ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 615/1583/19
провадження № 61-13705св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, головне управління Національної поліції в Харківській області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Шевченківська окружна прокуратури м. Харкова, Харківське районне управління поліції № 3 головного управління Національної поліції в Харківській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 червня 2022 року у складі судді Семіряд І. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Дряниці Ю. В., Обідіної О. І.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, головного управління Національної поліції в Харківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Шевченківська окружна прокуратури м. Харкова, Харківське районне управління поліції № 3 головного управління Національної поліції в Харківській області, про відшкодування майнової та моральної шкоди.
2. Позовна заява мотивована тим, що 18 серпня 2009 року виконавчим комітетом Дзержинської районної в м. Харкові ради V скликання прийняті рішення № 237/22, № 237/23, № 237/24 про видачу йому свідоцтв про право власності на квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, на підставі яких на його ім`я були оформлені свідоцтва про право власності на нерухоме майно - вищевказані квартири. 27 серпня 2009 року КП "Харківське МБТІ" зареєстровано за позивачем право власності на вказані квартири та видані відповідні витяги.
3. 28 серпня 2009 року голова правління ВАТ "Трест Житлобуд-1" ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області із заявою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1, в якій вказав завідомо неправдиві відомості про те, що вищевказані квартири належать ВАТ "Трест Житлобуд-1", а він незаконно заволодів квартирами, чим заподіяв шкоду в особливо великому розмірі 4 711 080 грн.
4. Незважаючи на відсутність документів, які б підтверджували право власності ВАТ "Трест Житлобуд-1" на вказані квартири та на спричинення матеріальної шкоди цій організації, 01 вересня 2009 року слідчим Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області Литвиненко В. Л. порушено кримінальну справу № 60091283 за фактом заволодіння шахрайським шляхом зазначеними квартирами.
5. 01 вересня 2009 року його разом із матір`ю ОСОБА_4 було примусово доставлено до будівлі поліції та упродовж часу майже 12 годин співробітники під загрозами фізичної розправи незаконно утримували їх у будівлі поліції, вимагали віддати правовстановлюючі документи на квартири, допитували тривалий час без складання протоколу допиту, без надання захисника, змусили їх під диктовку писати пояснення.
6. У цей же день було здійснено виїмку його паспорта, хоча по кримінальній справі він не був ані підозрюваним, ані обвинуваченим, ані особою, щодо якої здійснювалося досудове слідство та щодо якої міг бути застосований захід кримінально-правового характеру. Слідчим було винесено постанову про здійснення виїмки паспорта та складений протокол про виїмку паспорта.
7. У подальшому слідчим були винесені постанови: від 02 вересня 2009 року про вилучення з КП "Харківське МБТІ" оригіналів інвентаризаційних справ № 87210/18215, № 87210/18223, № 87210/18224 та від 04 вересня 2009 року про накладення арешту на квартири.
8. Копії постанов про накладення арешту на належні йому квартири на адресу його місця проживання не надсилалися, особисто не вручалися, про арешт квартир йому не повідомлялося.
9. Постановою слідчого від 11 вересня 2009 року його незаконно вилучений паспорт без його згоди та відому був направлений для проведення судово-почеркознавчої експертизи до ХНДНІСЕ ім. Бокаріуса.
10. 18 вересня 2009 року у будинку, де він мешкав та який належить йому на праві власності, за адресою: АДРЕСА_4, проведено незаконний обшук.
11. 21 вересня 2009 року близько 08:00 год ранку співробітники УБОЗ ГУМВС України в Харківській області увірвалися до його домоволодіння, застосували погрозу фізичного насильства з вимогою проїхати з ними до будівлі Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області начебто на допит до слідчого, проте доставили позивача разом з матір`ю до будівлі УБОЗ ГУМВС України в Харківській області, тобто стосовно позивача було вдруге здійснено незаконне затримання та незаконний привід.
