ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 155/7/22
провадження № 51-7717км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
а також в режимі відеоконференції:
законного представника потерпілих ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
захисника ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021030000000224, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Стрільче Горохівського району Волинської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Горохівського районного суду Волинської області від 26 червня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК Українидо покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 визначено рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту, обраний щодо ОСОБА_7, залишено без змін до набранням вироком законної сили.
Вирішено питання щодо речових доказів та цивільних позовів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 18 липня 2021 року, близько 18:00, керуючи технічно справним автомобілем марки "FORD FOCUS", д.н.з НОМЕР_1, рухаючись проїзною частиною дороги поблизу будинку АДРЕСА_1 зі сторони с. Підбереззя Луцького району Волинської області в напрямку с. Пірванче Луцького району Волинської області, зі швидкістю близько 100 км/год., перевищив дозволену відповідно до вимог ПДР України швидкість руху транспортних засобів в населених пунктах, перевозив дітей, зріст яких менше ніж 145 см, без використання дитячих утримуючих систем та у багажному відсіку транспортного засобу, проявив безпечність, неуважно стежив за дорожньою обстановкою, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу і безпечно керувати ним, внаслідок чого не справився з керуванням автомобіля, виїхав на праве за напрямком руху узбіччя, де зіткнувся з деревом.
Унаслідок порушення ОСОБА_7 вимог пунктів 2.3 "б", 12.1, 12.4, 12.9 "б", 21.11 "б" ПДР України сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої пасажири автомобіля "FORD FOCUS" отримали тілесні ушкодження: малолітня ОСОБА_9 і ОСОБА_10 - середнього ступеня тяжкості, малолітній ОСОБА_11 і ОСОБА_12 -тяжкі тілесні ушкодження, малолітній ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15 - тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року змінено вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, зменшено основне призначене ОСОБА_7 покарання до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від його відбування з установленням іспитового строку 3 роки та покладено ряд обов`язків, визначених ст. 76 КК України.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд не навів мотивів пом`якшення та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України та не врахував належним чином конкретних обставин скоєного, значної кількості пунктів ПДР, які порушив обвинувачений, а також тяжкості наслідків.
На касаційну скаргу прокурора сторона захисту подала письмові заперечення, у яких указує на безпідставність викладених у ній доводів та законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав вимоги касаційної скарги, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий апеляційний розгляд.
Засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_8 просили залишити судове рішення апеляційного суду без зміни як законне, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення як необґрунтовану.
Законний представник потерпілих ОСОБА_6 просила відмовити у задоволенні касаційної скарги сторони обвинувачення.
Мотиви Суду
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
При цьому, каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
У справаї "Бакланов проти росії" (рішення від 9 червня 2005 року) та "Фрізен проти росії" (рішення від 24 березня 2005 року) ЄСПЛ зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принцип "законності" і воно не було свавільним". У справі "Ізмайлов проти росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав: "Для того щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистого надмірного тягаря для особи".