ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2024 року
м. Київ
справа № 592/187/20
провадження № 51-753км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника у режимі відеоконференції ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 серпня 2022 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 08 січня 2024 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого у АДРЕСА_2 ), -
засудженого за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 серпня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 180 годин. На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання, у зв`язку із закінченням строків давності.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 25000 грн.
Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, за обставин детально викладених у вироку.
Як установив суд, 15 квітня 2018 року приблизно о 16 год 42 хв ОСОБА_7 неподалік буд. АДРЕСА_3 наздогнав ОСОБА_8 та реалізуючи свій умисел на спричинення шкоди її здоров`ю, на ґрунті неприязних відносин, розпилив у її очі вміст балончика, що призвело до опіку кон`юнктиви та роговиці І ступеня обох очей потерпілої, чим спричинив їй легке тілесне ушкодження.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 08 січня 2024 року апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_8, - адвоката ОСОБА_9 та засудженого ОСОБА_7 залишені без задоволення, а вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 серпня 2022 року без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог засуджений, аналізуючи докази у вказаному провадженні, стверджує, що в основу обвинувального вироку судом покладено неналежні та недопустимі докази, а тому його винуватість у вчиненні інкримінованого йому діянні не було доведена. Стверджує, що у нього не було жодної причини скоювати цей напад на потерпілу. Висновки суду ґрунтується лише на показаннях потерпілої ОСОБА_8, яка через неприязні, довготривалі відносини між ними, обмовила його. Вказує, що в основу вироку покладено судом докази, які було отримано з порушенням вимог кримінального процесуального закону і є недопустимими, зокрема, протоколи слідчих експериментів за участю свідка ОСОБА_10 та потерпілої ОСОБА_8, висновок лікаря ОСОБА_11, висновки експерта: № 310 від 23 травня 2018 року, № 753 та 754 від 25 жовтня 2019 року. Крім того вважає, що суд першої інстанції не забезпечив явку свідка ОСОБА_12 до суду та не допитав, хоча сторона захисту наполягала на цьому. Також акцентує увагу, що обвинувальний акт було подано до суду після закінчення строку досудового розслідування, передбаченого ст. 219 КПК України, що унеможливлювало розгляд кримінального провадження по суті і повинно було бути закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Стверджує, що на вказані порушення апеляційний суд належної уваги не звернув, а тому рішення цього суду не відповідає вимогам КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні просив касаційну скаргу задовольнити, судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив зазначені судові рішення залишити без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, позицію прокурора та перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Оспорювання засудженим установлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, з огляду на вимоги ст. 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Стосовно доведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку належними та допустимими доказами, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно з положеннями статей 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, у тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання, передбаченого кримінальним процесуальним законом, порядку їх отримання.
Що стосується матеріалів цього кримінального провадження, то з них слідує, що будучи допитаним у судовому засіданні у суді першої інстанції, засуджений не визнав своєї вини у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, стверджував, що потерпіла інсценувала напад на себе з метою отримати приміщення, яке він використовує для зайняття бізнесом і грошові кошти та повідомила неправдиву інформацію до поліції.
Проте суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, установив, що показання засудженого повністю спростовуються сукупністю наявних у провадженні належних і допустимих доказів, зібраних органами досудового розслідування та досліджених судом.
Суд ретельно перевірив та належно оцінив аналогічні зазначеним у касаційній скарзі доводи щодо недоведеності винуватості та не встановлення факту нанесення потерпілій, саме засудженим, легких тілесних ушкоджень. Зазначені доводи повною мірою спростовані показаннями потерпілої, свідків й іншими доказами, які доповнюють один одного та у своїй сукупності і взаємозв`язку обґрунтовано визнані судом належними, допустимими та достатніми для висновку про доведеність обвинувачення поза розумним сумнівом.
Так, потерпіла ОСОБА_8, у судовому засіданні пояснила, що тривалий час, упродовж 12 років, між нею та ОСОБА_7 існує конфлікт через приміщення по АДРЕСА_4 . 15 квітня 2018 року, приблизно о 16 год 42 хв., перебуваючи у районі буд. АДРЕСА_3 до неї підбіг зі спини ОСОБА_7 та розпилив газ із балончика в обличчя. Першу допомогу їй надали працівники бригади швидкої допомоги, які і доставили її до травматологічного центру Сумської обласної лікарні, де лікарем встановлено діагноз: хімічний опік кон`юнктиви і роговиці Iступеня обох очей.