12. З 09:05 год до 11:20 год його без належних правових підстав незаконно утримували та незаконно допитували у присутності представників відповідача, які вимагали відмовитися від прав власності на квартири шляхом підписання необхідних їм документів. При цьому співробітник УБОЗ ОСОБА_5, в кабінеті якого проводився допит, протоколи допиту та затримання не склав, у наданні захисника відмовив. Об 11:00 год до кабінету, де його допитували, прибули оперуповноважені Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які об 11:20 год повідомили йому про затримання та без пред`явлення відповідних повноважень доставили його до слідчого Литвиненка В. Л .
13. 21 вересня 2009 року слідчий Литвиненко В. Л. склав протокол затримання, при цьому, відмовився прийняти скаргу на дії співробітників Харківського УБОЗу.
14. У період часу з 21 вересня 2009 року по 24 вересня 2009 року на підставі заяви голови правління ВАТ "Трест Житлобуд-1" ОСОБА_10 від 28 серпня 2009 року відносно нього було порушена низка кримінальних справ за ознаками злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частинами другою, третьою статті 358 КК України, а 23 вересня 2009 року було винесено постанова про притягнення його у якості обвинуваченого.
15. 24 вересня 2009 року Дзержинським районним судом м. Харкова була винесена постанова про продовження строку його затримання до 10 діб, а постановою цього ж суду від 01 жовтня 2009 року за поданням слідчого Литвиненка В. Л. було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту та утримання в Харківському СІЗО № 27 на підставі обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 3 років, з тих причин, що знаходячись на волі, позивач міг сховатися від слідства або зашкодити встановленню істини у справі.
16. У період з 20 жовтня 2009 року по 27 жовтня 2009 року постановами слідчого було порушено ще близько 20 кримінальних справ у групі із ОСОБА_4 та невстановленими слідством особами за ознаками злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частинами другою, третьою статті 358 КК України, які в подальшому об`єднані в єдину справу за № 60091283.
17. 26 жовтня 2009 року слідчим Литвиненком В. Л. була винесена нова постанова про притягнення його у якості обвинуваченого за частиною четвертою статті 190, частинами другою, третьою статті 358 КК України у групі із ОСОБА_4 та невстановленими слідством особами.
18. 27 жовтня 2009 року постановами старшого слідчого Литвиненка В. Л. знятий арешт з належних йому на праві власності квартир. Копії вказаних постанов йому не надсилалися ні за адресою проживання, ні до слідчого ізолятору та особисто не вручалися. Нерухоме майно повернуто не було.
19. 30 жовтня 2009 року слідчим Литвиненком В. Л. складений обвинувальний висновок, затверджений прокурором Дзержинського районного суду м. Харкова Мельником О. В., та кримінальна справа № 60091283 була направлена до Дзержинського районного суду м. Харкова для розгляду по суті.
20. Упродовж двох років судового розгляду справи прокурори підтримували обвинувачення за відсутності доказів виключно за заявою голови ВАТ "Трест Житлобуд-1", заперечували проти численних його клопотань про виклик і допит свідків захисту, про зміну запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд, скарги на незаконні методи ведення слідства, на погрози з боку співробітників УБОЗу. При цьому, як виявилося, судові засідання щодо розгляду даних клопотань були проведені без технічного фіксування, про що його як підсудного не було повідомлено.
21. 08 листопада 2011 року його матір ОСОБА_4 в черговий раз звернулася до суду із обґрунтованим клопотанням про зміну йому запобіжного заходу, проте суддя розглянула його вже після проголошення вироку.
22. 17 листопада 2011 року суддею Дзержинського районного суду м. Харкова проголошено вирок, за яким його визнано винним у вчиненні злочинів та призначено покарання 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного майна, запобіжний захід залишено тримання під вартою.
23. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2012 року вказаний обвинувальний вирок суду скасований як неправосудний у зв`язку з істотними порушеннями вимог КПК, права обвинувачених на захист, а справу повернуто на новий розгляд в іншому складі суду.
24. 30 липня 2012 року за клопотанням ОСОБА_4 постановою Дзержинського районного суду м. Харкова кримінальну справу направлено прокурору Дзержинського району м. Харкова для організації додаткового розслідування, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в СІЗО № 27 м. Харкова залишено без змін.
25. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02 жовтня 2012 року вказана вище постанова від 30 липня 2012 року скасована, а справа направлена на новий судовий розгляд у тому ж складі, запобіжний захід - тримання позивача під вартою в СІЗО № 27 м. Харкова залишено без змін.
26. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 червня 2013 року за клопотанням ОСОБА_4 кримінальну справу направлено прокурору Дзержинського району м. Харкова для організації додаткового розслідування, запобіжний захід змінений на підписку про невиїзд та звільнено його з під варти в залі суду.
27. 26 червня 2013 року до суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга прокурора Дзержинського району м. Харкова, а 09 липня 2013 року надійшли доповнення до апеляційної скарги, які з вини працівників суду не надійшли на його адресу місця проживання, що призвело до порушення його процесуальних прав, а саме - перешкоджання у праві на судовий захист, доступі до правосуддя, можливості подати заперечення та прийняти участь у судовому засіданні, що призвело до проведення судового засідання 08 жовтня 2013 року без його участі.
28. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 жовтня 2013 року за апеляцією прокурора постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 червня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд у новому складі суду, запобіжний захід залишено без змін.
29. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2014 року за клопотанням ОСОБА_4 кримінальну справу направлено прокурору Дзержинського району м. Харкова для організації додаткового розслідування, запобіжний захід - підписка про невиїзд залишено без змін. Справа була направлена до слідчого відділу Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 20 березня 2014 року.
30. У зв`язку із набранням чинності нового КПК України та Закону України "Про внесення змін в деякі законодавчі акти у зв`язку із прийняттям КПК України" 15 квітня 2014 року відомості про кримінальну справу № 60091283 було внесено до ЄРДР за № 12014220480001762 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України.
31. Вказував, що тривалий час орган досудового розслідування приховував від позивача факт непроведення досудового розслідування, у подальшому неодноразово 12 квітня 2014 року, 09 серпня 2014 року, 28 жовтня 2014 року приймались рішення про закриття кримінального провадження, які в подальшому скасовувалися. Проте відповідні постанови на адресу позивача не надсилалися, ніяких слідчих дій за участі позивача не проводилось.
32. Після неодноразових скарг до Прокуратури Харківської області, Генеральної прокуратури України, до Уповноваженої ВРУ з прав людини, 20 серпня 2016 до ЄРДР за № 12015220480003940 були внесені відомості за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, та за № 12015220480003939 за частиною другою статті 358 КК України.
33. Постановою заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова від 20 серпня 2015 року вказані кримінальні провадження були об`єднані з кримінальним провадженням № 12014220480001762 та привласнено єдиний реєстраційний номер № 12014220480001762.
34. Остаточно постановою прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренка Р. М. від 11 жовтня 2016 закрито кримінальне провадження № 12014220480001762 від 15 квітня 2014 року за обвинуваченням його у вчинені злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частинами другою, третьою статті 358 КК України, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України за відсутністю складу кримінальних правопорушень.
35. Вказану постанову він не отримував, а тому 24 листопада 2016 року начальник управління прокуратури Харківської області О. Шевченко, розглянувши його скаргу від 10 листопада 2016 року щодо не надсилання прокурором копії постанови, надіслав на його адресу копію постанови про закриття кримінального провадження, яку отримано наприкінці листопада 2016 року.
36. Свою вину у скоєнні інкримінованих злочинів він не визнавав протягом усього часу ведення досудового слідства, розгляду справи в суді та на додатковому розслідуванні кримінального провадження.
37. З метою отримання робочої візи за кордоном позивач звернувся до ТСЦ № 6341 РСЦ МВС в Харківській області для отримання довідки про відсутність судимості та у відповідь отримав довідки від 27 грудня 2017 оку про те, що він є особою, якій 23 вересня 2009 року Дзержинським РВВС м. Харкова пред`явлено звинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частинами другою, третьою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді арешту, звільнено 19 червня 2013 року на підписку про невиїзд, справу направлено для проведення додаткового розслідування. Інші відомості до МВС не надходили.
