постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
09 травня 2024 року
м. Київ
справа № 755/5518/21
провадження № 51-6034км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_15, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
засудженого ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
представників:
потерпілої, адвоката ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
цивільного відповідача ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у кримінальному провадженні № 12020100000000993 за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Броварів Київської області, мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року ОСОБА_5 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 та стягнуто на її користь із Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" у рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.
Районний суд установив, що ОСОБА_5 12.11.2020 приблизно о 07:45 керуючи технічно справним спеціальним вантажним автомобілем "СБМ 308-1" р. н. НОМЕР_1 та рухаючись у межах другої (крайньої лівої) смуги проїзної частини по вул. Березняківській зі сторони вул. П. Тичини у напрямку вул. Шумського в м. Києві порушив вимоги пунктів 1.5, 1.7, 2.3 (підпункти "б" та "д"), 8.7.3 (підпункт "є"), 8.10 та 10.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), зупинився перед регульованим пішохідним переходом поза межами стоп-лінії (розмітка 1.12), чим обмежив собі оглядовість спереду з робочого місця водія, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не переконався, що початок руху транспортного засобу буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам, розпочав рух автомобіля на червоно-жовтий сигнал світлофора, який забороняє рух та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11, унаслідок чого заподіяв йому тяжких тілесних ушкоджень від яких він помер на місці.
При перегляді вироку за апеляційними скаргами сторони захисту, представника потерпілої та цивільного відповідача Київський апеляційний суд ухвалою від 12 липня 2023 року скасував його в частині вирішення цивільного позову та призначив новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
На обґрунтування своїх вимог надає власну оцінку зібраним у справі доказам і вважає, що ані органом досудового розслідування, ані судом не було здобуто жодних належних, достовірних та допустимих доказів, які би вказували на доведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення. Вважає, що навпаки усі докази вказують на його невинуватість у вчиненому.
Ставить під сумнів протоколи слідчих експериментів і висновки експертів та вважає, що з урахуванням порушень вимог кримінального процесуального закону допущених стороною обвинувачення під час збирання доказів у кримінальному провадженні у суду було достатньо підстав для визнання цих доказів недопустимими.
Стверджує, що під час апеляційного перегляду вироку суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводи його апеляційної скарги та фактично обмежився копіюванням його змісту, формально вказавши у своєму рішенні про необґрунтованість цих доводів.
З урахуванням цього засуджений вважає, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У запереченнях поданих на касаційну скаргу представник потерпілої ОСОБА_10 . адвокат ОСОБА_8 просить залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні засуджений, його захисник та представник цивільного відповідача підтримали вимоги касаційної скарги
Прокурор та представник потерпілої просили залишити цю скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Переглядаючи судові рішення у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок місцевого суду у вироку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого правопорушення ґрунтується на ретельно досліджених доказах, яким місцевий суд дав належну правову оцінку.
Такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі: показань засудженого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а також даних, зазначених у протоколах: огляду місця події від 12.11.2020 зі схемою ДТП та фототаблицею до нього, перегляду відеозапису з камери спостереження від 12.11.2020, слідчих експериментів від 20.01.2021 та 10.03.2021; висновках експертиз: судової фототехнічної від 28.12.2020 № СЕ-19/111-20/62282-ІТ, комплексної судової фототехнічної та автотехнічної від 23.03.2021 № КСЕ-19/111-21/3021, судово-медичної від 05.01.2021 № 022-98-2577-2020 (щодо виявлених тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_11 ) та інших доказах у своїй сукупності.
Дослідивши ці докази місцевий суд дійшов умотивованого висновку, що саме невиконання ОСОБА_5 вимог пунктів 1.5, 1.7, 2.3 (підпункти "б" і "д"), 8.7.3 (підпункт "є"), 8.10 та 10.1 ПДР у цій ситуації призвело до дорожньо-транспортної пригоди та перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з її наслідками. Усі докази були зібрані у встановленому законом порядку, є послідовними, співпадають між собою в деталях, не містять істотних відмінностей та узгоджуються з висновками експертів у справі, тож підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність цих доказів у суду не було.
Вирок місцевого суду сторони оскаржили в апеляційному порядку.