ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2024 року
м. Київ
справа № 707/612/22
провадження № 51-7104 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24 серпня 2023 року й прокурора, який брав участь у провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2022 року й ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24 серпня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014250270001078, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 1, 3, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна.
За цим же вироком ОСОБА_7 виправдано у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 146, пунктами 1, 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним цих кримінальних правопорушень.
До набрання вироком законної сили суд залишив щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIIIзарахував у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 01 листопада 2021 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Також суд прийняв рішення щодо розподілу процесуальних витрат і долі речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 15 жовтня 2014 року, перебуваючи в м. Черкасах, домовився з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, про спільне вчинення нападу на директора ТОВ "Лани Драбівщини" ОСОБА_8 з метою заволодіння його майном і для цього також заручився підтримкою членів Громадського об`єднання "Воїни АТО Черкащини" та воєнізованого формування "Народна самооборона" у кількості восьми чоловіків. Того ж дня близько 13:00 ОСОБА_7 у складі групи з іншими особами прибув до вказаного підприємства в АДРЕСА_2 ), під приводом вручення листа проник у кабінет ОСОБА_8 та, діючи за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, умисно, з корисливих мотивів, вчинив напад на потерпілого з метою заволодіння його майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, яке виразилося в тому, що ОСОБА_7 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, завдали ОСОБА_8 ударів руками та ногами в ділянки обличчя, голови й тулуба, чим спричинили йому закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій м`яких тканин шиї, численні садна правої гомілки, перелом спинки носа. Також вони висловлювали потерпілому погрози заподіяти тяжкі тілесні ушкодження та вбити його в разі невиконання вимог щодо негайної передачі їм грошових коштів і надання ключів від сейфа, де зберігаються гроші. Унаслідок цього потерпілий ОСОБА_8, усвідомлюючи реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, дав вказівку бухгалтеру ОСОБА_9 відчинити сейф, а ОСОБА_7 разом з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, заволоділи грошовими коштами в сумі 20 000 грн, що зберігалися в ньому.
Крім того, ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що в останній декаді вересня 2014 року він попередньо домовився з трьома особами про спільне позбавлення волі й викрадення ОСОБА_10 та ОСОБА_11, після чого вони ретельно спланували вчинення вказаного злочину, почали відшукувати знаряддя і засоби, необхідні для реалізації своїх злочинних дій.
Так, один зі спільників для надання фізичної силової допомоги та забезпечення транспортом під час вчинення злочину заручився підтримкою своїх знайомих і колег із воєнізованого формування в кількості чотирьох осіб, яким розповів заздалегідь вигадану ним потребу в допомозі затримати й доставити до правоохоронних органів прибічників терористичного угрупування "Донецька народна республіка".
Після того 26 вересня 2014 року близько 13:00 ОСОБА_7 разом із трьома спільниками, попередньо відшукавши та взявши із собою знаряддя і засоби для вчинення злочину, а саме: дерев`яну битку, кайданки, ножі, вогнепальну зброю (пістолет ПСМ калібру 5,45 мм та автомат Калашникова), зустрілися із членами воєнізованого формування поблизу ресторанного комплексу " Чайка" у АДРЕСА_3 ) і всі разом на автомобілі "Volkswagen Transporter Т4" (д. н. з. НОМЕР_1 ), що належить одному із членів воєнізованого формування, приїхали на територію станції технічного обслуговування автомобілів у АДРЕСА_4 ), де очікували на прибуття ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Далі один зі спільників наказав ОСОБА_7 і ще одній особі піти назустріч до потерпілих, у зв`язку з чим ОСОБА_7 озброївся автоматом Калашникова та вийшов з автомобіля. Далі о 14:20 на територію зазначеної станції приїхав автомобіль "Peugeot 406 Coupe 2.0" (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_10, на передньому пасажирському сидінні якого перебував ОСОБА_11, а на задніх сидіннях - ОСОБА_7, який, погрожуючи потерпілим застосуванням автоматичної вогнепальної зброї, керував їхніми діями і наказував виконувати його вимоги, а також його спільник. Після цього, діючи за обумовленим планом, з метою затримання ОСОБА_10 і ОСОБА_11, до автомобіля підійшли двоє спільників і три особи, допомогою яких вони заручилися, та, застосовуючи фізичну силу, витягли потерпілих із салону, повалили на землю і вдягли на них кайданки, чим позбавили їх волі. Також один із цих спільників умисно завдав ОСОБА_10 численних ударів дерев`яною биткою в ділянки голови та погрожував застосуванням пістолета марки ПСМ, демонструючи його потерпілим, а інший - умисно завдав численних ударів руками і ногами в ділянки голови й тулуба ОСОБА_11 . Зі свого боку ОСОБА_7, беручи участь у затриманні потерпілих, виштовхував їх з автомобіля, застосовував фізичну силу, тримав у руках автомат Калашникова, що вказувало на його намір застосувати щодо потерпілих вогнепальну зброю в разі їх опору під час затримання.
