П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 332/3282/22
провадження № 51-1368км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурорів ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
ОСОБА_6,
представника потерпілої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_11 на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 лютого 2023 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022081370000374, за обвинуваченням
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Верхній Березів Косівського району Івано-Франківської області, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
1. 02 лютого 2023 року Заводський районний суд м. Запоріжжя засудив ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 414 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років; постановив стягнути зі ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 4 839,64 грн на користь держави в рахунок процесуальних витрат.
Вироком установлено, що ОСОБА_11, проходячи військову службу за мобілізацією на посаді стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 в званні молодший сержант, 28 серпня 2022 року, перебуваючи на бойових позиціях поблизу с.Новомиколаївка Пологівського району Гуляйпільської ОТГ Запорізької області, достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені законодавством, та правила поводження зі зброєю, діючи зі злочинною недбалістю, порушив ці правила, а саме без дозволу командира, зарядив закріплений за ним автомат АКС- 74У НОМЕР_3, опустивши перевідник вогню донизу у положення "ОД", за рукоятку відвів затворну раму назад, відпустив рукоятку затворної рами, дославши таким чином патрон до патронника, поставив автомат на запобіжник та почав зберігати його в такому режимі.
У подальшому, 28 серпня 2022 року, близько 21:20, перебуваючи в спальній кімнаті домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, достовірно знаючи правила поводження зі зброєю, діючи зі злочинною недбалістю, зберігаючи закріплений за ним автомат АКС-74 НОМЕР_3 в бойовому положенні, взяв його в руки, опустивши перевідник вогню донизу у положення "ОД", направляючись до виходу з будинку за вказаною адресою та тримаючи автомат у руках, а палець на спусковому гачку, вдарився правим плечем об дверну коробку, через що спустив курок з бойового взводу, внаслідок чого здійснив один постріл у вхідні двері, за якими стояв солдат ОСОБА_12, в результаті чого останній отримав одне проникаюче наскрізне кульове вогнепальне поранення в область грудей та одне проникаюче сліпе кульове вогнепальне поранення лівого передпліччя, що призвело до смерті потерпілого через розриви внутрішніх органів та масивну крововтрату.
2. 12 грудня 2023 року Запорізький апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_11, його захисника та представника потерпілої, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
3. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9, не погоджуючись з рішеннями, постановленими у кримінальному провадженні, ставить вимогу про їх зміну в частині призначеного його підзахисному покарання. Просить призначити ОСОБА_11 покарання із застосуванням ст. 75 КК.
4. На обґрунтування зазначеної вимоги наводить такі доводи:
4.1. судом не взято до уваги, що злочин було вчинено в районі ведення бойових дій. ОСОБА_11 щойно повернувся з бойових позицій до місця відпочинку, яке знаходиться у десятикілометровій зоні до лінії фронту і таке поводження зі зброєю продиктовано та безпосередньо пов`язане саме з виконанням завдань в районі ведення бойових дій. Умови, в яких опинився Скільський, та його мотиви щодо захисту себе та своїх побратимів від ворога спонукали його тримати зброю у бойовій готовності. Суд апеляційної інстанції також не зважив, що під час обрання судом покарання такі обставини не були враховані, однак мають суттєве значення для справи та свідчать про меншу суспільну небезпечність ОСОБА_11, що з огляду на ч. 2 ст.66 КК є обставиною, яка пом`якшує покарання;
4.2. призначаючи покарання, суди не зважили на те, що ОСОБА_11 неодноразово звертався до командування Збройних Сил України (далі - ЗСУ) з клопотанням надати йому можливість продовжувати захищати Батьківщину та проходити службу у бойових частинах ЗСУ, оскільки має досвід військової служби, брав участь в АТО у 2014-2015 роках на Донбасі та з перших днів вторгнення рф добровольцем продовжив захищати Батьківщину;
4.3. не враховано судами і те, що пп. "в" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачає звільнення з військової служби у зв`язку з набранням законної сили вироком, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі та позбавлення військового звання. Однак звільнення від відбування покарання надало б ОСОБА_11 можливість продовжити служити, захищаючи Батьківщину, що передбачено п. 246 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008;
4.4. відповідно до ч. 4 ст. 76 КК нагляд за особами, звільненими від відбування покарання, здійснюють, окрім іншого, щодо засуджених військовослужбовців - командир військової частини, однак суд не зважив на такі альтернативні норми законодавства та допустив порушення вимог кримінального закону не застосувавши ст. 75 КК.
5. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 заявив вимогу змінити судові рішення щодо ОСОБА_11 та призначити йому покарання із застосуванням статей 69, 75 КК.
