ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 821/1150/18
касаційне провадження № К/9901/67760/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 (суддя Ковбій О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 (головуючий суддя - Потапчук В.О., судді - Шляхтицький О.І., Семенюк Г.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрянське ХПП" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрянське ХПП" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 23.03.2018 №0000641306, №0000651306, №0000851422, №0000831422, №0000661306.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . Зазначив, що господарські операції із зазначеним контрагентом фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Товариства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, грунтуються лише на припущеннях, наявності негативної інформації відносно контрагента позивача та суб`єктів господарювання, з якими контрагент позивача мав господарські відносини по ланцюгу постачання, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування. Також позивач зазначає про дотримання ним вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 16.08.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 23.03.2018 №0000831422, №0000851422, №0000641306 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 804960,40 грн, в частині застосування штрафної санкції в розмірі 599579,07 грн, в частині нарахування пені в розмірі 256096 грн, №0000651306 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 67079,27 грн, в частині застосування штрафної санкції в розмірі 49964,93 грн, в частині нарахування пені в розмірі 21341,33 грн. В решті позову відмовив.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із ФОП ОСОБА_1, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а також зважаючи на обставини, викладені Управлінням у акті перевірки ФОП ОСОБА_1 від 18.09.2017 № 136/2122/306/2725801639, зокрема, щодо господарських відносин між ФОП ОСОБА_1 та Товариством, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню. Також, суди виходили з того, що єдиною підставою для визначення Товариству грошових зобов`язань, зокрема, з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у скасованій судами частині було саме невизнання контролюючим органом реальності здійснених Товариством та його контрагентом господарських операцій, що спростовано в процесі розгляду даної справи.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, Управління подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою непідтвердження господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом з підстав: відсутності доказів в підтвердження надання транспортних послуг, транспортування товару; неможливості підтвердження таких взаємовідносин з підстав наявності негативної податкової інформації відносно контрагента позивача, відсутності основних, фондів, виробничих і трудових ресурсів у зазначеного вище контрагента позивача. Також скаржник вказує, що оскільки перерахування Товариством коштів на користь ОСОБА_1 відбулось не за здійснення цим громадянином господарської діяльноств, то у позивача були відсутні підстави для зазначення ознаки " 157" у податкових розрахунках за формою 1-ДФ та, як наслідок, не було підстав для звільнення від оподаткуванням податком на доходи та військовим збором з виплачених сум.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.05.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 29.05.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, за результатами якої складено акт від 28.02.2018 №42/21-22-14-01/38669824 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємства за 9 місяців 2017 року у сумі 1653822,00 грн;
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 9 місяців 2017 року у сумі 507248,00 грн;
пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 18984,78 грн, з них за листопад 2015 року в розмірі 11437,70 грн, за грудень 2015 року в розмірі 7547,08 грн;
підпункту "г" підпункту 164.2.17, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, пункту 163.1 статті 163, пункту 171.2 статті 171, пункту 177.6 статті 177 ПК України, з урахуванням вимог передбачених пунктом 164.5 статті 164 ПК України занижено податок з доходів фізичних осіб у перевіряємому періоді на 805039,05 грн в 2016 році;
пункту 51.1 статті 51 ПК України, шляхом не відображення у поданій за формою 1-ДФ звітності за І квартал 2017 року даних про фактично проведені виплати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 в сумі 106420,00 грн;
підпункту "г" підпункту 164.2.17, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, пункту 163.1 статті 163, пункту 171.2 статті 171, пункту 177.6 статті 177 ПК України, з урахуванням вимог підпунктів 1.2-1.4 пункту 15 (прим.1) Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу ХХ ПК України, в наслідок чого занижено військовий збір, що підлягає перерахуванню в бюджет у перевіряємому періоді на 67086,59 грн в 2016 році;
підпункту 168.1.2 пункту 168.1, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України, що призвело до несвоєчасного перерахування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб в бюджет у вересні 2017 року з затримкою у на 22 календарних дні у сумі 3182,93 грн;
підпункту 168.1.2 пункту 168.1, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України з урахуванням вимог підпунктів 1.2-1.4 пункту 15 (прим.1) Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу ХХ ПК України, що призвело до несвоєчасного перерахування утриманих сум військового збору в бюджет у вересні 2017 року в сумі 759,85 грн, з затримкою у 22 календарні дні.
На підставі висновків акта перевірки Управлінням були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.03.2018:
№0000831422, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 634060,00 грн;
№0000641306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 1661085,42 грн;
№0000651306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 138470,67 грн;
№0000851422, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1653822,00 грн;
№0000661306, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 510,00 грн.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу витрат сум за господарськими операціями з вказаним вище контрагентом, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов на підставі наявності негативної інформації відносно контрагента позивача, наявності недоліків у первинних документах, відсутності у контрагента позивача необхідних для здійснення господарської діяльності основних фондів, виробничих та трудових ресурсів.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень в межах задоволених судами попередніх інстанцій позовних вимог, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Частиною другою статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).