ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
справа № 562/600/22
провадження № 51-5343 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
виправданого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42021184440000031 від 27 травня 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області, мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 06 червня 2023 року стосовно ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 грудня 2022 року ОСОБА_6, визнано невинуватим за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, та виправдано за недоведеністю наявності у його діях складу кримінального правопорушення, а кримінальне провадження у справі № 562/600/22 закрито, у зв`язку з виправданням обвинуваченого.
Цивільний позов потерпілої особи Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області залишено без розгляду.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК, за таких обставин.
ОСОБА_6, відповідно до Рішення Здолбунівської міської ради Рівненської області "Про підсумки виборів депутатів Здолбунівської міської ради та міського голови міста Здолбунова і визнання їх повноважень" № 1 від 05 листопада 2015 року, обраний Здолбунівським міським головою.
Маючи повноваження, передбачені ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ОСОБА_6, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками, зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету, які перебували у його відданні, у порушення вимог абз. 2 п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", а саме, що преміювання голів обласних, районних і районних у містах рад, їх заступників, сільських, селищних і міських голів, установлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги, здійснюється у порядку та розмірах, визначених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці, рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою та всупереч порядку, визначеного Положенням про преміювання, затвердженого рішенням виконавчого комітету Здолбунівської міської ради від 29 листопада 2006 року за № 432, не вніс на розгляд сесії Здолбунівської міської ради сьомого скликання розпорядження щодо преміювання міського голови з подальшим затвердженням цього розпорядження на сесії міської ради, що у свою чергу завдало збитків бюджету Здолбунівської міської ради у вигляді безпідставної виплати протягом періоду з 01 січня 2019 по 31 жовтня 2020 року міському голові ОСОБА_6 премії на загальну суму 264 784,48 гривень.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 06 червня 2023 року вирок місцевого суду залишив без зміни.
Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8, просить ухвалу Рівненського апеляційного суду від 06 червня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції, в порушення положень ст. 419 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК), не навівши належних, ґрунтованих на законі та обставинах справи мотивів, не вказавши в ухвалі конкретні обставини і факти, що спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи, прийняв незаконне рішення про відхилення апеляційної скарги прокурора та залишення вироку суду першої інстанції без змін, повністю погодившись з таким рішенням.
Зокрема, прокурор посилається на те, що оскільки показання, викладені у вироку, не відповідають тим, що безпосередньо надані в судовому засіданні, ним було заявлено клопотання про допит обвинуваченого ОСОБА_6, представників потерпілого ОСОБА_9 та ОСОБА_10, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а також про дослідження письмових доказів у кримінальному провадженні, однак суд апеляційної інстанції, в порушення ч. 3 ст. 404 КПК, відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора, формально зазначив про те, що зі змісту журналів судових засідань, які містяться в матеріалах кримінального провадження, не встановлено, що судом першої інстанції допущено істотні порушення при дослідженні доказів.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції:
- відмовивши у задоволенні вказаного клопотання, позбавив прокурора його права довести подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого, форму вини, мотив та мету, тобто реалізувати процесуальні повноваження прокурора, та як наслідок, поза увагою апеляційного суду залишилися показання представників потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_14, які в місцевому суді вказали, що дійсно ОСОБА_6 в період 2019-2020 років отримав премію з порушенням чинного законодавства та нормативних актів, що завдало шкоди місцевому бюджету, у зв`язку з чим ними було подано цивільний позов про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди;
- незважаючи на те, що прокурором оскаржувалося невірне викладення судом першої інстанції показань свідка ОСОБА_13, погодився з позицією місцевого суду, безпосередньо не допитавши останню;
- не навівши обґрунтованих мотивів, погодився з висновком місцевого суду про те, що преміювання міського голови ОСОБА_6 не здійснювалося поза межами фонду преміювання та фонду економії заробітної плати створеного на місяць, а відтак фактично шкоди місцевому бюджету не завдано.