Показання потерпілої стосовно того, що тілесне ушкодження їй були нанесені саме засудженим, суд вважає правдивими, оскільки такі знайшли своє підтвердження під час розгляду цього кримінального провадження.
Так, відповідно до показань свідка ОСОБА_13, 15 квітня 2018 року приблизно о 16 год він разом із матір`ю ОСОБА_8 вийшли з дому по АДРЕСА_5 . Дійшовши разом до АДРЕСА_4, вони розійшлись по різні сторони. Через 5-7 хвилин йому зателефонувала з телефона матері невідома жінка та повідомила про здійснення нападу на його матір із застосуванням газового балончика. Коли підійшов на місце події, мати одразу йому повідомила, що до неї підійшов ОСОБА_7 та застосував газовий балончик. У неї було почервоніле обличчя, сльозотеча та сліди на комірці верхнього одягу. Свідок повідомив, що обізнаний про давній конфлікт між ними через нежитлове приміщення.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показав, що працює фельдшером з медицини невідкладних станів. Уся інформація, яка була йому повідомлена потерпілою під час надання їй медичної допомоги, внесена ним до карти виїзду екстреної медичної допомоги. Прізвище ОСОБА_7 також ним було внесено зі слів потерпілої. Діагноз зазначений ним у карті виїзду було вказано попередньо, після її огляду та з її слів. Виклик до поліції ним було зроблено особисто.
Стосовно доводів наведених у поданій касаційній скарзі щодо безпідставного покладення судом першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, в основу ухваленого рішення сумнівних показань потерпілої та свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14, то вони не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального законодавства та спростовуються матеріалами провадження.
Так, допит зазначених осіб місцевим судом було проведено у відповідності до вимог статей 352, 353 КПК України, зокрема попереджено про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання. У свою чергу, апеляційний суд під час апеляційного перегляду даного провадження не знайшов підстав сумніватися у правдивості показань потерпілої та зазначених свідків на підтвердження винуватості засудженого у вчиненні ним кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, з таким висновком суду погоджується і колегія суддів.
При цьому показання зазначених осіб на підтвердження винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому діяння є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими наявними у кримінальному провадженні доказами, а тому суд обґрунтовано визнав їх такими, що відповідають дійсності.
Крім цього, винуватість ОСОБА_7 підтверджується дослідженими у судовому засіданні іншими письмовими доказами, яким судом першої інстанції надано належну оцінку, зокрема:
- картою виїзду екстреної медичної допомоги № 350 від 15 квітня 2018 року, у якій зафіксовано виїзд бригади швидкої медичної допомоги у цей день на місце події о 16 год 50 хв. При огляді у ОСОБА_8 спостерігалася сльозотеча, попередній діагноз хімічний опік обох очей. Потерпілу о 17 год 19 хв. було доставлено бригадою ШМД для огляду до очного травматологічного центру Сумської обласної лікарні, яку прийняв черговий лікар ОСОБА_15 (т. 1 а. п. 206);
- висновком лікаря окуліста травматологічного центру Сумської обласної лікарні ОСОБА_15 № 1111 від 15 квітня 2018 року, згідно якого потерпілій ОСОБА_8 установлено діагноз: хімічний опік кон`юнктиви і роговиці І ступеня обох очей ( т. 1 а. п. 200);
- висновком судово-медичного експерта ОКЗ "Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи" № 310 від 23 травня 2018 року, згідно якого при огляді ургентним окулістом потерпілої ОСОБА_8 установлено діагноз: "Хімічний опік кон`юнктиви та роговиці І ступеня обох очей". Ушкодження у ділянці очей утворилися від дії хімічної речовини та могли виникнути при обставинах указаних ОСОБА_8 . Під час впливу на потерпілу газом з балончику вона могла знаходитися у будь-якому можливому для нанесення ушкоджень положенні. Описані ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження і могли утворитися у термін, указаний в ухвалі, що підтверджується стадією розвитку ушкоджень та даними медичної документації (т. 1 а. п. 202);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 07 жовтня 2019 року, перебіг якого зафіксовано за допомогою технічних засобів фіксації, під час якого ОСОБА_8 продемонструвала як ОСОБА_7, направивши свою руку із балончиком розпилив їй в очі його вміст (т. 1 а. п. 207-210);
