ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 172/999/19
провадження № 51-1656км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040420000193, щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 )
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст висунутого обвинувачення й оскаржених судових рішень
1. Органи досудового розслідування обвинувачували ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
2. 25 червня 2019 року близько 19:40 велосипедист ОСОБА_8, керуючи технічно справним велосипедом марки Либідь ARDIS, з невеликою швидкістю рухалася правим краєм дороги по вулиці Партизанській від вулиці Березневої у напрямку вулиці Зарічної у селі Васильківка Дніпропетровської області.
3. У цей час по правому краю другорядної дороги по вулиці Запорізькій від вулиці Першотравневої у напрямку перехрестя вулиць Запорізької та Партизанської рухався технічно справний автомобіль марки OPEL VECTRA, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7 .
4. Всупереч вимогам пунктів 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) водій ОСОБА_7 не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, і не надав дороги велосипеду Либідь ARDIS, який рухався по головній дорозі. Зазначені порушення ПДР призвели до того, що автомобіль OPEL VECTRAпід час перетину перехрестя навпроти залізобетонної опори № а-5 А-4 СИП, розташованої біля тротуару по АДРЕСА_2, зіткнувся передньою частиною з переднім колесом велосипеда. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя у момент заподіяння.
5. Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області вироком від 29 вересня 2021 року визнав ОСОБА_7 невинуватим і виправдав за частиною 2 статті 286 КК на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю наявності у його діях складу кримінального правопорушення.
6. Визнаючи висунуте обвинувачення недоведеним, суд дійшов висновку, що за результатами судового розгляду не доведено зазначеного в обвинуваченні місця зіткнення транспортних засобів, а отже - і вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому порушень вимог пунктів 10.1, 16.1 ПДР.
7. Зокрема, як констатував суд, показання потерпілої про її рух головною дорогою, не знайшли об`єктивного підтвердження іншими доказами, а версія виправданого про те, що велосипедистка раптово виїхала з тротуару, залишилася неспростованою. Свідчення ОСОБА_8 про обставини ДТП суд оцінив як недостовірні і дані з метою уникнення відповідальності за допущені нею порушення ПДР.
8. Суд виходив із того, що за висновками проведених у справі судових автотехнічних і криміналістичних експертних досліджень встановити точне місце зіткнення транспортних засобів неможливо у зв`язку з недостатністю слідової картини, зафіксованої у протоколі огляді місця події і на схемі ДТП, а згідно з частиною 4 статті 17 КПК всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
9. Звернув суд увагу і на те, що згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи № 11/10.1/739 від 14 серпня 2019 року за умови розвитку подій згідно з версією ОСОБА_9 технічна можливість уникнути ДТП визначалася для нього виконанням вимог пункту 10.2 ПДР, водночас вимоги цього пункту не стосуються обставин даної справи та їх порушення виправданому органами досудового розслідування не інкримінувалося.
10. 30 листопада 2023 року Дніпровський апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
11. У касаційній скарзі прокурор заявила вимогу скасувати ухвалу апеляційного суду на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
12. На обґрунтування зазначеної вимоги навела такі доводи:
12.1. апеляційний суд, усупереч вимогам частини 2 статті 419 КПК, не здійснив належної перевірки доводів апеляційної скарги прокурора про незаконність і необґрунтованість виправдувального вироку і, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не навів в ухвалі переконливих мотивів прийнятого рішення;
12.2. суд апеляційної інстанції, хоча за клопотанням прокурора і дослідив у судовому засіданні протокол огляду місця ДТП на підставі частини 3 статті 404 КПК, проте дані цього документа, в якому зафіксовано місце зіткнення транспортних засобів на перехресті, належним чином не оцінив;
12.3. не дав апеляційний суд відповідей і на довід апелянта щодо необґрунтованого відхилення судом першої інстанції як доказів обвинувачення даних висновку експерта № 11/10.1/739 від 14 серпня 2019 року щодо оцінки дій кожного з учасників ДТП і причин її виникнення;
12.4. суди безпідставно надали перевагу показанням виправданого щодо обставин ДТП і не навели переконливих мотивів своїх висновків щодо неврахування послідовних свідчень потерпілої;
12.5. не отримали належної оцінки суду пояснення у судовому засіданні апеляційного суду експерта ОСОБА_10 про те, що осип скла міг залишитися за межами зони контакту автомобіля з велосипедом, у сукупності з даними мотивувальної частини висновку судової автотехнічної експертизи № 11/10.1/739 від 14 серпня 2019 року щодо ймовірного розташування місця зіткнення транспортних засобів;
12.6. апеляційний суд не звернув уваги на необґрунтовану оцінку судом першої інстанції показань потерпілої ОСОБА_8 як недостовірних і даних з метою уникнути відповідальності за порушення нею вимог ПДР. Не відреагував суд апеляційної інстанції і на безпідставну констатацію місцевим судом того, що під час проведення судового транспортно-трасологічного дослідження експерт, оцінивши пояснення ОСОБА_7 щодо траєкторії руху потерпілої перед ДТП як припущення, вийшов за межі своїх повноважень;
12.7. суд апеляційної інстанції не виправив і помилку місцевого суду, яка полягає у відмові в задоволенні цивільного позову прокурора в інтересах держави про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої всупереч вимогам частини 3 статті 129 КПК. Адже згідно з цією нормою процесуального права суд у разі виправдання обвинуваченого у зв`язку з відсутністю у його діях складу злочину залишає цивільний позов без розгляду.
