ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2024 року
м. Київ
справа № 522/2378/22
провадження № 51-7447 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Кропивницького (м. Кіровограду),
який зареєстрований та проживає:
АДРЕСА_1,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Приморський районний суд м. Одеси вироком від 11 квітня 2023 року засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
Стягнув із ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 1 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн - моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення за таких обставин.
Так, ОСОБА_7, проживаючи разом зі своєю дружиною ОСОБА_9 та донькою ОСОБА_8 у спільній квартирі АДРЕСА_2, у період з 01 липня до 19 листопада 2021 року, не працюючи та не маючи заробітку, систематично зловживаючи алкогольними напоями, з метою примусити свою дружину ОСОБА_9, яка через стан здоров`я не працювала та була прикута до ліжка, а також доньку ОСОБА_8 жебракувати та давати йому грошові кошти для забезпечення власних потреб, вирішив створювати їм нестерпні умови проживання шляхом застосування до них домашнього насильства.
Діючи з указаною метою, ОСОБА_7 із початку липня до кінця листопада 2021 року, систематично перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, завдавав своїй дружині та доньці економічні та моральні страждання, а саме застосував до них:
- психологічне насильство, яке полягало в нецензурній лайці на адресу дружини та доньки, приниженні та образі їхньої особистої гідності, систематичних погрозах застосування фізичного насильства, під час яких він постійно пошкоджував та розпродавав побутові речі, які знаходились у квартирі, для придбання алкогольних напоїв, збиранні продуктів харчування зі сміттєвих баків та примушуванні їх вживати;
- економічне насильство, яке полягало у відбиранні грошей у дружини та доньки, створенні умов фінансової залежності для членів сім`ї, привласненні грошових коштів дружини та доньки, несправедливому розподілі фінансової відповідальності, витрачанні наданих йому коштів для придбання продуктів на придбання алкогольних напоїв для власного споживання.
Внаслідок вчинення ОСОБА_7 психологічного та економічного насильства й створення тим самим нестерпних умов для спільного проживання в квартирі потерпіла ОСОБА_9 у зв`язку зі своїм станом здоров`я вимушена була терпіти вказані дії, потерпіла ОСОБА_8 - покидала квартиру з метою убезпечення від реалізації погроз обвинуваченого застосувати стосовно неї фізичне насильство. Зазначені систематичні дії ОСОБА_7 призвели до психологічних страждань потерпілих, погіршення якості їхнього життя, внаслідок чого вони перебували тривалий час у пригніченому та тривожному стані.
Як наслідок систематичного протягом тривалого часу вчинення домашнього насильства у сім`ї, ОСОБА_7 був тричі притягнутий до відповідальності, а саме:
- постановою суду від 01 грудня 2021 року за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства), - у виді штрафу в сумі 680 грн;
- постановою суду від 27 липня 2021 року за вчинення 01 липня 2021 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства), - у виді штрафу в сумі 454 грн.
У результаті вищеописаних систематичних фактів домашнього насильства ОСОБА_7 у період часу з 01 липня до 19 листопада 2021 року потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 були завдані фізичні та психологічні страждання, які призвели до погіршення якості життя обох потерпілих та значного погіршення стану здоров`я ОСОБА_9 .
Одеський апеляційний суд ухвалою від 06 вересня 2023 року скасував вирок суду першої інстанції та закрив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) кримінальне провадження № 12021162510001675 від 08 грудня 2021 року стосовно ОСОБА_7 за ст. 126-1 КК у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишив без задоволення.
Вимога касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор, не погодившись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просив її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що суд апеляційної інстанції, закриваючи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за ст. 126-1 КК;
- не врахував факти вчинення ОСОБА_7 систематичного домашнього економічного насильства, за який обвинувачений не притягувався до адміністративної відповідальності;
- не взяв до уваги того, що ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні невизначеного числа епізодів домашнього насильства;
- не перевірив наявність фактів систематичного домашнього насильства протягом періоду часу, зазначеного в обвинувальному акті, що підтверджується показаннями потерпілих та свідків, натомість перевірив лише кількість заяв потерпілої сторони до поліції з приводу застосування до них насильства;
- не зважив на те, що шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілої особи, передбачена ст. 173-2 КУпАП, не охоплюється обов`язковими наслідками, визначеними в диспозиції ст. 126-1 КК, а тому наслідки сформульованого обвинувачення за ст. 126-1 КК суттєвим чином відрізняються від наслідків за фактами вчинення адміністративних правопорушень за ст. 173-2 КУпАП і свідчать про різні фактичні обставини вчинення зазначених правопорушень;
- безпідставно врахував нерелевантну практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанови від 12 грудня 2021 року у справі № 663/3390/19 та від 16 квітня 2020 року у справі № 397/1694/14-к);
- дійшов помилкового висновку про відсутність в діях ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК.
На касаційну скаргу прокурора захисник подав письмове заперечення, в яких, зазначивши відповідні мотиви, просив залишити її без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги; перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Сторона обвинувачення у поданій касаційній скарзі зазначала, зокрема, про істотне порушення приписів кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції.
Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За змістом ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 КПК, ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. У разі скасування або зміни судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали (ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК).
При цьому, у випадку встановлення судом апеляційної інстанції обставин, передбачених ст. 284 КПК, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, передбачене ст. 417 цього Кодексу, має бути належним чином вмотивоване, а такі висновки суду мають бути підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону при перегляді вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою захисника не дотримався з огляду на таке.
Приморський районний суд м. Одеси вироком від 11 квітня 2023 року засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, та призначив відповідне покарання.