ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 295/1225/22
провадження № 51-631 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Житомирського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022060400000169, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Старий Майдан Пулинського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - за вироком Богунського районного суду міста Житомира від 29 листопада 2018 року за ч. 2 ст. 185, ч. 5 ст. 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Богунського районного суду міста Житомира від 29 серпня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладанням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Житомирський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання й ухвалив у цій частині новий вирок від 11 грудня 2023 року, яким призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а в решті вирок залишив без змін.
ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 11 грудня 2021 року близько 02:35, перебуваючи біля під`їзду № 4 будинку АДРЕСА_2, діючи повторно, умисно, з метою викрадення чужого майна розбив скло правих передніх пасажирських дверей і незаконно проник у салон автомобіля "Nissan" (д.н.з. НОМЕР_1 ), звідки таємно викрав належний ОСОБА_7 відеореєстратор і карту пам`яті загальною вартістю 1079,96 грн.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок апеляційного суду і на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням. Зазначає, що апеляційний суд повною мірою не врахував його щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що визнано обставинами, які пом`якшують покарання, а також відсутності тяжких наслідків від його дій. Крім того, ОСОБА_6 акцентує на тому, що він страждає тяжким захворюванням, здійснює нагляд і піклування за особою з інвалідністю І групи з дитинства. Ці дані в сукупності, як наголошує засуджений, знижують суспільну небезпечність його особи та свідчать про те, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважала, що підстави для задоволення касаційної скарги засудженого відсутні, оскільки вирок апеляційного суду є законним і обґрунтованим.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, і кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи, наведені засудженим у касаційній скарзі, про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність унаслідок незастосування положень ст. 75 КК України, що зумовило невідповідність призначеного йому покарання тяжкості кримінального правопорушення і його особі через суворість, є безпідставними.
Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. З огляду на вказану мету й принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України в редакції, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Системний аналіз вимог закону України про кримінальну відповідальність свідчить про те, що, крім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням, водночас належним чином умотивувати таке рішення, дослідивши й оцінивши всі обставини, що мають значення для справи, та врахувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.