Подолавши опір потерпілих, ОСОБА_7 разом з одним зі спільників затягли потерпілих до салону автомобіля "Volkswagen Transporter Т4" та разом з іншими двома спільниками та особами, допомогою яких вони заручилися, з метою викрадення ОСОБА_10 і ОСОБА_11 почали рухатися по вул. Луначарського, виїхали з м. Черкас на об`їзну дорогу й далі поїхали в напрямку с. Дубіївка Черкаського району Черкаської області, а потім завезли потерпілих углиб лісового масиву Дубіївського лісництва, де зупинилися в межах 186 квадрата, що розташований між селами Дубіївка та Ірдинь . У цей час один зі спільників сів за кермо вказаного вище автомобіля "Peugeot 406 Coupe 2.0" і їхав слідом.
Перебуваючи на вказаному місці, ОСОБА_7 разом із трьома спільниками діючи за попередньою змовою групою осіб, витягнули із салону автомобіля викрадених ОСОБА_10 та ОСОБА_11, відтягнули їх на 100 м, розмістили на землі один біля одного в положенні стоячи на колінах і, діючи умисно, з метою їх вбивства, двоє зі спільників тримали їх, а ОСОБА_7 й один зі спільників по черзі завдали ножами численних поранень потерпілим, унаслідок яких вони померли на місці. Також ОСОБА_7 та його спільники під час вчинення вбивства ОСОБА_10 і ОСОБА_11 з метою заподіяння тілесних ушкоджень застосували щодо них не встановлений під час досудового розслідування предмет термічної дії, спричинивши потерпілим опіки тіла. Після того ОСОБА_7 та його спільники, щоб знищити сліди скоєних злочинів та уникнути викриття, закопали трупи потерпілих у цьому ж лісовому масиві, а автомобіль "Peugeot 406 Coupe 2.0" перевезли і залишили в АДРЕСА_5 .
Згідно з висновками судово-медичних експертиз, унаслідок описаних вище дій ОСОБА_7 та його спільників ОСОБА_10 було заподіяно черепно-мозкову травму у вигляді крововиливів під м`яку мозкову оболонку обох півкуль головного мозку, перелому кісток основи і склепіння черепа, крововиливів у м`які тканини голови, ран, синців на голові, крововиливу в білкову оболонку правого ока, які належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; сліпі непроникаючі поранення грудної клітки; сліпі поранення шиї; наскрізне поранення правого плеча; синці і садно на кінцівках; синець на грудній клітці; опіки кистей, грудної клітки і живота, які мають ознаки тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, а також проникаючі колото-різані поранення грудної клітки з ушкодженням легенів та судин у лівій підключичній ділянці, які супроводжувалися зовнішньою і внутрішньою кровотечею та призвели до гострої крововтрати, від яких настала його смерть. Крім того, ОСОБА_11 було спричинено черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку, крововиливів під м`яку мозкову оболонку півкуль головного мозку, перелому кісток та основи черепа, крововиливів в м`які тканини голови, ран, синців та саден на голові, крововиливу в білкову оболонку лівого ока, які належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; сліпі проникаючі поранення грудної клітки; наскрізні поранення лівого стегна; різані рани на голові; синець і садно на грудній клітці; синці й садно на кінцівках; садно на шиї; опіки на обличчі та шиї, які мають ознаки тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, а також проникаючі колото-різані поранення грудної клітки з ушкодженням легенів та серця, що супроводжувалися зовнішньою і внутрішньою кровотечею та призвели до гострої крововтрати, від яких настала його смерть.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 24 серпня 2023 року залишив вирок місцевого суду без змін і зарахував ОСОБА_7 у строк відбутого покарання строк попереднього ув`язнення з 28 серпня 2020 року до 31 жовтня 2021 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суть аргументів захисника зводиться до незгоди з висновками апеляційного суду в частині доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. Наголошує, що цей суд незаконно врахував результати пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, в ході якого свідок впізнала ОСОБА_7 як особу, котра вчинила розбійний напад, адже під час допиту в суді свідок не дала стверджувальних показань щодо його причетності до вчинення цього злочину. Крім того, захисник оспорює допустимість даних протоколу аналогічної слідчої дії, проведеної за участю потерпілого, з тих підстав, що орган досудового розслідування не дотримався вимог ч. 7 ст. 228 КПК України. Інші докази, на думку захисника, не доводять вчинення ОСОБА_7 цього кримінального правопорушення, тобто є неналежними. З огляду на наведене захисник вважає, що апеляційний суд повинен був скасувати вирок і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що цей суд неправильно оцінив докази, надані на підтвердження обвинувачення ОСОБА_7 за пунктами 1, 3, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 146 КК України, з точки зору їх належності, а також не проаналізував сукупності досліджених доказів у їх взаємозв`язку, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Наголошує, що суд не навів у вироку достатніх мотивів щодо відхилення даних протоколів слідчих експериментів, проведених за участю свідків, які були очевидцями викрадення і вбивства двох потерпілих, та не зіставив отримані під час цієї слідчої дії відомості з висновками судово-медичних експертиз й іншими здобутими доказами. Вважає, що суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги статей 404, 419 КПК України, відповідних доводів належним чином не перевірив, правильної оцінки їм не дав та безпідставно відмовив у задоволенні апеляційної скарги прокурора.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 просили задовольнити касаційну скаргу захисника на викладених у ній підставах та заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Прокурор ОСОБА_5 просила частково задовольнити касаційну скаргу прокурора, скасувати ухвалу апеляційного суду й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Водночас прокурор вважала, що підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статтями 412 - 414 цього Кодексу.
