ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 760/23770/19
провадження № 61-2932св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал",
заінтересована особа - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальності "Вердикт Капітал" на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У серпні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал") звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні на стадії виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 липня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") заборгованості за кредитним договором, а саме ПАТ "Родовід Банк" на ТОВ "Вердикт Капітал".
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року у складі судді Коробенко С. В. заяву ТОВ "Вердикт Капітал" задоволено.
Стягувача ПАТ "Родовід Банк" на стадії виконання рішення суду від 06 липня
2012 року у справі за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки замінено на ТОВ "Вердикт Капітал".
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором на підставі договору про відступлення права вимоги від 22 травня 2019 року, укладеним з ПАТ "Родовід Банк", а тому наявні підстави для заміни стягувача у виконавчому провадженні.
Короткий зміст судових рішень апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року.
Постановою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано ухвалу Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 рокуухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 листопада
2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ТОВ "Вердикт Капітал" залишено без задоволення.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на примусовому виконанні виконавчі листи відносно боржника - ОСОБА_1 не перебувають і доказів на підтвердження його пред`явлення до виконання заявником не надано, а тому відсутні підстави для заміни стягувача у виконавчому провадженні.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 30 січня
2024 року стягнуто зТОВ "Вердикт Капітал" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду
від 22 грудня 2022 року у розмірі 536,80 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року у розмірі 496,20 грн, витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 16 500,00 грн.
Додаткову постанову в частині стягнення витрат на правову допомогу мотивовано доведеністю понесення ОСОБА_1 таких витрат належними та допустимими доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
24 лютого 2024 року ТОВ "Вердикт Капітал" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 січня
2024 року, у якій просило її скасувати в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 16 500,00 грн та ухвалити нове про відмову у їх стягненні.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскільки відсутні належні та допустимі докази понесених витрат на правову допомогу. Разом з тим, ЦПК України не передбачено розподілу судових витрат на стадії виконання судового рішення. Судом не взято до уваги висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року (справа № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21), від 18 січня 2022 року (справа № 34/425 провадження № 12-69гс21), постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа № 910/9828/17, від 03 травня 2018 року (справа № 372/1010/16-ц).
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 06 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами фактичні обставини справи
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 06 липня 2012 року в цивільній справі № 2609/14515/12 було задоволено позов ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором від 07 червня 2007 року в розмірі 629 762,53 грн, в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором звернуто стягнення на автомобіль NISSAN ALMERA, 2005 року випуску, стягнуто з
ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" 3 219 грн судового збору.
У серпні 2019 року ТОВ "Вердикт Капітал" звернулося до суду із заявою, в якій просило замінити стягувача у справі № 2609/14515/12 з ПАТ "Родовід Банк" на нього, посилаючись на те, що 22 травня 2019 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ПАТ "Родовід Банк" було укладено договір про відступлення прав вимоги № 14, за яким воно набуло права вимоги, в тому числі за вищевказаним кредитним договором.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.