38. Таким чином, відомості про закриття кримінального провадження стосовно нього не були внесені до ЄРДР, підписка про невиїзд не скасована, тобто станом на 27 грудня 2017 року він залишався у статусі обвинуваченого.
39. 23 березня 2018 року він звернувся із клопотанням до прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренка Р. М. про виконання процесуальної дії - внесення до ЄРДР відомостей про закриття кримінального провадження та скасування запобіжного заходу, яке не було задоволено прокурором, а тому ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2018 року за його скаргою зобов`язано прокурора розглянути в передбачений КПК спосіб заявлене клопотання, проте прокурор вказану ухвалу також не виконав.
40. У зв`язку з цим він змушений був неодноразово подавати скарги до посадових осіб Прокуратури Харківської області, які також не вживали належних заходів, внаслідок чого відносно нього недопустимо тривалий час діяв статус обвинуваченого та запобіжний захід.
41. 14 червня 2018 року він спільно із ОСОБА_4 звернувся до Генерального прокурора України зі скаргою на бездіяльність посадових осіб прокуратури Харківської області, яка листом від 20 червня 2018 року повідомила, що скарга надіслана за належністю до Прокуратури Харківської області для організації перевірки та прийняття рішення.
42. І лише 12 листопада 2018 року ним була отримана довідка серії ІАА № 0499294 про те, що він до кримінальної відповідальності не притягувався та запобіжний захід вже не діє.
43. 17 грудня 2018 року він звернувся до прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренка Р. М. із заявою про надсилання належним чином завіреної копії процесуального рішення про скасування запобіжного заходу та копії витягу з ЄРДР з внесеною датою про закриття кримінального провадження, проте прокурор вказану заяву не розглянув та її вимоги не виконав. Також прокурором не було роз`яснено позивачу порядок та строки звернення щодо повернення арештованого майна.
44. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року, за його адміністративним позовом визнано протиправною бездіяльність прокурора ОСОБА_8, яка полягає у нерозгляді вимоги від 17 грудня 2018 року про надсилання повідомлення та зобов`язано прокурора ОСОБА_8 надіслати на адресу позивача відповідь по суті поставлених питань. Станом на дату подання позову вказане судове рішення прокурор не виконав.
45. Вказував, що внаслідок тривалого перебування під слідством та судом, незаконного позбавлення волі протягом трьох років 9 місяців, тривалого перебування на підписці про невиїзд, обмежено його права та свободи, і як наслідок, спричинено моральну шкоду, завдані моральні страждання. Так, він щоденно згадує про утримання у слідчому ізоляторі, відчуває страх повторення подій, негативні переживання, спогади, почуття образи, обурення, принижена честі та гідності, а головне страх, який залишився на завжди. Відчуває страх перед державою. Неналежне утримання у СІЗО та ІТУ негативно фізично та морально вплинуло на нього. Камери, в яких він утримувався, були дуже маленькими та темними, туалет не був відокремлений від житлової зони, душ дозволялось приймати дуже рідко, щоденні прогулянки тривали по 40 хвилин, замість однієї години. Тобто він був позбавлений звичайних санітарно-гігієнічних умов та інших умов життя.
46. До порушення кримінальної справи він був у багатьох країнах світу та забезпеченою людиною, оскільки з 1997 по 2009 роки працював професійним фігуристом у провідних льодових шоу світу, мав авторитет у колективах та в суспільстві в цілому. Незаконним позбавленням волі було знищено все, чому він присвятив життя з малих років, призвело до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, порушило життєві плани та перспективи, при цьому, відновлення попереднього стану у зв`язку з тривалістю утримання під вартою вже неможливе. Зараз він змушений докладати значних зусиль - матеріальних та фізичних, спрямованих на здобуття іншої спеціальності з метою заробітку грошей та утримання матері пенсіонерки, оскільки був позбавлений можливості працювати за фахом, займатися улюбленою справою, підтримувати спортивну форму, що стало причиною для втрати професійних здібностей, негативно вплинуло на професійну діяльність, призвело до втрати професійної кваліфікації та спричинило моральні страждання.