За приписами, установленими в ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до пп. "d" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
У національному законодавстві ці права обвинуваченого закріплено в п. 1 ч. 4 ст. 42 КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини всі докази зазвичай мають бути представлені у відкритому слуханні справи в присутності обвинуваченого для забезпечення можливості надати аргументи іншій стороні. Існують винятки із цього правила, але вони не повинні порушувати права захисту. Як загальне правило, п. 1 та пп. "d" п. 3 ст. 6 Конвенції вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечити, а також ставити запитання свідкові обвинувачення, - або під час давання показань, або на пізнішому етапі (рішення від 24 квітня 2008 року у справі "Жогло проти України" (заява N 17988/02).
Допит потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених частинами 2, 3, 5 - 14 ст. 352 КПК України, яка регламентує правила допиту свідка в суді (ч. 2 ст. 353 цього Кодексу).
За змістом статей 111, 134 КПК України повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях є не обов`язковою. Інакше здійснюється судовий виклик, що за своєю правовою природою є заходом забезпечення кримінального провадження.
Згідно з положеннями ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. В разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом у розумінні ст. 136 КПК України є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки чи будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Згідно зі ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених гл. 12 цього Кодексу.
Наведена норма зобов`язує суд ретельно перевірити, чи був потерпілий належним чином проінформований про дату та час судового розгляду, а також з`ясувати причини його неявки.
Однак зазначених вище положень процесуального закону місцевий суд не врахував та не виконав.
За матеріалами справи встановлено, що сторона обвинувачення посилалася як на ключові докази винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, на дані протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведених за участю потерпілого ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_9, а також просила допитати цих осіб у суді. Сторона захисту заперечувала вчинення ОСОБА_7 діяння, описаного в обвинуваченні, та оспорювала належність і допустимість результатів зазначених слідчих дій.
Під час судового розгляду місцевий суд дослідив згадані вище протоколи впізнання, згідно з якими потерпілий ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_9 вказали на ОСОБА_7 як на особу, яка разом зі спільниками вчинила розбійний напад (зокрема, свідок під час слідчої дії зазначила, що саме він вилучив гроші із сейфа, а потерпілий повідомив, що саме ОСОБА_7 завдавав ударів і висловлював погрози). Далі місцевий суд допитав свідка ОСОБА_9, яка пояснила, що під час вчинення розбійного нападу на потерпілого вона перебувала в сусідньому кабінеті й потім за його вказівкою відчинила сейф, звідки нападники вилучили гроші. Разом із тим свідок зазначила, що оскільки з часу події минуло вісім 8 років, вона не пригадує, коли саме могла бачити ОСОБА_7, і не пам`ятає хто з нападників безпосередньо забрав гроші із сейфа.
Водночас, не зважаючи на право потерпілого брати участь у судовому провадженні (ст. 56 КПК України), право обвинуваченого брати участь у допиті потерпілого, місцевий суд не створив необхідних умов для реалізації сторонами їхніх прав та виконання процесуальних обов`язків, чим порушив приписи ч. 6 ст. 22 КПК України.
Так, у матеріалах справи немає жодних письмових даних про повідомлення в будь-якій формі потерпілому ОСОБА_8 про дату, час і місце розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції. Не зважаючи на це, під час підготовчого судового засідання головуючий зазначив, що потерпілий повідомлений належним чином про судовий розгляд. Далі 12 травня 2022 року суд, не зафіксувавши жодних даних про повідомлення потерпілого, проінформував учасників судового провадження, що потерпілий не прибув до суду, оскільки перебуває на території ведення активних бойових дій, після чого розпочав і проводив судовий розгляд без його участі та без повідомлення його будь-яким способом про дати призначення судових засідань. У судових засіданнях 06 та 19 жовтня 2022 року прокурор заявив клопотання про допит потерпілого в режимі відеоконференції, які суд задовольнив, водночас жодних повідомлень потерпілому надіслано не було. У судовому засіданні 19 жовтня 2022 року прокурор доповів, що потерпілий не прибув для участі у відеоконференції через хворобу. Після того суд дослідив решту доказів і закінчив з`ясування обставин кримінального провадження так і не допитавши потерпілого.