ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2024 року
м. Київ
справа № 754/4113/20
провадження № 51-4723 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
представника
потерпілої - адвоката ОСОБА_7,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу зі змінами та доповненнями засудженого ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 січня 2021 року та вирок Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, а також касаційну скаргу представника потерпілої-адвоката ОСОБА_7 на вирок Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100030008829, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 12 січня 2021 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішено цивільний позов та стягнуто з:
- ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_9 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди;
- ОСОБА_8 і ТОВ "ФІНІНВЕСТСЕРВІС" солідарно на користь потерпілої ОСОБА_9 12 000 грн витрат на правову допомогу;
- ТДВ СК "Альфа-Гарант" на користь потерпілої ОСОБА_9 29 488,90 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 10 000 грн - моральної шкоди.
Крім того, вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Верховний Суд постановою від 21 грудня 2021 року касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнив, касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 та представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 задовольнив частково, скасував ухвалу Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року щодо ОСОБА_8 та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Вироком Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_8 та представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 були задоволені частково. Вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано і ухвалено свій, яким ОСОБА_8 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Крім того, вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову змінено, зменшено розмір стягнення з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_9 моральної шкоди до 300 000 грн. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_8 засуджено за те, що він, 09 грудня 2019 року приблизно о 7:05 год, керуючи автомобілем "Renault Logan", д.р.з. НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вул. О. Бальзака, поблизу будинку № 12, зі сторони вул. Архітектора Ніколаєва, в напрямку вул. Каштанової в м. Києві, в порушення вимог п. п. 2.3 "б", 4.16 "а", 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами і доповненнями, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, вчасно не реагував відповідним чином на її зміну та не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, що був позначений дорожніми знаками 5.35.1 - 5.35.2 ("Пішохідний перехід") і дорожньою розміткою 1.14.1 ("Зебра"), продовжуючи рух, не надав перевагу для руху пішоходу ОСОБА_10, яка пересікала проїзну частину по вказаному пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху його автомобіля, внаслідок чого вчинив наїзд на неї, в результаті чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, а також необґрунтованого зменшення розміру стягнення моральної шкоди до 300000 грн. Зазначає про те, що апеляційним судом належно не враховано, що ОСОБА_8, щиро не розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, взагалі не відшкодував потерпілій будь-які кошти, попри спричинення такого тяжкого ушкодження важливого органу - голови, внаслідок чого остання перенесла декілька операцій та ще кілька операцій планується, має в голові гематому, яка в будь-який момент може привести до її смерті. Стверджує, що засудженому ОСОБА_8 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
У касаційній скарзі зі змінами та доповненнями засуджений ОСОБА_8 просить судові рішення щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.Стверджує, що судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження були порушені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, у зв`язку з тим, що не було йому роз`яснені наслідки такого розгляду. Крім того, представником потерпілої не було підтримано запропонований прокурором порядок розгляду кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, що суддею місцевого суду було констатовано та підтверджується технічним носієм інформації перебігу судового засідання про неможливість в такому випадку здійснювати судове провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. В свою чергу апеляційний суд на це порушення місцевого суду не звернув уваги, попри доводи апеляційної скарги у частині фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки на думку засудженого окрім його вини в дорожньо-транспортній пригоді, є і порушення Правил дорожнього руху саме потерпілої ОСОБА_9, яка вибігла зненацька на пішохідний перехід, яку він взагалі не бачив, попри наднизьку швидкість руху його автомобіля, і фактично остання сама вдарилась об його автомобіль. Вважає, що вирок апеляційного суду підлягає скасуванню у будь-якому разі, оскільки судове провадження саме 26 вересня 2023 року було здійснено за відсутності потерпілої, належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання, що є беззаперечним порушенням п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України. Крім того, на думку засудженого, апеляційним судом за відсутності потерпілої, належним чином не повідомленої, погіршено її становище, оскільки було зменшено стягнення на відшкодування моральної шкоди з 500 000 грн до 300 000 грн. Також, як зазначає у касаційній скарзі засуджений, 20 грудня 2022 року під час апеляційного розгляду в суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_9 була відсутня, проте в матеріалах кримінального провадження є її підпис про ознайомлення з пам`яткою про права та обов`язки особи, яка бере участь у судовому розгляді. Стверджує, що апеляційним судом з достатньою повнотою не перевірено обставини, на які звертав увагу касаційний суд при скасуванні попереднього рішення суду апеляційної інстанції, що є порушенням ч. 2 ст. 439 КПК України. Крім того вважає, що вирок апеляційного суду ґрунтується на неправильному тлумаченні вказівки суду касаційної інстанції від 21 грудня 2021 року щодо можливості звільнення засудженого від покарання на підставі ст. 75 КК України, та не враховано нові обставини, які пом`якшують покарання. Стверджує, що покарання є надто суворим та не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. Наголошує у касаційній скарзі, що апеляційним судом здійснено розгляд справи зміненим складом суду без постановлення ухвали, відповідно до положень статей 319, 369, 376 КПК України, а також без думки потерпілої щодо такої заміни.
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу зі змінами та доповненнями засудженого ОСОБА_8, просив її задовольнити. Заперечив проти задоволення касаційної скарги представника потерпілої. Зазначив, що доводи касаційної скарги засудженого, попри вказівку в ній на низку істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, зводяться саме до невідповідності призначеного вироком апеляційного суду покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. За змістом свого виступу під час касаційного розгляду захисник просив звільнити ОСОБА_8 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.