- висновком експерта № 753 від 25 жовтня 2019 року, згідно якого ушкодження у ділянці очей потерпілої утворилися від дії хімічної речовини, на що вказує характер ушкоджень, та могли утворитися внаслідок розпилення хімічної речовини з балончика, як було продемонстровано потерпілою під час проведення слідчого експерименту (т. 1 а. п. 212);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 07 жовтня 2019 року перебіг якого було зафіксовано за допомогою технічних засобів фіксації, під час якого свідок ОСОБА_10, продемонстрував як засуджений, тримаючи у руці предмет, схожий на балончик, випрямив свою руку у бік обличчя потерпілої та розпилив його вміст ( т. 1 а. п. 228-231);
- висновком експерта № 754 від 25 жовтня 2019 року, відповідно до якого ушкодження у ділянці очей потерпілої утворилися від дії хімічної речовини, на що вказує характер ушкоджень та могли утворитися внаслідок розпилення хімічної речовини з балончика, як було продемонстровано свідком ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту ( т. 1 а. п. 233);
- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 04 вересня 2019 року, згідно якого надано інформацію про з`єднання абонентського номеру НОМЕР_1, яким користувався ОСОБА_7, 15 квітня 2018 року з 16 год 27 хв. до 16 год 39 хв., а також о 17 год 12 хв. у межах дії базових станцій у АДРЕСА_6 ; з 16 год 47хв. до 16 год 52 хв. мав з`єднання у межах дії базової станції у АДРЕСА_7 ; з 16 год 55 хв. мав з`єднання у межах дії базової станції у АДРЕСА_8 ; з 17год 02 хв. до 17 год 09 хв. мав зв`язок у межах дії базової станції у АДРЕСА_9 ( т. 1 а. п. 220- 225);
- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 19 травня 2021 року, згідно якого отримано від ПрАТ "ВФ Україна" інформацію, з якої встановлено з`єднання між номерами, якими користувався свідок ОСОБА_10 ( НОМЕР_2, НОМЕР_3 ), та номерами, якими користувалися: засуджений ОСОБА_7 ( НОМЕР_1 ) після надходження до суду обвинувального акту, останнього разу 20 листопада 2020 року; потерпіла ОСОБА_8 ( НОМЕР_4 ), останнього разу 27 липня 2020 року (т. 3 а. п. 17-19);
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 125 КК України.
Наведені у вироку фактичні дані було отримано у порядку, визначеному кримінальним процесуальним Кодексом, а законність їхнього формування та процесуального закріплення не викликає сумніву. Тому вони згідно зі ст. 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні.
Переконливих аргументів на спростування вказаних висновків суду щодо оцінки доказів у касаційній скарзі засудженого не міститься.
Апеляційний суд у межах, передбачених ст. 404 КПК України та у порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, переглядаючи вирок місцевого суду, встановив, що висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК України підтверджується зібраними у встановленому порядку і дослідженими у судовому засіданні доказами, яким у вироку дана належна оцінка. Крім того, доводи ОСОБА_7 у касаційній скарзі про незаконність його засудження у вчиненні цього кримінального проступку аналогічні доводам, що викладені в його апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив та, навівши підстави прийнятого рішення, обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Щодо твердження засудженого про те, що до показань потерпілої слід віднестися критично, через те, що її показання є суперечливими та не відповідають дійсним обставинам указаного провадження, колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу. Зазначені доводи були предметом ретельної перевірки судом апеляційної інстанції, визнані безпідставними і їм надано належну оцінку. Так, апеляційний суд слушно зазначив, що ті обставини при яких потерпіла змогла побачити на екрані мобільного телефону час, коли засуджений розпилив їй в очі вміст балончику, вказаних висновків суду не спростовує, оскільки, незважаючи на спричинення їй опіку очей, матеріали кримінального провадження не містять відомостей про таку втрату функцій її зору, яка б унеможливлювала повне сприйняття нею навколишньої обстановки.