ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 757/30529/22
провадження № 61-14820св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: держава Україна в особі Київської міської прокуратури, територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у
м. Києві, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва
від 07 квітня 2023 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави Україна в особі Київської міської прокуратури, територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву мотивовано тим, що з липня 2017 року першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в
м. Києві, за процесуального керівництва прокуратури Київської області за його заявою проводиться досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні № 42017100000000832 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 365 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року у справі № 757/18443/22-к вдруге у вказаному кримінальному провадженні скасовано постанову старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, про закриття вказаного кримінального провадження. Ухвала обґрунтована невиконанням слідчим свого обов`язку доказування правомірності закриття вказаного кримінального провадження.
На його неодноразові звернення жодного розслідування у кримінальному провадженні фактично не проводилося, процесуального рішення та слідчої дії не було прийнято та здійснено.
Слідством та прокуратурою не виконано вимоги ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2017 року і не зареєстровано кримінальне провадження згідно зі статтею 397 КК України.
Вказує, що наведені обставини свідчать про умисне затягування слідчими та прокурорами проведення досудового розслідування та є підтвердженням наявності спільної вини відповідачів, їх системної протиправної поведінки, яка полягає у злочинній бездіяльності, порушенні розумних строків досудового розслідування та є підтвердженням наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіянням позивачу моральної шкоди.
Саме бездіяльність слідчих, допущена під час проведення досудового розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні, є для позивача психотравмуючою, внаслідок якої спричинено значні душевні страждання та стреси, що підставою для відшкодування моральної шкоди.
Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідачів моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 2 145 000 грн.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем жодним чином не обґрунтовано та не доведено факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому завдано моральної шкоди.
При цьому, сам по собі факт наявності судового рішення про визнання дій територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у
м. Києві, неправомірними, за умови недоведення вищенаведених обставин, не є достатньою підставою для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заявник обґрунтовує вимоги касаційної скарги посиланням на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 201/7621/17.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 06 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу
У грудні 2023 року від територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
У лютому 2024 року від територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, надійшли додаткові пояснення.
Встановлені судами фактичні обставини справи
З матеріалів справи убачається, що у травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до прокуратури м. Києва із повідомленням про наявність у діях поліцейських ознак злочинів, передбачених статтями 365, 397 КК України. Посилався на те, що 10 травня 2017 року патрульна поліція застосувала до нього фізичний і моральний вплив.
На виконання вимог ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2017 року, 03 липня 2017 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 365 КК України.
Даних про реєстрацію вчинення кримінального правопорушення за статтею
397 КК України матеріали справи не містять.
Здійснення досудового розслідування доручено слідчим третього слідчого відділу прокуратури міста Києва.
За результатами досудового розслідування 31 липня 2017 року слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, зокрема через неодноразові неявки ОСОБА_1 на виклик слідчого та неможливістю у зв`язку з цим встановити суму заподіяної шкоди.
Ухвалою слідчого суді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2018 року у справі № 755/5429/18 постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасовано, а досудове розслідування кримінального провадження - відновлено.
За результатами подальшого досудового розслідування 16 листопада 2018 року слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження з тих же підстав.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 28 травня 2019 року у справі № 755/5429/18 постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасовано, а досудове розслідування кримінального провадження - відновлено.
У зв`язку з початком роботи Державного бюро розслідувань та ліквідацією слідчих підрозділів в органах прокуратури, подальше досудове розслідування було доручено слідчим першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві.
За результатами досудового розслідування 30 липня 2021 року слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року у справі № 757/18443/ʼ22-к зазначене рішення скасовано.
Із зазначених судових рішень слідує, що підставою для скасування постанов про закриття кримінального провадження слугувало те, що слідчим не було належним чином повідомлено позивача про виклик для участі у проведенні слідчих дій у кримінальному провадженні. Також у цих судових рішеннях зауважено, що жодних слідчих дій по кримінальному провадженню, порушеному за статтею 365 КК України, вчинено не було, а за статтею 397 КК України не внесено дані до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Наявність зазначених вище обставин згідно частини третьої статті 12 ЦПК Українипідлягає доказуванню позивачем.
Положеннями статті 1167 ЦК Українипередбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК Українивідповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2022 року в справі № 686/5244/21 (провадження № 61-14316 св 21) зазначено, що: "правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.