ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 478/2026/19
провадження № 51-6866 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 01 липня 2021 року й ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150240000290, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - за вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 31 травня 2017 року за ч. 1 ст. 259, ч. 1 ст. 71, ч. 5 ст. 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 289 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 01 липня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Суд залишив щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Крім того, ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього кримінального правопорушення. Судові рішення в цій частині ніким з учасників судового провадження не оскаржуються.
За цим же вироком ОСОБА_8 засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, а за ч. 2 ст. 289 КК України його визнано невинуватим і виправдано у зв`язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення. Судові рішення щодо ОСОБА_8 ніким з учасників судового провадження не оскаржуються.
Також суд у вироку розподілив процесуальні витрати і вирішив долю речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим в умисному вбивстві ОСОБА_9, вчиненому за попередньою змовою групою осіб за таких обставин.
Так, 20 червня 2019 року близько 01:00 ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 після спільного вживання спиртних напоїв, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, сіли втрьох на належний ОСОБА_9 мотоцикл "ІЖ-Планета 3" (н.д.р. НОМЕР_1 ), який обладнаний боковим причепом, та почали рухатися із АДРЕСА_1 . Проїхавши 70 м, вони зупинилися. У цей час на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, під час сварки в ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник спільний умисел на умисне вбивство ОСОБА_9, реалізуючи який, ОСОБА_10 ножем завдав потерпілому удару в ділянку голови (обличчя), а коли той упав із мотоцикла вдарив його ногою в обличчя, внаслідок чого ОСОБА_9 знепритомнів. У цей час ОСОБА_7, діючи за мовчазною змовою з ОСОБА_11, усвідомлюючи протиправність його дій, перебував поруч і спостерігав за навколишньою обстановкою для запобігання викриттю вчинюваного ними злочину. Далі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вважаючи, що вони досягли злочинного результату, діючи спільно і за взаємною домовленістю, з метою приховання злочину, перенесли ОСОБА_9 у кущі, туди ж відкотили належний йому мотоцикл і повернулися до будинку ОСОБА_7 . Того ж дня близько 02:00 засуджені, діючи за попередньою змовою, будучи пов`язаними спільним умислом на позбавлення життя ОСОБА_9, щоб пересвідчитися в настанні його смерті, повернулися до місця пригоди і виявили, що ОСОБА_9, який лежав на землі непритомний, подає ознаки життя (хрипить). З метою умисного вбивства ОСОБА_9 вони перемістили його на мотоциклі до балки на околиці с. Нововолодимирівка, відтягли до болота з очеретом, після чого ОСОБА_8, натискаючи обома руками на потилицю та ногою на спину потерпілого, який лежав у цей час в болоті обличчям вниз, почав його топити. Далі засуджені витягли ОСОБА_9 на землю та виявили, що вчинені ними протиправні дії є безрезультатними і він залишається живим. Тому з метою доведення спільного злочинного умислу на його вбивство до кінця ОСОБА_8 ударив ОСОБА_9 ногою в ділянку носа та не менше двох разів - у ділянку грудної клітки, а також завдав йому ножем дев`ять ударів у ділянку грудної клітки справа й одного удару зліва, заподіявши дев`ять колото-різаних проникаючих поранень правих відділів передньої поверхні грудної клітки з пошкодженням правої легені та одного колото-різаного проникаючого поранення грудної клітки в ділянці лівої реберної дуги по навкологрудинній лінії з пошкодженням лівого купола діафрагми, печінки, які спричинили гостру крововтрату, що стала причиною смерті потерпілого. Після цього з метою приховання злочину засуджені спільно відтягли ОСОБА_9 до болота, в яке ОСОБА_8 вкинув його, а ОСОБА_7 відкотив мотоцикл у лісосмугу.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 04 жовтня 2023 року залишив без змін вирок місцевого суду.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення в частині його засудження за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України і закрити кримінальне провадження. Вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про його причетність до вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб ґрунтується на неналежних і недопустимих доказах, якими не доведено його винуватості поза розумним сумнівом. Наводить доводи, зокрема, щодо неправильної оцінки судами показань свідків і потерпілої, які, на його думку, є зацікавленими особами, невстановлення знаряддя вбивства і його біологічних слідів на місці пригоди. Також посилається на недотримання законодавчих вимог під час проведення слідчого експерименту за його участю, оскільки ця слідча дія, на його переконання, мала характер допиту, її проведено в домоволодінні без дозволу законного власника, без роз`яснення прав її учасникам і без участі захисника. До того ж, як зазначив засуджений, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили заяв про вчинення на нього психологічного тиску під час слідчого експерименту та про побиття працівниками поліції в ході досудового розслідування. Також ОСОБА_7 констатує, що в рамках цього кримінального провадження не призначено судово-психіатричної експертизи щодо нього. Крім того, вважає, що в розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції незаконно брала участь суддя, яка є дружиною керівника прокуратури, працівники якої підтримували державне обвинувачення в суді, що викликає сумнів у неупередженості суду. Посилається і на те, що в апеляційному суді було проігноровано його клопотання про надання копій процесуальних документів, що, на його переконання, свідчить про упередженість цього суду.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 просили задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 зазначила, що доводи засудженого, наведені в касаційній скарзі, щодо залишення без перевірки його заяв про застосування недозволених методів, є обґрунтованими, а тому вважала, що необхідно частково задовольнити касаційну скаргу, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, вбачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.