ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 280/9297/20
адміністративне провадження № К/990/24201/23
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №280/9297/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "Електротехнологія" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 (головуючий суддя Суховаров А.В., судді: Головко О.В., Ясенова Т.І.),
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Електротехнологія" (далі також - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0086695004 від 14.07.2020 про нарахування штрафу у розмірі 235 244,52 грн за затримку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що податок на додану вартість (далі - ПДВ), зазначений у відповідних податкових деклараціях, сплачувався позивачем в повному обсязі та у встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України) строки. При цьому, визначених законом підстав для спрямування сплачених Товариством коштів в порядку, встановленому пунктом 87.9 статті 87 ПК України, не було.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов Товариства задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0086695004 від 14.07.2020.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.
Згідно акту камеральної перевірки №2769/08-01-50-04/05402335 від 11.06.2020, проведеної ГУ ДПС у Запорізькій області, Товариством порушено пункт 57.1 ПК України стосовно своєчасної сплати податкових зобов`язань, зазначених в податкових деклараціях з податку на додану вартість на загальну суму 1 176 222, 68 грн:
- за податковою декларацію №9214676623J02001 від 19.09.2019 сума 95838,60 грн мала бути сплачена 01.10.2019, а сплачена 27.04.2020, затримка 210 днів;
- за податковою декларацією №9242901833J02001 від 17.10.2019 сума 89220,95 грн мала бути сплачена 31.10.2019, а сплачена 25.05.2020, затримка 208 днів;
- за податковою декларацією №9214676623J02001 від 19.09.2019 сума 5750,38 грн мала бути сплачена 01.10.2019, а сплачена 03.04.2020, затримка 186 днів;
- за податковою декларацією №9242901833J02001 від 17.10.2019 сума 91526,05 грн мала бути сплачена 31.10.2019, а сплачена 27.04.2020, затримка 180 днів;
- за податковою декларацією №9156918884J02001 від 18.07.2019 сума 3374,15 грн мала бути сплачена 31.07.2019, а сплачена 24.01.2020, затримка 178 днів;
- за податковою декларацією №9185923163J02001 від 19.08.2019 сума 79715, 00 грн мала бути сплачена 31.08.2019, а сплачена 24.02.2020, затримка 178 днів;
- за податковою декларацією №9275004453J02001 від 19.11.2019 сума 164237,00 грн мала бути сплачена 01.12.2019, а сплачена 25.05.2020, затримка 177 днів;
- за податковою декларацією №9214676623 J02001 від 19.09.2019 сума 156830,00 грн мала бути сплачена 01.10.2019, а сплачена 23.03.2020, затримка 175 днів;
- за податковою декларацією №9130137673J02001 від 19.06.2019 сума 46032,35 грн мала бути сплачена 01.07.2019, а сплачена 25.11.2019, затримка 148 днів;
- за податковою декларацією №9214676623J02001 від 19.09.2019 сума 40653,10 грн мала бути сплачена 01.10.2019, а сплачена 24.02.2020, затримка 147 днів;
- за податковою декларацією №9185923163J02001 від 19.08.2019 сума 130421,00 грн мала бути сплачена 31.08.2019, а сплачена 24.01.2020, затримка 147 днів;
- за податковою декларацією №9304565822J02001 від 18.12.2019 сума 27268,25 грн мала бути сплачена 31.12.2019, а сплачена 25.05.2020, затримка 147 днів;
- за податковою декларацією №9156918884J02001 від 18.07.2019 сума 137660,00 грн мала бути сплачена 31.07.2019, а сплачена 23.12.2019, затримка 146 днів;
- за податковою декларацією №9156918884J02001 від 18.07.2019 сума 107 695,85 грн мала бути сплаченою 31.07.2019, а сплачена 25.11.2019, затримка 118 днів.
На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом 14.07.2020 прийнято податкове повідомлення-рішення №0086695004 про нарахування позивачеві штрафу у розмірі 235244,52 грн за затримку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань більше 30 календарних днів в розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України.
Товариство скористалося правом адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення.
Рішенням ДПС України №33057/6/99-00-06-02-05-06 від 20.11.2020 в задоволенні скарги відмовлено. Зазначено, зокрема, що згідно з інтегрованою карткою платника податків, ПАТ "Електротехнологія" несвоєчасно сплачує самостійно задекларовані зобов`язання з податку на додану вартість, а тому платежі за переліченими в акті перевірки деклараціями зараховувались в рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача про застосування штрафу протиправним, Товариство звернулося до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно даних інтегрованої картки платника податків (далі також - ІКП), починаючи із 2014 року Товариством несвоєчасно сплачувалися самостійно задекларовані суми податкових зобов`язань, а відтак дії відповідача із погашення несплачених податкових зобов`язань у порядку календарної черговості їх виникнення відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України є правомірними.
Що ж стосується тверджень позивача про відсутність податкового боргу з податку на додану вартість станом на 30.06.2017, з посиланням на судові рішення у справі № 808/2696/17 та у справі №0840/2785/18, то суд першої інстанції зазначив, що у справі № 808/2696/17 відмовлено у стягненні податкового боргу з підстав недоведеності суми стягнення, а у справі №0840/2785/18 - скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, що, як констатував суд, не може свідчити про відсутність у позивача податкового боргу станом на 30.06.2017.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність у контролюючого органу підстав зараховувати всі платежі за податковими деклараціями, переліченими в акті перевірки, на погашення податкового боргу за податковими-повідомленнями рішеннями №0145875006 від 29.10.2018, №0027685006 від 01.03.2019, №0045065006 від 12.04.2019, оскільки сума непогашених узгоджених грошових зобов`язань за вказаними рішеннями становить 164446,40 грн, а сума сплачених коштів за податковими деклараціями - 1176222,68 грн, що значно перевищує податковий борг.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився контролюючий орган та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач наголошує, що оскільки факт несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань підтверджується матеріалами справи (витяг з ІКП з ПДВ наявний в матеріалах справи), проведення зарахувань контролюючим органом у рахунок минулих платежів здійснено правомірно.
Також контролюючий орган посилається на неврахування судом апеляційної інстанції позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.03.2021 у справі №804/2577/17, яка полягає у тому, що п.87.9 ст.87 ПК України визначено обов`язок податкового органу на зарахування всіх платежів, що надходять від платника, на погашення податкового боргу згідно черговості його виникнення, незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Верховний Суд зазначив, що формулювання призначення платежу у платіжному дорученні не підмінює порядку (черговості) зарахування коштів, визначеного вказаним пунктом статті 87 ПК України, оскільки зміст графи "призначення платежу" у платіжних дорученнях не має пріоритетного значення над встановленою чинним законодавством черговістю погашення платежів.
Ухвалою від 20.07.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Товариство правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористалося, що не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів встановила, що ключовим питанням, яке належало вирішити судам та яке підлягає касаційному перегляду в межах підстав касаційного оскарження, є обґрунтованість застосування ГУ ДПС норми пункту 87.9 статті 87 ПК України при зарахуванні коштів, сплачених позивачем по поточним податковим зобов`язанням, на погашення податкового боргу, що утворився в минулих звітних (податкових) періодах, в порядку черговості у випадку, коли платник податку заперечує наявність у нього боргу на час сплати поточних зобов`язань. Від вирішення цього питання залежить правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України за порушення граничних строків сплати податкового зобов`язання.
Згідно з визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.152, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом; погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі не виконання платником податків обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків. Ця компетенція стосується, зокрема виявлення джерел погашення податкового боргу та контролю за дотриманням платником податків черговості погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.
Правила пункту 87.9 статті 87 ПК України передбачають, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.