ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 416/4049/13-к
провадження № 51-3567км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Луганської області від 25 березня 2014 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013030470002654, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого: востаннє вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 17 грудня 2013 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Лутугинського районного суду Луганської області від 22 січня 2014 року ОСОБА_6 засуджено:
- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
- за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Згідно із ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 17 грудня 2013 року, більш суворим покаранням ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 26 вересня 2013 року приблизно о 03:00, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, діючи умисно, повторно, відчинив двері автомобіля ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1, і таємно викрав із переднього пасажирського сидіння чоловічий клатч та 400 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 505 гривень.
Крім того, 03 листопада 2013 року о 12:00 ОСОБА_6, перебуваючи біля житлового будинку АДРЕСА_3, діючи умисно, повторно, підбіг до ОСОБА_8 та відкрито викрав з її сумки гаманець із грошовими коштами, пенсійне посвідчення і ліки, чим завдав потерпілій майнової шкоди на загальну суму на суму 365 гривень.
Вироком Апеляційного суду Луганської області від 25 березня 2014 року вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно із ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 17 грудня 2013 року, більш суворим покаранням ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, зазначаючи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок апеляційного суду й пом`якшити призначене покарання.
Указує, що призначена йому міра примусу без застосування ст. 69 КК України є надто суворою, суд не враховав усіх даних про його особу, відшкодування завданої ним шкоди і відсутність претензій з боку потерпілих.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Доводи засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі через суворість, а також про необхідність застосувати положення ст. 69 КК України є безпідставними з огляду на таке.