ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 813/2763/17
касаційне провадження № К/9901/39857/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 (суддя Брильовський Р.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді - Іщук Л.П., Попко Я.С.) у справі за позовом Приватного підприємства "Петробуд" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Петробуд" (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 04.07.2017 №0011261412, №0011131412, №0011151412, №0011161412.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Гіацинт", ТОВ "Енергобуд-Лайн ", ТОВ "ТМ Сервіс", ТОВ "Укрекспосервіс". Зазначив, що господарські операції із зазначеними контрагентами позивача фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Підприємства, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 19.10.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 04.07.2017 № 0011261412, №0011131412, №0011151412, №0011161412.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що платником правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ "Гіацинт", ТОВ "Енергобуд-Лайн ", ТОВ "ТМ Сервіс", ТОВ "Укрекспосервіс", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення у визначеній судами частині підлягають скасуванню. Також, суди виходили з того, що граничний термін для подання податкового розрахунку за формою 1-ДФ за I квартал 2017 року спливав лише 10.05.2017, тоді як період, за який перевірялася діяльність позивача, як визначено в акті перевірки, становив з 01.01.2014 по 31.03.2017.
Управління, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків судів фактичним обставинам у даній справі. Стверджує про непідтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ "Гіацинт", ТОВ "Енергобуд-Лайн ", ТОВ "ТМ Сервіс", ТОВ "Укрекспосервіс", з підстав неможливості підтвердження таких взаємовідносин з огляду на відсутність деяких первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, зокрема, сертифікатів якості товарів, сертифікатів відповідності товарів, актів приймання-передачі товарів, наявності недоліків у первинних документах, негативної податкової інформації щодо зазначених контрагентів позивача, відсутності у контрагентів позивача належної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів, неможливості встановлення походження товару.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.04.2018 відкрив касаційне провадження за скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.05.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 29.05.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період діяльності з 01.01.2014 по 31.03.2017, за результатами якої складено акт від 20.06.2017 №719/13-01-14-12/32126959 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток всього на суму 576131,00 грн, в тому числі за 2015 рік на суму 40531,00 грн, за 2016 рік на суму 535600,00 грн та заниження податку на прибуток за 2016 рік на суму 333823,00 грн;
пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, на загальну суму 113872,00 грн, в тому числі за грудень 2016 року на суму 45604,00 грн, за січень 2017 року на суму 68268,00 грн.
пункту 51.1 статті 51, абзацу "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України в результаті неподання податкового розрахунку за формою 1 ДФ за I квартал 2017 року.
Також, актом перевірки встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України (не підтверджено факт реалізації товарно-матеріальних цінностей) внаслідок безпідставного завищення податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2016 року по виписаних податкових накладних на адресу ТОВ "Укрекспосервіс" на суму 1495674,20 грн та в порушення вимог пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку із використанням підприємством товарів не в господарській діяльності на загальну суму 1495674,20 грн.
Оскільки висновки, зазначені в акті перевірки по господарських операціях між позивачем та ТОВ "Укрекспосервіс" не знайшли свого відображення в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, суди розглянули справу в межах заявлених позовних вимог.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.07.2017:
№0011261412 Форми "П", яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 576131,00 грн;
№0011131412 Форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 417278,75 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 333823,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 83455,75 грн;
№0011151412 Форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 170808,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 113872,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 56936,00 грн;
№0011161412 Форми "ПС", яким до платника застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.
Висновки про порушення позивачем податкового законодавства грунтувалися на тому, що платником включено до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суми за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами, які, на думку контролюючого органу, не носять реального характеру з підстав наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача, наявності недоліків у первинних документів, відсутності деяких первинних документів, відсутності належної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів у контрагентів позивача для здійснення такої господарської діяльності, неможливості встановлення походження придбаного позивачем товару.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Частиною другою статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.