47. Чутки про його шахрайство за тяжкою статтею були шокуючими для рідних та друзів, зганьбили честь та гідність, завдали непоправної шкоди престижу та діловій репутації, негативно вплинули на стосунки з оточуючими людьми.
48. Захист своїх прав ним проводився протягом тривалого часу, що потребувало фізичних та психологічних зусиль для доведення своєї невинуватості та подання скарг на бездіяльність прокурорів.
49. Вважав, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен становити саме ту суму, яка спричинила незаконне обвинувачення по тяжкій статті та перебування позивача від вартою протягом 45 місяців, а саме - 4 711 080 грн, тим більше саме ця сума дорівнювала вартості нерухомого майна, яке належало йому на праві власності, набутому у встановленому законом порядку.
50. Окрім того, він вказував, що йому також спричинено майнову шкоду, яка полягає в тому, що після закриття кримінального провадження не було повернуто нерухоме майно, рівноцінні жилі приміщення йому не пропонувались, вартість квартир не відшкодована. З інформації з Державного реєстру прав власності вбачається, що право власності на квартири було зареєстровано за іншими особами.
51. Посилаючись на викладене, просив суд стягнути з Державної казначейської служби за рахунок коштів Державного бюджету України 4 711 080 грн в якості відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду; зобов`язати ГУНП в Харківській області повернути ОСОБА_1 нерухоме майно або надати рівноцінні жилі приміщення з безоплатною передачею у власність ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
52. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від21 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року, позов задоволено частково.
53. Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 475 366,52 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.
54. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано встановленням факту незаконного перебування позивача під слідством та судом протягом 50 місяців та 21 дня, у тому числі утримання його під вартою протягом 44 місяців 28 днів, у результаті чого позивачу заподіяно моральну шкоду, розмір грошового відшкодування якої визначено судом з урахуванням кратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи, за кожен місяць перебування під слідством та судом.
55. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, суди виходили із того, що позов в цій частині пред`явлено ним до неналежного відповідача, який не повинен відповідати по пред`явленому позову за наявності можливості витребування позивачем майна від особи, яка є останнім його набувачем.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
56. У вересні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_1 та керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова.
57. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
58. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова.
59. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
60. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди ухвалити судове рішення про задоволення позовних вимог.
61. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 214/6982/13-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 615/448/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 278/657/18, від 09 березня 2021 року у справі № 756/4120/16-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 522/6228/19, від 01 червня 2022 року у справі № 688/2507/16, від 06 липня 2022 року 947/7449/20-ц, від 22 лютого 2023 року у справі № 610/381/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
62. Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання, встановив обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
63. Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно встановили строк перебування під слідством та судом, оскільки постанова про закриття кримінального провадження відносно нього прийнята 11 жовтня 2016 року.
64. Крім того, судами також не враховано застосування до нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд з 12 жовтня 2016 року по 23 липня 2018 року.
65. Заявник вказує, що суди встановили, що він незаконно утримувався під вартою майже 45 місяців. Така надмірна тривалість знаходження під вартою є надзвичайною мірою впливу на нього, яка кардинальним чином вплинула на його життя. Разом із тим, суди, не надавши такому належної уваги, несправедливо застосували коефіцієнт у розмірі 1,5 заробітної плати за кожен місяць перебування під вартою.
66. Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції відхилив його клопотання від 01 грудня 2022 року, яке має значення для правильного вирішення справи.
67. Посилаючись на неправильне визначення судами попередніх інстанцій строку перебування під слідством та судом, заявник зазначає, що суди, встановивши такий строк з 21 вересня 2009 року до 12 грудня 2014 року, який становить 50 місяців і 21 день, допустились невірного математичного розрахунку, оскільки вказаний період складає 62 місяці та 21 день. Тому, згідно методики розрахунку судів попередніх інстанцій, розмір відшкодування складає 553 366, 52 коп.
68. Зазначає, що висновки апеляційного суду про недоведеність ним порушення своїх майнових прав та інтересів при арештійого майна, яке повернулось у власність ВАТ "Трест Житлобут-1", ґрунтується на припущеннях.