Крім цього прокурор вказує, що підставою для визнання доказів недопустимими вказано порушення вимог ст. 216 КПК, оскільки прокурор не вирішив питання щодо скерування кримінального провадження для розслідування до належного правоохоронного органу (органу досудового розслідування територіального підрозділу поліції) в порядку ч. 7 ст. 214 КПК, у зв`язку з чим усі процесуальні дії, що були здійснені Здолбунівською окружною прокуратурою в період з 27 травня 2021 року по 30 серпня 2021 року визнані недопустимими доказами, проте, на його думку, визнання усіх доказів зібраних стороною обвинувачення у конкретному кримінальному провадженні недопустимими, не відповідає змісту положення, закріпленого у п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК.
Зазначає, що:
- у випадку коли мало місце процедурне порушення законодавства, яке не спричинило будь-яких порушень прав людини, посилання на необхідність застосування концепції "належної правової процедури" є безпідставним, у зв`язку з чим вважає, що довідка спеціаліста від 20 липня 2021 року та висновок судової економічної експертизи від 30 вересня 2021 року визнані недопустимими доказами незаконно та необґрунтовано, при цьому на обґрунтування своєї позиції посилається на постанову Верховного Суду у справі № 761/34746/17;
- ні вирок місцевого суду, ні заперечення сторони захисту на апеляційну скаргу прокурора, ні ухвала суду апеляційної інстанції не містять аргументів про порушення будь-яких конвенційних або конституційних прав, свобод чи інтересів ОСОБА_6 в результатів здійснення ряду слідчих дій саме процесуальним прокурором.
Також прокурор звертає увагу на те, що однією з підстав для оскарження вироку суду першої інстанції було істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, а саме:
- статтею 23 КПК визначено, що суд досліджує докази безпосередньо, а недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження;
- матеріали кримінального провадження не містять технічного носія інформації, на якому зафіксоване судове засідання від 24 листопада 2022 року, під час якого розглядалися клопотання сторони захисту та позиція сторони обвинувачення;
- звукозаписи інших судових засідань, в яких допитувався ОСОБА_6, ряд свідків, у тому числі ОСОБА_13, свідчення якої, викладені у вироку, оспорювалися прокурором, досліджувалися матеріали кримінального провадження, проведено судові дебати та проголошено вирок, є неналежності якості, оскільки їх неможливо прослухати;
- в порушення п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК, при винесенні виправдувального вироку не роз`яснено строк і порядок набрання ним законної сили та його оскарження, а також порядок отримання його копії, що, на думку прокурора, призводить до порушення права особи на перегляд судових рішень;
- з вироку, отриманого прокурором після виходу суду з нарадчої кімнати, вбачається, що резолютивна частина вироку істотно відрізняється від тексту судового рішення, наявного в матеріалах провадження та внесеного в Єдиний державний реєстр судових рішень, зокрема в резолютивній частині вироку, наявного в матеріалах, міститься текст, який не оголошувався місцевим судом при проголошенні судового рішення, а відтак, на думку прокурора, суд першої інстанції самостійно, у спосіб, не передбачений КПК, змінив текст резолютивної частини вироку від 19 грудня 2022 року, додатково вирішив питання щодо закриття кримінального провадження з підстав виправдання обвинуваченого, зазначивши порядок отримання судового рішення, порядок і строки його оскарження.
Як зазначає прокурор:
- суд апеляційної інстанції зазначені фактичні обставини у кримінальному провадженні до уваги не взяв, належної оцінки цим доказам не дав, натомість зробив висновок про відсутність у діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення;
- допущене судом апеляційної інстанції істотне порушення вимог кримінального процесуального закону призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню.
На зазначену касаційну скаргу виправданий ОСОБА_6 подав заперечення, у яких, посилається на необґрунтованість та безпідставність зазначених у скарзі прокурора доводів.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити;
- виправданий ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просили оскаржуване судове рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.