ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 826/20080/13-а
касаційне провадження № К/9901/69537/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2014 (суддя Огурцов О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 (головуючий суддя - Бєлова Л.В., судді - Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн") до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.11.2013 №0000673720, №0000683720.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Меридіан Са", ПП "Енліль-М", ТОВ "Золотий колос півдня", ПП "Еліт Агро Альянс" та СТ "УТФ". Зазначає, що господарські операції із зазначеними контрагентами об`єктивно відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Товариства, придбані товарно-матеріальні цінності використовувалися ним у власній господарській діяльності, а відтак у контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 17.02.2014 позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 26.11.2013 №0000673720, №0000683720.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами позивача, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.04.2014 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність формування платником податкового кредиту за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами з підстав того, що такі операції фактично не відбулись, не мають реального характеру, не підтверджені належними первинними документами.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду постановою від 11.09.2018 скасував постанову суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, вказав на недоліки документального оформлення господарських операцій позивача з контрагентами без зазначення, які конкретно первинні документи маються на увазі і які саме недоліки містять ці документи та як це впливає на встановлення реальності здійснення господарських операцій.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зауважив, що покладення судом апеляційної інстанції в основу судового рішення актів зустрічних перевірок контрагентів позивача як доказу неможливості здійснення ними господарської діяльності без фактичного з`ясування наявності у зазначених підприємств основних засобів, трудових та виробничих ресурсів, понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів, електроенергії, виплату заробітної плати, тощо) є передчасним. Судом апеляційної інстанції обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів виконано не було, що і потягло за собою прийняття рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
За наслідками нового розгляду справи Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.11.2018 залишив без змін рішення суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами позивача, оскільки такі операції у визначеній судом частині підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Офіс, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків судів фактичним обставинам у даній справі. Стверджує про непідтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав неможливості підтвердження таких взаємовідносин з огляду на відсутність первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача, відсутності у контрагентів позивача належної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів, не підтвердження таких операцій зустрічними перевірками контрагентів позивача.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.01.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.05.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 29.05.2024.
У відповідності до положень частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну позивача його процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМ Юкрейн", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.06.2019.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом в період з 22.10.2013 по 29.10.2013 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з питань бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за 2010 - 2012 роки, за наслідками якої складено акт від 31.10.2013 №1312/4050/37-22/20027449 (далі - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем вимог: підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 185, пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого платником завищено суму податкового кредиту та від`ємного значення на загальну суму 5103231,13 грн; пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено суми бюджетного відшкодування на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 3209654,16 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.11.2013: №0000683720, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2431576,97 грн; №0000673720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3209654,16 грн, нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) 1078913,03 грн.
Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтувалися на тому, що Товариством включено до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами, які на думку контролюючого органу, не носять реального характеру з підстав наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача, непідтвердження таких господарських операцій за наслідками зустрічних перевірок контрагентів позивача, відсутності у таких контрагентів трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законом №168/97-ВР.
Так, підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР).
Податкове зобов`язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР).
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР).
У подальшому відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.