6. На обґрунтування зазначеної вимоги наводить такі доводи:
6.1. суди не врахували обставин вчиненого кримінального правопорушення, оскільки перебуваючи безпосередньо в зоні бойових дій, де існує постійна загроза несподіваного нападу ворога, ОСОБА_11 не розрядив свій автомат та перебуваючи у будинку, де відсутнє освітлення, у темну пору доби, з урахуванням несподіваної появи потерпілого, зіткнувся з перешкодою, здійснив постріл та влучив у нього внаслідок рикошету. Суб`єктивні обставини справи полягають у тому, що ОСОБА_11 пішов на шум із зарядженою зброєю, вважаючи, що поряд вороги, однак у темряві зіткнувся з перешкодою та стався постріл, при цьому потерпілого засуджений не бачив і зброю на нього не направляв;
6.2. з урахуванням того, що ОСОБА_13 брав участь в АТО під час звільнення Донбасу; добровільно пішов до лав ЗСУ під час повномасштабного вторгнення рф; під час досудового розслідування та розгляду справи у суді неодноразово просив надати йому можливість захищати Батьківщину, суди відповідно до ч. 2 ст.66 КК мали визнати обставиною, що пом`якшує покарання, участь ОСОБА_11 у відсічі повномасштабній збройній агресії рф;
6.3. ОСОБА_11 характеризується виключно з позитивної сторони за місцем мешкання, приймає участь у громадському та політичному житті суспільства, неодноразово нагороджувався відзнаками Президента України за участь в АТО, має подяки і грамоти від державних установ та громадських організацій. У справі є клопотання військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 та командування цієї частини про звільнення Скільського від призначеного покарання;
6.4. призначене судом покарання не є необхідним для виправлення ОСОБА_11 та попередження вчинення ним нових злочинів, бо він не має намір їх вчиняти, а хоче в подальшому захищати Батьківщину. Тому йому необхідно призначити покарання із застосуванням статей 69, 75 КК.
7. У запереченнях представниця потерпілої просить залишити касаційні скарги захисників без задоволення, а судові рішення - без зміни. Вважає, що ОСОБА_11 визнав вину з розкриттям обставин справи під тиском доказів, однак не усвідомив суспільну небезпеку вчиненого, а більшість його дій щодо вибачення перед потерпілою та щире каяття є самі по собі лише створенням формальних умов для мінімізації справедливого покарання. Не погоджується представниця і з тим, що ОСОБА_11 сприяв розкриттю злочину, оскільки після вчиненого злочинного діяння втік з місця події та переховувався від слідства, приховуючи стан алкогольного сп`яніння. Крім того, ОСОБА_11 відмовився давати показання як підозрюваний, а після оголошення підозри за ч. 1 ст. 115 КК почав повідомляти обставини, які виправдовували його за цією статтею.
8. У запереченнях на касаційні скарги потерпіла ОСОБА_8 зазначає, що з пояснень ОСОБА_11 убачається, що він умисно допускав порушення правил поводження зі зброєю та усвідомлював, що це створює небезпеку оточуючим. Через дії ОСОБА_11 настали незворотні наслідки у вигляді смерті людини, що відповідно до Конституції України є найвищою соціальною цінністю. Заперечуючи доводи, зазначені у касаційних скаргах захисників про те, що ОСОБА_11 виконував бойове завдання та не розрядив зброю, у зв`язку з перебуванням у зоні бойових дій, потерпіла апелює до того, що засуджений вже повернувся з позиції та перебував на відпочинку, про що зазначає у своїх поясненнях. Разом із цим, потерпіла вважає, що ОСОБА_11 визнав вину з розкриттям обставин справи лише під тиском доказів, які не оспорював у суді, тобто обрав позицію захисту, яка відповідає інтересам засудженого. При цьому ОСОБА_11 майже пів року не просив вибачення та не вчинив жодних дій для відшкодування збитків, що не свідчить про його щире каяття. Потерпіла просить касаційні скарги захисників залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.
9. Прокурор ОСОБА_14 у запереченнях на касаційні скарги захисників зазначає, що дійсно злочин вчинено в с. Новомиколаївки, де неподалік розташовувалися позиції ЗСУ, проте їх точне місце не вказувалось з міркувань безпеки. Однак на час вчинення протиправного діяння ця місцевість не мала статусу територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блоковані) станом на 10 серпня 2022 року. Із огляду на зазначене, вважає, що для засудженого перебування у цьому населеному пункті не може бути виправданням чи пом`якшуючою обставиною порушення правил поводження зі зброєю. Разом із цим, прокурор звертає увагу суду на те, що Скільський хоча і визнав цивільний позов, однак за реальної можливості для цього не виконав дій, спрямованих на його виконання: ні самостійно, ні через своїх захисників. Суди повною мірою врахували обставини справи, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, які помʼякшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, наслідки, а саме смерть потерпілого та правомірно не застосували статті 69 та 75 КК. Просить судові рішення залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.
10. Прокурор ОСОБА_5 заперечує проти задоволення касаційних скарг. Просить залишити без зміни судові рішення, оскільки вважає, що призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Не вбачає підстав для застосування статей 69, 75 КК. Його заперечення є аналогічними запереченням прокурора ОСОБА_14 .
Позиції учасників судового провадження
11. Прокурор та представник потерпілої заперечували проти задоволення касаційних скарг та просили рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
12. Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
13. За правиламич. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
14. Захисники у касаційних скаргах не оспорюють висновків суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК.
Щодо доводів про неврахування судами під час призначення покарання обставин вчинення кримінального правопорушення.
15. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.