69. Крім того, висновки судів попередніх інстанцій щодо неналежного визначення відповідача в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди є помилковими, оскільки нерухоме майно вибуло із його власності внаслідок реалізації слідчим Дзержинського РВ ХМ ГУМВС України в Харківській області владних повноважень у кримінальній справі № 60091283, а правовідносини виникли між ним та органом державної влади, яким є орган поліції з часу накладення арешту на нерухоме майно. Отже ГУ НП в Харківській області є належним відповідачем у даній справі як особа, відповідальна за збереження та повернення нерухомого майна.
70. У касаційній скарзі керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржувані судові рішення та зменшити розмірі відшкодування моральної шкоди до 329 551 грн.
71. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/2373/15-ц, 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 336/4824/18, від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, від 25 травня 2022 року у справі № 47/6970/20, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, від 05 грудня 2022 рок у справі № 214/7462/20, від 22 лютого 2023 року у справі № 610/381/19, від 30 березня 2023 року у справі № 308/12810/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
72. Касаційна скарга мотивована тим, що прокуратура погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач перебував під слідством та судом 50 місяців та 21 день, проте не погоджується із застосуванням коефіцієнту 1,5 мінімальних заробітних плат за 44 місяці 28 днів тримання під вартою та сумою застосування мінімальної заробітної плати, що визначена станом на 2021 рік.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
73. У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від головного управління національної поліції в Харківській області, у якому просило залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
74. 18 серпня 2009 року Виконавчим комітетом Дзержинської районної в м. Харкові ради V скликання прийнято рішення № 237/22, № 237/23, № 237/24 про видачу ОСОБА_1 свідоцтв про право власності на квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, на підставі яких на ім`я позивача були оформлені свідоцтва про право власності на нерухоме майно - вищевказані квартири, а 27 серпня 2009 року КП "Харківське МБТІ" зареєстровано за позивачем право власності на вказані квартири та видані відповідні витяги (а. с. 26-28, 29-31, т. 1).
75. 28 серпня 2009 року голова правління ВАТ "Трест Житлобуд-1" ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського РВ з заявою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1, в якій вказав, що вищевказані квартири належать ВАТ "Трест Житлобуд-1", а позивач незаконно заволодів квартирами на підставі підроблених договорів пайової участі у будівництві житлового будинку № 01/03028-3, № 01/03028-4 та № 01/03028-6 від 09 листопада 2005 року, чим заподіяв шкоду в особливо великому розмірі 4 711 080 грн (а. с. 32-33, т. 1).
76. Постановами старшого слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Литвиненком В. Л. від 21 вересня 2009 року та 23 вересня 2009 року було порушено кримінальну справу № 60091283 відносно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 358, частиною третьою статті 190 КК України за фактами підробки групою осіб договорів пайової участі у будівництві жилого будинку АДРЕСА_2 № 01/03028-3, № 01/03028-4 та № 01/03028-6 від 09 листопада 2005 року та заволодіння чужим майном - квартирами АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_5 шляхом вчинення шахрайських дій із спричиненням ВАТ "Трест Житлобуд-1" матеріальних збитків в особливо великих розмірах (а. с. 53-56, т. 1).
77. 01 вересня 2009 року ст. слідчим СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Литвиненком В. Л. винесено постанову про виїмку паспорта ОСОБА_1, про що складено протокол виїмки від 01 вересня 2009 року (а. с. 34, 35, т. 1).
78. У подальшому слідчим були винесені постанови: від 02 вересня 2009 року про вилучення з КП "Харківське МБТІ" оригіналів інвентаризаційних справ № 87210/18215, № 87210/18223, № 87210/18224, а 04 вересня 2009 року постанови про накладення арешту на спірні квартири, на підставі яких реєстратором Шостої Харківської державної нотаріальної контори внесено записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а. с. 36-38, 39-41, т. 1).
79. Згідно протоколу обшуку від 18 вересня 2009 року о/у СПБЕП Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області у помешканні ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 було проведено обшук, за наслідками якого не виявлено документів та предметів, що мають значення для кримінальної справи (а. с. 42-43, т. 1).