ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 635/7111/17
провадження № 51-4027 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
захисника (в режимі відеоконференції ) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 березня 2022 року:
- відмовлено в задоволенні клопотань захисників ОСОБА_8, ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 ;
- задоволено клопотання прокурора, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 до 25 березня 2022 року.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 березня 2022 року, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 повернуто.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, просить ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що 04 березня 2022 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова постановлено ухвалу, якою продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6, однак не погоджуючись з таким рішенням обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Вказує, що:
- про факт наявності такої ухвали суду першої інстанції обвинувачений лише припускав, оскільки до нього продовжував застосовуватись запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак не отримував належним чином завірену копію такого судового рішення;
- дата ознайомлення не прив`язана до дати отримання відповідного тексту за допомогою засобів поштового зв`язку;
- про наявність зазначеної ухвали сторона захисту дізналась з непрямих джерел, зокрема в ході подальших судових засідань, на яких сторона обвинувачення посилалась на таку ухвалу;
- у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України судові засідання протягом 2022 року проводились в режимі відеоконференції, тому сторона захисту не мала можливості отримати повний текст вказаного судового рішення;
- станом на момент подання касаційної скарги зазначена ухвала місцевого суду відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Суд апеляційної інстанції, як зазначає захисник, відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та повертаючи апеляційну скаргу:
- проігнорував доводи, наведені у апеляційній скарзі та клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, зробив висновок на основі припущень, а не об`єктивних даних;
- при постановленні оскаржуваного судового рішення порушив положення ст. 9, 24, 117 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК);
- посилаючись на обізнаність захисника і обвинуваченого про наявність ухвали від 04 березня 2022 року оскільки ними подавалась апеляційна скарга, в тому числі і до Полтавського апеляційного суду, не спростував, що обвинувачений не отримував належним чином завірену копію рішення суду першої інстанції.
Зокрема, захисник посилається на те, що сам факт подання апеляційної скарги не свідчить про ознайомлення із повним текстом оскаржуваного судового рішення.
Відтак, посилаючись на положення ч. 3 ст. 395 КПК, захисник вважає, що оскільки до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, ухвала про продовження строку тримання під вартою постановлена за відсутності обвинуваченого та його захисника, а належним чином завірену копію судового рішення він не отримував, тому обчислення строку на апеляційне оскарження з моменту постановлення судового рішення суперечить вимогам чинного кримінального процесуального законодавства, а також практиці Верховного Суду, викладеній у рішеннях від 13 травня 2020 року (справа № 991/358/20) та від 17 червня 2020 року (провадження № 51-1599 км 20).
На переконання захисника, оскільки причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними, то суд апеляційної інстанції був зобов`язаний поновити такий строк.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити. При цьому ОСОБА_6 пояснив, що не знав про судове засідання 04 березня 2022 року і не викликався в це засідання.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується право кожному на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Воловік проти України" зазначає, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, то держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду.
Положеннями ст. 24 КПК визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Системне тлумачення норм КПК свідчить про те, що положення процесуального закону про строки регламентують їх тривалість, порядок обчислення та наслідки закінчення цих строків. У кримінальному процесуальному законодавстві України строки встановлюються, продовжуються і поновлюються. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення. При визначенні початку обчислення строку важливо точно знати момент, з якого починається його перебіг.
При цьому аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про встановлення строку звернення до суду: рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві, при цьому щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа "Белле проти Франції"); не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено, ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа "Мушта проти України").
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 березня 2022 року, в тому числі, задоволено клопотання прокурора та продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 до 25 березня 2022 року.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.