13. На касаційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_7 подав заперечення, в яких навів доводи щодо законності й обґрунтованості ухвали, просив залишити її без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
14. Прокурор у судовому засіданні підтримала касаційну скаргу з наведених у ній доводів і міркувань, просила її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Мотиви суду
Щодо порушення апеляційним судом вимог статті 419 КПК, а також ненадання належної оцінки даним протоколу огляду місця події зі схемою ДТП
15. Як видно з матеріалів кримінального провадження, доводи прокурора щодо безпідставності виправдання ОСОБА_7, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були предметом ретельної перевірки апеляційного суду. Всупереч наведеним у скарзі твердженням, суд апеляційної інстанції належним чином проаналізував такі доводи, на кожен із них дав вичерпну відповідь і, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, навів в ухвалі переконливі мотиви визнання її необґрунтованою.
16. Зазначені висновки апеляційного суду ґрунтуються на вимогах статті 62 Конституції України, статті 17 КПК щодо презумпції невинуватості як одного з засадничих принципів кримінального судочинства. Згідно з цим принципом особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
17. Згідно з частиною 1 статті 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод та законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
18. Слідчий суддя, суд згідно з частиною 3 статті 26 КПК вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Зазначене є елементом засади диспозитивності, яка лежить в основі окреслених законодавцем у статті 337 КПК меж судового розгляду. Судовий розгляд, як унормовано частиною 1 цієї статті, проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише у межах висунутого обвинувачення.
19. Подія кримінального правопорушення, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини його скоєння, а також винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення згідно з частиною 1 статті 91 КПК є предметом доказування у кримінальному провадженні.
20. Правові норми статті 286 КК є бланкетними, тобто відсилають до встановлених спеціальними нормативно-правовими актами правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, якими особа повинна була керуватися у відповідній дорожній ситуації і які порушила. Складовими об`єктивної сторони цього злочину є: діяння, що полягає у недотриманні зазначених вище правил шляхом дії чи бездіяльності; обстановка події; наслідки; причинний зв`язок між діянням і наслідками.
21. Відповідно до висунутого звинувачення ОСОБА_7 інкримінувалося порушення вимог пунктів 10.1, 16.11 ПДР, оскільки він перед виїздом на перехрестя вулиць Партизанської та Запорізької із другорядної дороги не переконався у безпечності такого маневру для інших учасників руху та, перетинаючи перехрестя, не надав переваги у русі велосипедистці ОСОБА_8, котра їхала головною дорогою. Зазначені дії водія ОСОБА_11 згідно з обвинувальним актом призвели до зіткнення транспортних засобів і травмування ОСОБА_12 .
22. З`ясування наявності чи відсутності у діях виправданого порушення зазначених вище правил безпеки дорожнього руху і їх причинно-наслідкового зв`язку з ДТП та отриманням потерпілою тілесних ушкоджень потребувало встановлення траєкторії руху обох транспортних засобів і їх розташування на проїзній частині перед зіткненням. Ключовим питанням, що підлягало вирішенню у даній справі, було те, чи дійсно велосипедистка ОСОБА_8 рухалася головною дорогою, водій ОСОБА_7 - другорядною, а ДТП сталася на перехресті нерівнозначних доріг.
23. Разом із тим, поданими стороною обвинувачення і дослідженими у судовому засіданні доказами, які суд оцінив відповідно до визначених у статті 94 КПК критеріїв, не було беззаперечно підтверджено факту перетину ОСОБА_8 перехрестя головною дорогою, що дозволяв би констатувати наявність у неї законної переваги в русі, а дії виправданого щодо ненадання такої переваги оцінити як порушення приписів пункту 16.1 ПДР.