264 МК України та частини другої пункту 4.4 розділу IV Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №631, а саме якщо електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів. Така позиція, за доводами скаржника, дозволяє подавати електронну митну декларацію без зазначення у ній відомостей та без долучення документів (як це передбачено пунктом 1 частини одинадцятої статті 264 МК України) та з порушенням інших вимог МК (як це передбачено пунктом 3 частини одинадцятої статті 264 МК України) та митний орган не має права відмовити у її прийнятті, що є абсурдним. За висновком скаржника, положення як пункту 1, так і пункту 3 частини одинадцятої статті 264 МК України стосується всіх форм митних декларацій, тоді як пункт 2 частини одинадцятої цієї норми МК України не підлягає застосуванню до митних декларацій, оформлених на паперовому носії. В контексті наведеного скаржник вказує на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування пункту 3 частини одинадцятої статті 264 МК України, а саме чи поширюється така норма на випадки подання електронних митних декларацій.
Крім того, скаржник вважає необґрунтованим посилання суду апеляційної інстанції на пункт пункту 3.14 Стандартних правил Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18 травня 1973 року. Оскільки подані попередні декларації не містили даних, проставлення яких вимагає митна служба для застосування процедури імпорту й товари за такими деклараціями не випускались у вільний обіг, скаржник доводить, що підстави для застосування згаданого пункту Кіотської конвенції в спірному випадку відсутні. У цьому зв`язку вказує на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування положень пункту 3.14 Кіотської конвенції.
Обґрунтовуючи пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі №320/12166/20, про те, що адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для задоволенні позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов`язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.
Посилаючись на те, що за змістом спірного наказу він набирає чинності в перший робочий день, наступний за днем закінчення відпустки позивача по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто в майбутньому, скаржник зазначає, що станом як на дату подання позовної заяви, так і на даний час він не набрав чинності, тому не порушує права позивача. Скаржник не погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, що спірний наказ безсумнівно породжує певні правові наслідки для позивача під час проходження державної служби, вказуючи, що жодного такого правового наслідку суд апеляційної інстанції не встановив. З огляду на вказане, скаржник наполягає, що суди в цій справі безпідставно визнали протиправним та скасував наказ, який не набрав чинності, тобто не породжував правових наслідків від моменту його прийняття для позивача.
Позиція інших учасників справи.
Від ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М., Єресько Л.О.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі №380/18087/22 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 29 травня 2024 року призначено справу до розгляду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 4 Закону №889-VIII визначено, що державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: верховенства права; законності; професіоналізму; патріотизму; доброчесності; ефективності; забезпечення рівного доступу до державної служби; політичної неупередженості; прозорості; стабільності.
Відповідно до положень частини першої статті 8 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки.
За правилами частини першої статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
У силу вимог частини першої статті 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Одним з видів дисциплінарних проступків є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (пункт 5 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу").
Згідно з положеннями частини першої статті 66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану (частина п`ята статті 66 Закону №889-VIII).
Частиною першою статті 67 Закону №889-VIII обумовлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.
Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення (частина перша статті 77 Закону України "Про державну службу").
Відповідно до частин другої та третьої статті 1 МК України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.
Частиною першою статті 3 МК України встановлено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
За термінами, наведеними в статті 4 МК України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; транспортні засоби - транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі.
Частиною першою статті 194 МК України визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України декларант або уповноважена ним особа попередньо повідомляють митний орган, у зоні діяльності якого товари будуть пред`явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари.
Попереднє повідомлення про намір ввезти товари на митну територію України здійснюється шляхом надання митному органу, в зоні діяльності якого товари будуть пред`явлені для митного оформлення, попередньої митної декларації або іншого документа, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу (частина друга статті 194 МК України).
Відповідно до частини третьої статті 259 МК України попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.
Попередня митна декларація повинна містити відомості, достатні для: 1) ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення; або 2) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, після пропуску цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України та без пред`явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація; або 3) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, після пред`явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація.